Справа № 420/11939/25
07 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху по справі № 420/11939/25 за адміністративним позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
- стягнути із ОСОБА_1 витрати, пов'язані з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ, в сумі 300 000, 00 грн. (триста тисяч гривень 00 копійок) на користь Одеського державного університету внутрішніх справ.
Ухвалою від 01.05.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/11939/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
01.05.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивачем заявлено клопотання про залишення без руху адміністративного позову Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , справа №420/11939/25, у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду та витребування від позивача письмових пояснень на наступні запитання: « 1. Чи дійсно Університет, як позивач, дізнався про порушення своїх прав виключно з моменту неотримання мною, ОСОБА_2 листа-претензії? 2. Чи був Одеський державний університет проінформований своїм структурним підрозділом - відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку про те, що мною, ОСОБА_2 було пропущено строк сплати розтрочного платежу після 20.09.2024 року? 3. Якщо відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОДУВС було здійснено таке інформування - у який день та в якій формі? 4. У який саме день та у який спосіб, структурний підрозділ Одеського державного університету у сферу компетенції якого входить юридичний захист прав та інтересів Університету - відділ «юридичного забезпечення», фактично дізнався про порушення зобов'язання щодо компенсації витрат за навчання з боку відповідача? 5. Чому Одеський державний університет розпочав реалізацію процесу захисту своїх прав у судовому порядку більш ніж через п'ять місяців після виявлення самим позивачем факту порушення з моєї сторони, діючи всупереч положенню абз.1 ч.2 та ч. 5 ст. 122 КАС України?».
Також у відзиві позивачем заявлено клопотання про закриття провадження по справі №420/11939/25 за адміністративним позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 . Клопотання мотивоване тим, що спір про відшкодування витрат на навчання відповідача у вищому навчальному закладі внутрішніх справ України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Також до суду від відповідача надійшло клопотання від 16.05.2025 року про залишення позовної заяви без руху з вимогами аналогічного змісту.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху та витребуванні від позивача письмових пояснень по справі № 420/11939/25.
24.10.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху по справі № 420/11939/25, в якому відповідач просить суд момент, коли у позивача виникло право на звернення до суду з відповідною позовною заявою до відповідача - про стягнення витрат за навчання у вищому закладі освіти системи МВС після звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції України; винести судове рішення у порядку 171, 243, 248 КАС України про залишення позовної заяви Одеського державного університету внутрішніх справ без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення такого строку. Мотивуючи заявлене клопотання відповідач вказує, що позивач з моменту припинення здійснення оплати відповідачем за Договором розстрочення заборгованості, а саме з 20.11.2024 набув право звернення до суду щодо стягнення відповідної заборгованості, проте до суду звернувся лише 21.04.2025. На думку відповідача, має бути відхилене як безпідставне твердження представника позивача, що направлення відповідної претензії позивачу свідчить про дотримання строків звернення до суду, оскільки тривале ненаправлення претензії позивачу щодо необхідності погашення заборгованості у відповідності до п.13 Договору розстрочення заборгованості, тобто триваюча пасивна поведінка позивача, не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у суб'єкта владних повноважень можливості знати про стан своїх прав та обов'язків.
