07 листопада 2025 р. № 400/8268/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2025 №0458788-2408-1411-UA48020010000091496,
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0458788-2408-1411-UA48020010000091496 від 05.06.2025р за період 2024 рік у сумі 19 645,70 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власником нежитлових приміщень. Вказана будівля склад не об'єктом оподаткування згідно з п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки фактично позивач, в процесі здійснення своєї господарської діяльності, займається вирощуванням сільгосппродукції, зберіганням зерна.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів, що належний йому нежитловий комплекс відноситься до класу будівель 1271 «будівля сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Таким чином, на виконання вимог пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачу нараховано податок на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 01.02.2008 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення - склад, загальною площею 276,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Податковим повідомленням-рішенням №0458788-2408-1411-UA48020010000 091496 від 05.06.2025р позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки, у розмірі 19645,70 грн.
Не погоджуючись з рішення контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Разом з тим, пп. «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Підпунктом 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
У відповідності до пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Також, згідно з ст. 1 Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 09.02.2012 року № 4391-VI, сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом водних біоресурсів у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 року № 575-VI визначено правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб'єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов'язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» від 18.01.2001 року № 2238-ІІІ визначено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.
Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Отже, аналіз вказаних норм законодавства регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи чи фізичної особи, які здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції.
Також, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 включає в себе клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні, будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. ,1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»
Таким чином, нежитлова будівля - склад, що належить позивачу на праві приватної власності та використовується ним безпосередньо у сільськогосподарскій діяльності, не є об'єктом оподаткування за пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач є власником складу для зберігання зерна, призначеного для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, наявні достатні та необхідні правові підстави для застосування пп. «ж» п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області за № 0458788-2408-1411-UA48020010000091496 від 05.06.2025р
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник