Справа № 500/4819/25
07 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
1. Визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 19.06.2025.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про взяття на облік та проходження ВЛК ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4. Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу за призовом по мобілізації на особливий період.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, був виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, що діяла до 18.05.2024, та відповідно не є військовозобов'язаним. Зауважує, що виключення з військового обліку - це остаточна процедура, в результаті якої громадянин втрачає статус військовозобов'язаного, призовника чи резервіста. Це означає, що особа більше не підлягає призову на військову службу, не зобов'язана проходити військово-лікарські комісії (ВЛК), оновлювати облікові дані чи з'являтися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Пояснює, що у відповідності до вищенаведених норм позивача 20.03.2023 виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», що підтверджується записом та печаткою у військовому квитку серії НОМЕР_2 .
Незважаючи на той факт, що позивач був виключений з військового обліку відповідно до діючого законодавства, проте був затриманий 19.06.2025 о 10:20 по АДРЕСА_1 працівники патрульної поліції і ТЦК та СП. Попри пред'явлення документів про виключення з військового обліку, його затримали і доставили у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Пояснили, що тепер він знову підлягає взяттю на військовий облік.
Вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.
Ухвалою судді від 08.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статті 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
12.09.2025 до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що призов позивача ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням установленої процедури. У зв'язку з цим, зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира частини від 20.06.2025 № 178 є правомірним. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання зазначеного наказу протиправним та його скасування.
Крім того зазначає, що порядок звільнення військовослужбовців із військової служби регламентовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Вказаним нормативно-правовим актом не передбачено можливості звільнення військовослужбовця з військової служби шляхом скасування судом наказу про його призначення (зарахування) до військової частини.
Також повідомляє, що у відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2025 солдата ОСОБА_1 , курсанта зведеного навчального взводу зведеної навчальної роти, який 11 липня 2025 року самовільно залишив військову частину, відповідно наказу командира військової частини № 1377-ОД від 31.07.2025 знято з усіх видів забезпечення.
До суду також надійшов відзив на позовну заяву від ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого слідує, що відповідач позовних вимог не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.
У відповіді на відзив від 03.11.2025 позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, не погоджуючись із твердженнями відповідачів у відзивах на позовну заяву.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 виключено з військового обліку згідно з ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», про що проставлено 20.03.2023 відповідну відмітку у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 .
Аналізуючи лист ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.06.2025 №4233 ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки згідно протоколу №2025-0619-1459-0173-3 від 19.06.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний придатним до військової служби згідно із наказом Міністерства оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ" №402 від 14.08.2008.
Відповідно до витягу з наказу №178 від 20.06.2025 ОСОБА_1 зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Як слідує з витягу з наказу №225 від 04.08.2025 ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення та припинено виплату грошового забезпечення з дня, з якого самовільно залишив військову частину - 11.07.2025.
Вважаючи протиправним наказ відповідача про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації щодо його мобілізації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 2 ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався і діє на час розгляду даної справи.
Частиною 9 ст. 1 Закону №2232-XII визначено: щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, ступеня їх придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №3633-IX від 11.04.2024 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024, які набули чинності 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, така підстава, як: «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487 у редакції чинній станом на момент звернення позивача до суду), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період (п. 3 Порядку №1487).
Відповідно до п. 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов'язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (Офіційний вісник України, 2022 р., №25, ст. 1234). Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів".
Згідно з п. 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За приписами п. 29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов'язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.
Позивач фактично не погоджується з діями відповідача-1 щодо взяття позивача на військовий облік на підставі ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
З цього приводу суд зазначає, що 18.05.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-IX (далі - Закон № 3633-IX), яким внесено зміни до Закону № 2232-ХІІ.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в ст. 37 Закону №2232-ХІІ.
Так, відповідно до п. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
З вищенаведеного слід виснувати, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» внесено зміни до статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з 18.05.2024 стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження військовозобов'язаного за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відтак, положення ст. 37 Закону №2232-ХІІ не містить такої підстави для виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах КАС ВС від 09.07.2025 у справі №400/10631/24, постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року по справі № 420/7441/25, Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року по справі № 160/28108/24.
Окрім того, згідно з п. 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Щодо приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України на необхідність застосування яких посилається позивач, суд зазначає таке.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абз. 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).
Так, у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Суд зауважує, що у позовній заяві позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.
Стаття 37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024 на момент прийняття спірного рішення про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, щодо мобілізації позивача, не містить такої підстави для виключення з військового обліку, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суд наголошує, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією ч.6 ст. 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Отже, після внесення змін до Закону № 2232-ХІІ з 11.04.2024 особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не підлягають виключенню з військового обліку.
Тому позивач взятий і перебуває на обліку військовозобов'язаних відповідно до вимог чинного законодавства.
Оскільки позивач станом на 20.06.2025 - день зарахування до списку особового складу військової частини для проходження військової служби під час мобілізації, відповідно до вимог діючого законодавства мав чинний висновок ВЛК про придатність до військової служби та не мав підстав для отримання відстрочки від призову відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», був призваний на військову службу за мобілізацією та направлений до Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, підстави для визнання оскаржуваного наказу щодо призову позивача на військову службу протиправним, відсутні.
Існування у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов'язаних станом на дату взяття позивача на військовий облік 20.06.2025 матеріалами справи не підтверджено.
Тому, на думку суду, на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин відсутні підстави для збереження стану (статусу) виключення позивача з військового обліку, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправними дій щодо взяття позивача на військовий облік, зобов'язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей взяття на військовий облік і внесення відомостей про виключення з обліку військовозобов'язаних, скасування наказу відповідача про призов на військову службу під час мобілізації, зобов'язання прийняти рішення про звільнення з військової служби.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень, у разі відмови у задоволені позову судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.