06.11.2025 року до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху, в яких позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 24 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху. Позивач вказує, що днем початку прострочення є перший 1 день після завершення 12 місяців, вказаних у п. 1 Договору, адже до завершення цих 12 місяців позивач зобов'язувався не застосовувати стягнення заборгованості. Але, п. 13 містить виключення, яке полягає у тому, що в разі прострочення щомісячної оплати більше ніж на 2 (два) місяці підряд, Сторона 1 направляє Стороні 2 претензію із зазначенням розміру заборгованості та набуває права в місячний строк звернутися до суду в разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 30 днів з моменту отримання претензії або, якщо претензія направлена за адресою Сторони 2, вказаною у цьому Договорі, повернеться Стороні 1 без вручення. Тобто, отримання або ж не отримання відповідачем претензії, фактично, ні на що не впливає, тому що, якщо претензія направлена за адресою Сторони 2, вказаною у цьому Договорі, повернеться Стороні 1 без вручення, то все одно після 30 днів, позивач отримує право на звернення до суду. Направлення претензії, а саме строк її направлення не обмежений строками, окрім строку, визначеного п. 1 Договору, так само це направлення є по факту правом позивача, а не обов'язком. Імперативність це те, що відрізняє право від обов'язку, адже використання наданих прав, це можливість, а дотримання встановлених обов'язків - необхідність. Позивач наділений саме правом, але виключно в межах строку визначеного п. 1 Договору, направити претензію, при наявності достатніх підстав, у тому числі прострочення платежів, більш ніж протягом двох місяців, але не зобов'язаний це робити, оскільки п. 1 Договору визначає загальний строк дії домовленості та встановлених ним зобов'язань. Позивач скористався своїм правом на направлення претензії, відповідно до п. 13 Договору, а твердження відповідача стосовно строків звернення до суду, з урахуванням умов Договору, суперечать фактичним обставинам, умовам Договору і матеріалам справи, і є помилковими і безпідставними.
06.11.2025 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо клопотання про залишення позовної заяви без руху, в яких позивач наполягає на задоволенні вказаного клопотання.
При розгляді клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 804/285/16 від 12 грудня 2018 року).
Отже, до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 160/11957/19).
Разом із тим, Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20.
Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), № 420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року) дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Водночас, відповідно до пункту 6 Порядку № 261 особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.
Пунктом 8 Порядку № 261 передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
З наведеного слід дійти висновку, що виникнення права звернення до суду у зазначеній категорії справ може виникати не тільки тоді, коли в особи закінчується термін на добровільне відшкодування витрат, а й у випадку, якщо на виконання пункту 6 Порядку № 261 між сторонами укладається договір про відшкодування витрат з розстроченням платежу, і вимоги цього договору зі сторони особи не виконуються.
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного суду від 15 червня 2023 року у справі № 520/6532/2020.
Так, у вказаній постанові Верховного Суду досліджувалося питання щодо строку звернення до суду у разі укладення договору про відшкодування витрат з розстроченням платежу, зокрема, зазначено наступне:
«90. Як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.02.2019 №70 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнили зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону (за власним бажанням) та цього ж дня - 26 лютого 2019 року - на виконання вимог пункту 6 Порядку № 261, між відповідачем та Університетом укладено Договір про відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року.
91. Тобто позивач зобов'язався сплатити витрати у добровільному порядку в повному обсязі до 10.02.2020.
92. Таким чином перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом у разі невиконання відповідачем зазначеного обов'язку, розпочався 11.02.2020 (тобто наступного дня після дати, яка зазначена у договорі про відшкодування витрат як кінцева дата розстрочки для сплати заборгованості) та закінчувався 11.03.2020, оскільки відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.».
Повертаючись до обставин даної справи, судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 24.06.2024 № 932 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області з 24.06.2024 звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Позивачем додано до позовної заяви копію повідомлення Головного управління Національної поліції в Одеській області від 24.06.2024 № 9/7274 про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення. Повідомлення містить підпис відповідача про отримання повідомлення 24.06.2024. Також у вказаному повідомленні роз'яснено відповідачу, що відповідно до пункту 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 він має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку відповідачу необхідно звернутися до Одеського державного університету внутрішніх справ для укладання відповідного договору у письмовій формі із зазначенням строків та розмірів платежів.
31.07.2024 року між Одеського державного університету внутрішніх справ (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) укладено договір розстрочення заборгованості згідно з Контрактом про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ (далі - Договір).
Згідно п. 1, 2 Договору сторони домовилися, що Стороні 2 надається розстрочка у погашенні заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням Сторони 2 в Одеському державному університеті внутрішніх справ (надалі - заборгованість) строком на 12 (дванадцять) місяців.
На день укладення цього Договору заборгованість Сторони 2 перед Стороною 1 складає загалом суму в розмірі 317 943,13 грн (триста сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок три гривні тринадцять копійок).
Підписанням цього Договору Сторони домовилися, що відносно Сторони 2 застосовується наступний варіант розстрочення заборгованості (пункт 3 Договору):
3.1.1. Підписанням цього Договору Сторона2 погоджується сплатити Стороні 1 заборгованість в 317943,13 грн (триста сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок три гривні тринадцять копійок) наступним чином:
3.2.1. В день не пізніше 19.08.2024 року після укладення цього Договору Сторона 2 зобов'язана здійснити погашення Стороні 1 частини заборгованості в сумі, що становить 17943,13 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок три гривні тринадцять копійок) шляхом перерахування грошових коштів за вказаними в договорі реквізитами.
Згідно п. 6, 7 Договору тільки при виконанні Стороною 2 в повному обсязі зобов'язання, встановленого п. 3.2.1 цього Договору, Сторона 1 зобов'язується надати розстрочку виконання зобов'язання Стороні 2 в розмірі 300 000 грн. (триста тисяч 00 копійок) шляхом надання Стороні 2 строку на погашення заборгованості, починаючи з 19.08.2024 року.
Погашення заборгованості, визначеної в п. 6 цього Договору (за умови виконання вимог п. 3.2.1), буде здійснюватися Стороною 2 з 19.08.2024 року по 19.08.2025 року рівними частинами по 25 000 грн. (двадцять п'ять тисяч 00 копійок) щомісячно, до 19 числа кожного місяця шляхом перерахування грошових коштів за вказаними в Договорі реквізитами.
Відповідачем, на виконання умов Договору, 19.08.2024 року було сплачену суму 17943,13 грн.
В подальшому відповідачем щомісячні платежі в розмірі 25 000 грн. не здійснювалися.
Відповідно до п. 13 Договору у разі прострочки щомісячної оплати більше, ніж на 2 (два) місяці підряд, Сторона 1 направляє Стороні 2 претензію із зазначенням розміру заборгованості та набуває права в місячний строк звернутися до суду в разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 30 днів з моменту отримання претензії або, якщо претензія, направлена за адресою Сторони 2, вказаною у цьому договорі, повернеться Стороні 1 без вручення.
При цьому, суд зауважує, що Договір розстрочення заборгованості не встановлює строки звернення з претензією до Стороні 2, у разі прострочки щомісячної оплати більше, ніж на 2 (два) місяці підряд.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач може звернутися до суду з позовом в місячний строк з наступного дня після дати, яка зазначена у договорі про відшкодування витрат як кінцева дата розстрочки для сплати заборгованості або в разі використання права на направлення претензії, відповідно до п. 13 Договору, набуває права достроково звернутися до суду з позовом в місячний строк, якщо заборгованість не буде погашено протягом 30 днів з моменту отримання претензії або, якщо претензія, направлена за адресою відповідача, вказаною у договорі про відшкодування витрат з розстроченням платежу, повернеться позивачу без вручення.
Так, позивач скористався правом на направлення претензії, відповідно до п. 13 Договору, та 13.02.2025 року направив поштою на адресу відповідача повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 300000,00 грн протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення.
Відправлене повідомлення повернулося відправнику 06.04.2025 року, що підтверджується роздруківкою із сайту АТ «Укрпошта».
Отже, звернення до суду з даним позовом необхідно обчислювати з 07.04.2025 року.
Позивач 21.04.2025 року звернувся до суду з позовною заявою про стягнення витрат за навчання з ОСОБА_1 .
Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду, а відтак в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 24.10.2025 року про залишення позовної заяви без руху по справі № 420/11939/25 за адміністративним позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат за навчання, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Лебедєва