Справа № 420/15304/25
07 листопада 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови надання ОСОБА_1 розрахунку розміру інфляційних збитків ОСОБА_1 за прострочення виплати їй основного боргу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а також, три проценти річних від простроченої суми;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати ОСОБА_1 розрахунок розміру інфляційних збитків ОСОБА_1 за прострочення виплати їй основного боргу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а також, три проценти річних від простроченої суми, станом на дату набрання рішенням суду законної сили в цій справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідач, внаслідок протиправних дій протягом 2023-2025 років, проводив виплату пенсії в меншому розмірі. На виконання рішень судів відповідач нарахував до виплати позивачці суми коштів, однак, фактичний розрахунок так і не здійснив. Загальний розмір заборгованості Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області перед ОСОБА_1 складає 374930,70 гривень. Позивачка вважає, що оскільки рішення суду не виконані, то Головним управління Пенсійного фонду України у Одеській області має бути сплачено суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, що становить 3% річних. Однак, відповідач у задоволенні відповідної заяви позивачки відмовив.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 420/15304/25, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 09.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24.09.2025 року від ГУ ПФУ в Одеській надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з позовними вимогами. Представник відповідача зазначає, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України обліковуються рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 по справі № 420/11049/20, від 09.03.2021 по справі № 420/1744/21, від 02.06.2022 по справі № 420/5042/22, від 22.08.2022 по справі № 420/8261/22, від 16.03.2023 по справі № 420/2685/23, від 28.07.2023 по справі № 420/12286/23, від 31.08.2023 по справі № 420/12623/23, від 08.11.2023 по справі № 420/23491/23, від 31.01.2024 по справі № 420/32669/23, від 13.12.2023 по справі № 420/28399/23, від 13.05.2024 по справі № 420/8071/24, та від 20.05.2024 по справі № 420/11308/24. Станом на 23.09.2025 загальний розмір заборгованості за вище зазначеними рішеннями суду складає 374930,70 грн. Основною умовою застосування ст.. 625 ЦК України є цивільно-правовий характер відносин між сторонами, який би, серед іншого, полягав у простроченні виконання грошового забов'язання, що випливає з правовідносин, що мають цивільний (приватний), а не публічний характер
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.02.2023 та отримує пенсію у разі втрати годувальника згідно з Законом № 2262-ХІІ.
24.04.2023 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року у справі № 420/2685/23, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 без урахування довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 17.07.2021 року, виданої Службою зовнішньої розвідки України 30.05.2022 року №793.
28.08.2023 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року у справі № 420/12286/23, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
30.10.2023 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі № 420/12623/23, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2022 року, виданої Фінансово-економічним управлінням Службою зовнішньої розвідки України 11.05.2023 року № 887 з 01.02.2023 року.
31.10.2023 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 року у справі № 420/8545/23, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови провести виплату ОСОБА_1 суми пенсії у розмірі 77884,05 грн, що підлягала виплаті її чоловіку ОСОБА_2 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року по справі № 420/11049/20 і залишилися недоодержаною ним у зв'язку з його смертю.
29.02.2024 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року у справі № 420/23491/23, яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі нової довідки № 925 від 09.08.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 року.
04.03.2024 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 420/32669/23, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність) з 01.02.2023.
02.04.2024 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 420/28399/23, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови провести виплату ОСОБА_1 суми пенсії у розмірі 88474,95 (вісімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят чотири гривні дев'яносто п'ять копійок) гривень, що підлягала виплаті її чоловіку ОСОБА_2 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 по справі № 420/1744/21 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року по справі № 420/5042/22 і залишилися недоодержаними ним у зв'язку з його смертю.
13.06.2024 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі № 420/8071/24, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з обмеженням її максимальним розміром.
20.06.2024 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 420/11308/24, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень до пенсії за вислугу років, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» №713 від 14.07.2021 року та обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2024 року.
Також, згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2024 року у справі № 522/22502/23-Е, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Державної казначейської служби України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень за протиправні дії працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
На виконання зазначених рішень судів ГУ ПФУ в Одеській області здійснило відповідні перерахунку пенсії позивачки та нарахувало їй до виплати пенсійні виплати по справах №№ 420/110/49/20 в сумі 77884,05 грн., 420/1744/21 в сумі 79154,70 грн., 420/5042/22 в сумі 9320,25 грн., 420/8261/22 в сумі 1730,10 грн., 420/2685/23 в сумі 33047,80 грн., 420/12286/23 в сумі 8000,00 грн., 420/12286/23 в сумі 8000,00 грн., 420/12623/23 в сумі 49005,50 грн., 420/28399/23 в сумі 88474,95 грн., 420/32669/23 в сумі 98088,00 грн., 420/8071/24 в сумі 8700,00 грн., та 420/11308/24 в сумі 10000,00 грн.
Загальний розмір заборгованості Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області перед ОСОБА_1 складає 374930,70 гривень.
18 березня 2025 року позивачка звернулася до відповідача із запитом щодо розміру інфляційних збитків ОСОБА_1 за прострочення виплати їй основного боргу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Листом від 24.03.2025 року за № 1500-0203-8/66951 відповідач повідомив позивача, що спірні правовідносини не відносяться до цивільних, не засновані на договірних зобов'язаннях, а являються публічно-правовими і регулюються нормами спеціального законодавства.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Так, спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Вимоги позивача фактично стосуються стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області інфляційних збитків за прострочення виплати їй основного боргу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а також, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 374930,70 гривень.
При цьому, суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем є правовідносинами у сфері соціального захисту громадян України та регулюються відповідними нормами пенсійного законодавства.
Відповідач у даній справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як суб'єкт владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та такими, що виникли з приводу соціальних гарантій.
Отже, з огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов'язків у цих правовідносинах і їх суб'єктивний склад, у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку пенсійних виплат.
За змістом частини 3 ст.11 та частини 1 ст.13 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин 2 та 3 ст.11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи приписи наведених вище норм права, а також з огляду фактичні обставини у даній справі, суд робить висновок про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень; відсутність цивільно-правових порушень з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Отже, в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Одеськійобласті не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні ст. 625 ЦК України, а тому положення ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Наведений вище висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі №2а-11853/10/1570.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду було сформовано висновок, відповідно до якого приписи ст. 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного,суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257- 262, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 07.11.2025 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.