06 листопада 2025 року Справа № 480/2556/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2556/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області про визнання протиправним та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області, у призначенні ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оформлену рішенням № 114 від 10.03.2025 "Про призначення/ не призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі";
- зобов'язати виконавчий комітет Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області призначити ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі" з дня звернення за її продовженням (призначенням).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась до відповідача про продовження виплати компенсації фізичним особам, що здійснюють догляд на непрофесійній основі по догляду за її батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи.
Ухвалою суду від 03.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що рішенням виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області від 10 березня 2025 року № 114 "Про призначення/не призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі" відмовлено у призначенні компенсації Позивачу у зв'язку з тим, що згідно пункту першому статті 202 Сімейного кодексу України "Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги". Після відмови запропоновано звернутися з відповідною заявою до КЗ "Центр з надання соціальних послуг" Новослобідської сільської ради для оформлення соціальної послуги догляду вдома, посилаючись на те, що факт родинних зв'язків та обов'язків дітей щодо батьків згідно Сімейного кодексу України не є підставою для незастосування інституту надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі іншими особами (не дітьми такої особи), якщо діти (онуки) фактично не здійснюють догляд за батьками (дідусем, бабусею) чи з поважних причин не можуть їх здійснювати. Те, що заявниця є донькою ОСОБА_2 не є перешкодою для залучення соціального працівника щодо здійснення догляду за такою особою. (а.с.45-46)
Позивач подала відповідь на відзив, в якому заперечувала проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та просила суд позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_2 є інвалідом І групи, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії АС №066725 від 10.12.2009 та потребує постійного стороннього догляду. (а.с.6)
Позивачем подано заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 06.03.2025 (а.с.36)
Водночас, рішенням №114 про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 10.03.2025 Новослобідська сільська рада Конотопського району Сумської області відмовила ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що згідно п.1 ст.202 Сімейного кодексу України "повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацещдатними і потребують матеріальної допомоги". (а.с.13)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Пунктом 17 статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 №2671-VIII (далі Закон № 2671-VIII) передбачено, що соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №2671-VIII, до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Згідно із пунктами 1, 4 частини шостої статті 13 Закону №2671-VIII, фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: особами з інвалідністю I групи; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
За приписами абзаців 1, 4, 5, 8 частини 7 статті 13 Закону №2671-VIII, фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.
Механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, зокрема, особами з інвалідністю I групи встановлює Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі" (далі Порядок №859)
Відповідно до пункту 2 Порядку № 859 компенсація не призначається:
1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, якщо такі особи отримують: соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду; виплати на догляд відповідно до Законів України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (крім осіб з інвалідністю з дитинства I групи);
2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу";
3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі.
Згідно пункту 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.
Відповідно до п. п. 10, 10-1 Порядку № 859 компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця.
Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї), документи, зазначені в абзацах шостому - дванадцятому підпункту 1 пункту 7 цього Порядку, крім копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді, якщо їх видано безстроково або строк не зазначено.
Згідно пункту 14 Порядку № 859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що призначення компенсації можливе фізичній особі, яка надає соціальні послуги особі з числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є, зокрема, особою похилого віку з когнітивними порушеннями. При цьому пункт 2 Порядку №859 містить чіткий перелік осіб, яким компенсація не призначається.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Таким чином, з урахуванням положень Порядку №859 (щодо призначення компенсації за догляд фізичній особі, яка надає соціальні послуги, особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки), за умови дотримання критеріїв віднесення до кола членів однієї сім'ї, син та батько можуть вважатися членами однієї сім'ї, та зазначена компенсація може виплачуватися особі за надання соціальних послуг з догляду за такою особою.
Як встановлено судом, згідно із свідоцтвом про народження від 28.06.1968 серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , є донькою ОСОБА_2 (а.с.7).
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №066725 серії АС ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи по зору, потребує постійного стороннього догляду.(а.с. 6)
Згідно з довідки Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської від 31.03.2025 №37 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 і має склад сім'ї зокрема і батько ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (не зареєстрований, але фактично проживає як ВПО, зареєстрований АДРЕСА_2 .) (а.с.17)
Відповідно до довідки від 12.05.2023 №5912-7001784129 про взяття на облік ВПО, яка видана ОСОБА_2 встановлено, що він зареєстрований АДРЕСА_2 , але фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_1 . (а.с.18)
Таким чином, суд робить висновок, що зазначені особи спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Також, з матеріалів справи вбачається, що соціальних послуг та виплат, передбачених п.2 Порядку № 859, ОСОБА_1 не отримує, доказів цього відповідачем суду не надано.
При цьому, позивач не надає соціальні послуги, та не отримує допомогу на догляд, відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу", та не надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі. Крім того, на час звернення до відповідача з заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду за сестрою на непрофесійній основі, позивач не здійснюваал підприємницьку діяльність.
Доказів зворотного відповідачем не надано.
Таким чином, вичерпний перелік підстав для відмови в призначенні компенсації за догляд наведений у Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
При цьому, суд доходить висновку, що підстава відмови ОСОБА_1 в призначенні компенсації за догляд, зазначена відповідачем в оскаржуваному рішенні від 10.03.2025, не відповідає вимогам вказаному Порядку № 859, та не містить жодних нормативно визначених підстав для відмову позивачу у призначенні компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає, що спірне рішення від 10.03.2025 є необґрунтованим, оскільки у спірному рішенні не визначено, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю.
Невмотивованість рішення суб'єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв'язку із чим позовну вимогу в цій частині належить задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу спірну компенсацію, суд повідомляє наступне.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч.4 ст.245 КАС України).
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Разом з тим, оцінка правомірності відмови у призначенні компенсації стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні № 114 від 10.03.2025. Під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої компенсації.
Вказані дії належать до повноважень відповідача і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі, відповідно до Постанови №859.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, за встановлених обставин, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.03.2025 про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині цього рішення суду.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 ч.ч 1, 3 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрат на професійну правничу допомогу віднесено до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано (витяг) договір про надання правової допомоги № б/н від 31.03.2025, додаток №1 до договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер та квитанцію №б/н від 16.04.2025.
Зі змісту (витягу) договору про надання правової допомоги № б/н від 31.03.2025 не встановлено про те, що сторони щодо гонорару не досягли домовленості, але наявний додаток №1 до договору № б/н від 31.03.2025, згідно якого позивач і адвокат домовились про тверді суми за окремі види послуг виходячи з витраченого адвокатом часу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України)
Відповідач ніяк не заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу.
Отже, долученими до позовної заяви документами позивачем доведено надання йому адвокатом правничої допомоги у суді.
Враховуючи ту обставину, що підготовка цього позову вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 4000 грн., є співмірним зі складністю цієї заяви, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
Відповідно положень частини другої статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, підлягає судовий збір у розмірі 968,96 грн стягненню на користь державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області про визнання протиправним та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області, у призначенні ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оформлену рішенням № 114 від 10.03.2025 "Про призначення/ не призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі".
Зобов'язати Виконавчий комітет Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області (вул. Центральна, 3, с. Нова Слобода, Конотопський район, Сумська область, 41530, код ЄДРПОУ 04388739) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 06.03.2025 про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі" з дня звернення за її продовженням (призначенням), з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області (вул. Центральна, 3, с. Нова Слобода, Конотопський район, Сумська область, 41530, код ЄДРПОУ 04388739) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968,96 грн та на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко