07 листопада 2025 року Справа № 480/8128/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, у якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 24.12.2004 по 12.01.2018 службу в Державній кримінально-виконавчій службі України в Державній установі «Сумська виправна колонія №116»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 24.12.2004 по 12.01.2018 службу в Державній кримінально-виконавчій службі України в Державній установі «Сумська виправна колонія №116»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 24.12.2004 по 12.01.2018 службу в Державній кримінально-виконавчій службі України в Державній установі «Сумська виправна колонія №116», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 27.10.2025 позовну заяву було залишено без руху з наданням строку позивачеві для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання копії такої ухвали, а саме уточнити позовні вимоги.
В порядку усунення недоліків позовної заяви представник позивача подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить вважати вимогу, викладену у пункті 5 прохальної частини позову, в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за стаж роботи в поліції та пов'язаних з цим основних, і додаткових виплат, права на збільшення основної та додаткової відпусток та компенсації за їх невикористання) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 24.12.2004 по 12.01.2018 службу в Державній кримінально-виконавчій службі України в Державній установі «Сумська виправна колонія №116», з урахуванням раніше виплачених сум, з 25.01.2018 - дати зарахування на службу в органи Національної поліції", в іншій частині позовні вимоги залишено без змін.
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі №340/1019/19.
Суд зазначає, що вимога позивача про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 24.12.2004 по 12.01.2018 службу в Державній кримінально-виконавчій службі України в Державній установі “Сумська виправна колонія №116», є вимогою пов'язаною з проходженням публічної служби, яка відповідно до ч.5 ст.122 КАС України може бути заявлена у межах місячного строку.
Тобто, позивачу необхідно обґрунтувати підстави пропуску строку за період з 25.01.2018 по 22.09.2025.
Щодо іншої вимоги зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за стаж роботи в поліції та пов'язаних з цим основних, і додаткових виплат, права на збільшення основної та додаткової відпусток та компенсації за їх невикористання) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 24.12.2004 по 12.01.2018 службу в Державній кримінально-виконавчій службі України в Державній установі “Сумська виправна колонія №116», з урахуванням раніше виплачених сум, з 25.01.2018 - дати зарахування на службу в органи Національної поліції, суд зазначає, що вказана вимога є похідною від вищезазначеної, тобто її задоволення у повному обсязі залежить від факту зарахування стажу.
Разом з тим, представник позивача разом із заявою про уточнення позовних вимог не надав до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду або доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку у вищевказаній частині позовних вимог.
Враховуючи викладене, позивачу/представнику позивача необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з урахуванням уточнення позовних вимог, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Керуючись ст. 121, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
2. Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.
3. У разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений цією ухвалою позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачеві.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Глазько