07 листопада 2025 року Справа № 480/8974/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8974/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)", в якій просить:
1. Визнати протиправними дії Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
2. Стягнути з Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15734,34 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що станом на день її звільнення 23.09.2024р. виправною колонією не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 15734грн.34коп., що суперечить п.23, п.28 та п.60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013р. №578.
Ухвалою від 16.10.224р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У поданому відзиві (а.с.20-21) представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, оскільки із заявою виплатити їй грошову компенсацію за не отримане речове майно позивач звернулася 16.09.2024 року, а довідка №28 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу була видана 23.09.2024 року.
Отже, саме з 23.09.2024р. позивач отримала право на звернення за виплатою зазначеної вище компенсації.
Зазначає, що грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна не є захищеними видатками бюджету.
Виплата компенсації за одяг, взуття, обмундирування тощо відповідно до законодавства передбачена кодом економічної класифікації видатків 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» згідно з нормами Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333.
Таким чином, ця компенсація є залежною від наявності бюджетних асигнувань на відповідні цілі.
Разом з тим, Державна установа «Роменська виправна колонія (№56)» зазначає, що кошти за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» для погашення заборгованості із компенсації за речове майно працівникам, звільненим зі служби в 2024 році не передбачені, що підтверджується розрахунками до кошторису за бюджетною програмою 3601020 «Виконання покарань установами і органами ДКВС на 2024 рік» та кошторисом установи на 2024 рік.
Виплата компенсації буде можлива після надходження вказаних видатків, оскільки Державна установа «Роменська виправна колонія (№56)» не є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює виплати при наявності відповідних кошторисних асигнувань.
Тобто відповідач вважає, що суми грошової компенсації вартості за не отримане речове майно не мали виплачуватися в день звільнення, як стверджує позивач, оскільки вони не належать до сум , що повинні бути виплачені під час звільнення відповідно до ст. 116 КЗпП України, адже вони є залежними від наявності бюджетних асигнувань.
Позивач у поданій відповіді на відзив (а.с.26-27) не погоджується із твердженням представника відповідача про те, що грошова компенсація за не отримане речове майно особистого користування не входить до складу грошового забезпечення та з цієї причини не має наслідком відповідальність згідно зі ст. 117 КЗпП, оскільки норми ст. ст. 116, 117 КЗпП встановлюють імперативний обов'язок роботодавця виплатити працівнику при звільненні всі належні йому суми, а не тільки складові грошового забезпечення (заробітної плати), та відповідно до положення п. 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Таким чином, відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення, в тому числі для покриття витрат із виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, не може впливати на наявність або відсутність у ОСОБА_1 права на отримання такої компенсації, оскільки відповідне право гарантується законом, а тому посилання представника виправної колонії на відсутність коштів для виплати спірної компенсації позивач вважає безпідставним.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у період з 14.05.2014 року до 23.09.2024р. позивач перебувала у трудових відносинах із Державною установою "Роменська виправна колонія (№ 56)».
09.09.2024р. ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення її зі служби, а 17.09.2024р. нею подано заяву про виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна.
Наказом Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 16.09.2024 № 145/ОС- 24 відповідно до Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та Законом України "Про Національну поліцію" позивач звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням).
16.09.2024 року ОСОБА_1 подано заяву на ім'я начальника Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" із проханням надати їй довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна згідно з додатком 7 до Постанови Кабінету Міністрів України № 578 від 14.05.2014 року.
Відповідно до довідки № 28, виданої Держаною установою «Роменська виправна колонія (№ 56)» про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу не була виплачена внаслідок того, що фінансування на вказані цілі не надходили.
Згідно з довідкою №28 Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, становить 15734 грн. 34 коп., відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводяться у день звільнення.
Отже, станом на день звільнення ОСОБА_1 з посади - 23.09.2024 року Державною установою "Роменська виправна колонія (№56)" не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" від 14.08.2013 № 578, затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі за текстом - Порядок №578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктом 3 Порядку №578 визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Пунктом 23 Порядку № 578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" відповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" від 23.09.2024р. №28 (а.с.9) сума компенсації, яка підлягає виплаті позивачу за належні до видачі предмети речового майна, складає 15734грн.34коп.
У відзиві на позов представник відповідача не заперечує факту набуття права позивачем на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно із дати, коли ОСОБА_1 подала відповідну заяву.
При цьому, доводячи необґрунтованість позовних вимог, відповідач вказує на відсутність коштів та той факт, що бюджетні асигнування на компенсацію за речове майно установі виділені не були.
Суд зазначає, що вказані доводи не ґрунтуються на нормах законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки виплата компенсації за неотримане речове майно не поставлена в залежність від наявності бюджетних асигнувань на відповідні цілі, а відтак не може бути підставою позбавлення позивача визначеного законом права на таку компенсацію.
При цьому, посилання відповідача а на те, що грошова компенсація за неотримане речове майно особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, не є складовим грошового забезпечення, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, не змінює того факту, що відповідач відповідно до пунктів 23, 27, 60 Порядку №578 зобов'язаний був виплатити позивачу вказану компенсацію.
Більш того, спірним у цій справі є питання щодо невиплати позивачу при звільненні вказаної грошової компенсації, а не сам характер такої виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Державна установа "Роменська виправна колонія (№ 56)" як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності невиплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі15734грн.34коп.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, а належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та стягнення з відповідача на користь позивача такої грошової компенсації у вказаному у довідці від 23.09.2024р. №28 розмірі.
Внаслідок задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211грн.20коп., сплачених за квитанцією №6 від 11.10.2024р.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Стягнути з Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» (вул. Вишнева, 19,с. Перехрестівка,Роменський район, Сумська область,42073, код ЄДРПОУ 08565078) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15734 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 34 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» (вул. Вишнева, 19,с. Перехрестівка,Роменський район, Сумська область,42073, код ЄДРПОУ 08565078) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова