07 листопада 2025 р. № 400/9245/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Друца Т.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачаОСОБА_2 , ,
провизнання протиправним та скасування наказу від 02.04.2025 № 932, зобов'язання вчинити певні дії,
За участю:
представниці позивачки і третьої особи ОСОБА_3
представника відповідача Харитонова Кирила Едуардовича
28 серпня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.04.2025 № 932 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_4 »;
зобов'язання відповідача повторно провести службове розслідування щодо зникнення безвісті 07.03.2025 солдата ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 28.06.2024 її чоловіка, ОСОБА_4 , призначено на посаду у військовій частині НОМЕР_1 . З 03.03.2025 він вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2025 № 72 у зв'язку зі зникненням безвісті під час бойового завдання її чоловіка, його знято з грошового забезпечення з 07.03.2025. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.04.2025 № 932 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_4 » (далі - Наказ № 932) чоловік позивачки вважається таким, що зник безвісті під час перебування на відповідній позиції 07.03.2025, при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини. На переконання позивачки, службове розслідування стосовно зникнення безвісті солдата ОСОБА_4 відповідач провів формально. Під час проведення службового розслідування не було враховано та належним чином не досліджено низку обставин, що мають визначальне значення у спірних правовідносинах, Наказ № 932 прийнятий не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтований, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а також без дослідження всіх наявних відповідача документів. Наказ № 932 напряму порушує права та інтереси позивачки як особи, яка має право отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
У відзиві на позовну заяву від 14.09.2025 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю. У відзиві він звернув увагу на те, що факт смерті солдата ОСОБА_4 не встановлений. Позивачка має право на виплату грошового забезпечення у зв'язку із зникненням безвісти ОСОБА_4 в порядку і розмірах, визначених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884). Метою службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2025 № 701 було встановлення причин та умов саме зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 , тобто предметом розслідування був факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 та встановлення відсутності відомостей про самовільне залишення ним військової частини. Тому інформація щодо отримання чи неотримання солдатом ОСОБА_4 не відноситься до факту зникнення безвісти та жодним чином не може вплинути на результат службового розслідування і, як наслідок, на наказ командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування. На переконання відповідача, у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми не проводиться. Оскільки солдат ОСОБА_4 зник безвісти та можливість його огляду медичним працівником відсутня, то і відсутні підстави для видання наказу про отримання поранення. Відтак наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.04.2025 № 932 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_4 » жодним чином не порушує прав позивачки, а тому позов не підлягає задоволенню. Крім цього, відповідач стверджує, що рапорт, на підставі якого призначено службове розслідування, поданий військовослужбовцем, який мав відповідні повноваження, і службове розслідування проведено з дотриманням вимог законодавства.
16.09.2025 представниця позивачки подала до Миколаївського окружного адміністративного суду відповідь на відзив вказала на відсутність у представника відповідача повноважень на подання відзиву на позовну заяву. Крім цього, відповідач не надіслав відзив на позовну заяву позивачці та третій особі. Вона наголосила на тому, що предметом позову є формальність проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_4 . Акт службового розслідування є письмовим доказом для вирішення спору під час розгляду справи, предметом якої буде оголошення загиблим солдата ОСОБА_4 . В матеріалах службового розслідування відсутні докази намагання службової особи, яка його проводила, отримати документи в інших підрозділах. Представниця позивача переконана, що у відзиві на позовну заяву відповідач безпідставно зсилається на статтю 260 Статуту внутрішньої служби, і що він намагається здійснити підміну понять, оскільки під час розгляду цієї справи позивачка не ставить питання отримання довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва). У відзиві відповідач фактично намагається переключити увагу суду з підстав ініціювання проведення службового розслідування на його висновки. Рапорт про проведення службового розслідування був складений 13.03.2025, тобто з порушенням 15-денного строку, встановленого Порядком № 884. На думку представниці позивачки, під час проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця повинні перевірятися всі обставини, зокрема відомості про загибель та отримання поранення, що є ознаками повного, всебічного та об'єктивного проведення службового розслідування. Однак, у матеріали справи містять підроблені документи, зокрема пояснення військовослужбовців. Також відповідач фактично намагається нівеліювати питання начебто опитування під час проведення службового розслідування військовослужбовців, яким нічого не було відомо про обставини, що відбулись із солдатом ОСОБА_4 в період часу з 23.02.2025 по 07.03.2025. Водночас зазначення в Акті службового розслідування складу групи, до якої входив ОСОБА_4 , жодним чином не впливатиме на бойову готовність підрозділу та відповідних військовослужбовців.
У запереченнях від 18.09.2025 відповідач зазначив, що він надав суду документи, які належним чином підтверджують повноваження його представника. Поряд з цим, на переконання відповідача, надсилання ним електронної копії відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів адвокату, як представнику позивачки і третьої особи на офіційну електронну адресу, є належним і достатнім способом вручення матеріалів учасникам справи. Він також наголосив на тому, що інформація про отримання чи не отримання ОСОБА_4 не відноситься до факту зникнення безвісти та жодним чином не може вплинути на результат службового розслідування і, як наслідок, на наказ командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування.
10.09.2025 представниця ОСОБА_2 (далі - третя особа) подала письмові пояснення, в яких вона підтримала позовні вимоги. Вона закцентувала увагу на тому, що метою службового розслідування за фактом зникнення солдата ОСОБА_4 було також встановлення ступеня вини посадових осіб, чиї ді або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Однак, у відповідному Акті службового розслідування у зв'язку з формальним підходом до з'ясування всіх обставин, що передували зникненню безвісті солдата ОСОБА_4 , не встановлено ступінь вини посадових осіб у загибелі військовослужбовця. На її переконання, при проведенні службового розслідування було порушено порядок його проведення, зокрема:
воно було ініційовано особою, яка не мала відповідних повноважень;
під час його проведення було допитано осіб, яким не було відомо про обставити загибелі солдата ОСОБА_4 , а військовослужбовці, яким були відомі ці обставини - ні;
під час службового розслідування вивчались виключно документи першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , проте неотримання документів з інших підрозділів військової частини НОМЕР_1 призвело до необ'єктивного проведення службового розслідування; водночас у матеріалах справи службового розслідування не містять доказів намагання отримати документи, що стосуються обставин, що передували зникненню безвісті солдата ОСОБА_4 ;
службове розслідування має починатися зі встановлення підстав здійснення солдатом ОСОБА_4 бойового виходу; в подальшому підлягає дослідженню всі обставини, що відбувались з вказаним військовослужбовцем в період з 23.02.2025 (день бойового виходу) по 07.03.2025 (день його загибелі); тобто мають бути встановлені всі обставини в хронологічному порядку;
матеріали службового розслідування містять суттєві розбіжності, що свідчить про непроведення всього необхідного комплексу заходів.
20.09.2025 представниця позивачки і третьої особи подала до Миколаївського окружного адміністративного суду, в яких вона наполягла на тому, що представник відповідача не надав суду належні документи, що підтверджують його право на здійснення представництва відповідача, і що відповідач не надіслав у порядку, встановленому законодавством, позивачці і третій особі відзив на позовну заяву. Крім цього, представниця позивачки і третьої особи більш деталізувала факти, які мають бути з'ясовані під час проведення службового розслідування.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У позовній заяві від 27.08.2025 позивачка заявила клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, а також додала клопотання про витребування у відповідача доказів та клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.
02.09.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами загального позовного провадження, про призначення підготовчого засідання на 07.10.2025, про залучення до участі у справі № 400/9245/25 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 а також про часткове задоволення клопотання позивачки про витребування доказів та про витребування у відповідача таких доказів:
а) копію наказа командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.03.2025 № 701;
б) копію акта службового розслідування з додатками до нього, на підставі якого прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.04.2025 № 932 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_4 »;
в) копію бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2025 № 525/окп/дск;
г) копію рапорта командира першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_5 від 23.02.2025 № 6822;
ґ) копію посвідчення про відрядження від 02.03.2025 № 559-803, складеного військовою частиною НОМЕР_1 на солдата ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 );
д) копії (витяги) усіх наказів командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу, по стройовій частині та адміністративно-господарській діяльності, прийняті після 01.01.2025 стосовно ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
До відзиву на позовну заяву від 14.09.2025 відповідач додав витребувані в нього докази, за винятком посвідчення про відрядження від 02.03.2025 № 559-803, складеного військовою частиною НОМЕР_1 на солдата ОСОБА_4 , оскільки вказане посвідчення до стройової частини відповідача не повернулось.
29.09.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.10.2025.
04.10.2025 відповідач подав до суду заперечення на клопотання позивачки про призначення експертизи, а позивачка - 05.10.2025 додаткові пояснення стосовно цих заперечень відповідача.
21.10.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивачки про призначення почеркознавчої експертизи (пункт 89 протоколу судового засідання в режимі конференції від 21.10.2025 № 5316983).
09.10.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представниці третьої особи про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 долучені до матеріалів справи (пункт 127 протоколу судового засідання в режимі конференції від 21.10.2025 № 5316983).
11.10.2025 представниця позивачки подала клопотання про витребування доказів, у задоволені якого ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 відмовлено (пункт 120 протоколу судового засідання в режимі конференції від 21.10.2025 № 5316983).
21.10.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання, призначення справи до судового розгляду по суті та про проведення судового засідання 07.11.2025 (пункт 171 протоколу судового засідання в режимі конференції від 21.10.2025 № 5316983).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивачка є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 24.07.2015 серія НОМЕР_4 і демографічними даними на військовослужбовця.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.06.2024 № 180 солдата ОСОБА_4 призначено з 28.06.2024 на посаду, зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2025 № 39 ОСОБА_4 прибув 08.02.2025 в район виконання бойових завдань.
Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2025 № 525/окп/дск командиру механізованого батальйону наказано передати у підпорядкування командира мотопіхотного батальйону омбр зведений підрозділ з певною кількістю військовослужбовців.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.02.2025 № 54 ОСОБА_4 відкомандировано 23.02.2025 до мотопіхотного батальйону.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 02.03.2025 № 61 ОСОБА_4 був відряджений з 03.03.2025 по 01.04.2025 в оперативне підпорядкування для виконання бойових (спеціальних) завдань до військової частини НОМЕР_2 .
13.03.2025 тимчасово виконуючий обов'язки командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, яким доповів, що з доповіді солдата ОСОБА_6 стало відомо, що 07.03.2025 під час стрілецького бою та ворожого мінометного обстрілу в районі населеного пункту Западне, Куп'янського району, Харківської області, перестав виходити на зв'язок солдат ОСОБА_4 . Стан та місцезнаходження його невідомі.
Відповідно до преамбули наказу командир військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.03.2025 № 701 «Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_7 » цей наказ прийнятий на підставі вищенаведеного рапорту з метою уточнення причин та умов, що сприяли зникненню безвісти солдата ОСОБА_4 , а також встановлення ступеня вини посадових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
За результатами службового розслідування заступником командира роти, якому було доручено його проведення, підготовив і надав 01.04.2025 командиру військової частини НОМЕР_1 Акт службового розслідування.
Актом службового розслідування встановлено, що достатніх (вичерпних) фактів (відомостей) про загибель солдата ОСОБА_4 , службовим розслідувань не отримано. Відомості про місцезнаходження солдата ОСОБА_4 та будь-яких медичних документів, що підтверджують отримання ним тілесних ушкоджень і ступінь їх тяжкості, службовим розслідуванням також не отримано. З метою забезпечення повноти службового розслідування військовою частиною НОМЕР_1 направлено запит від 18.03.2025 №2368/7237 до Державного підприємства УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР РОЗБУДОВИ МИРУ», щодо можливого перебування в полоні солдата ОСОБА_4 , однак відповіді не надійшло
За результатами службового розслідування запропоновано вважати солдата ОСОБА_4 таким, який зник безвісти під час перебування на позиції, що у населеному пункті Западне Куп'янського району Харківської області 07.03.2025, при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що пов'язане з виконанням обов'язків, військової служби із захисту Батьківщини. Зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
За результатами вищезазначеного службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 прийняв наказ від 02.04.2025 № 932 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_7 », відповідно до пункту 2 якого наказано вважати солдата ОСОБА_4 таким, який зник безвісти під час перебування на позиції, що у населеному пункті Западне Куп'янського району Харківської області 07.03.2025, при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що пов'язане з виконанням обов'язків, військової служби із захисту Батьківщини. Зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.04.2025 № 67-РС ОСОБА_4 звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира відповідної окремої механізованої бригади.
Вважаючи, що службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_4 проведено з порушенням вимог чинного законодавства, і що Наказ № 932 є протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройний Сил України, накази командирів.
Абзацом другим статті 11, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), встановлено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такого обов'язку як свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно з частиною першою статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб (абзац п'ятнадцятий пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608).
Таким чином, Порядком № 608 не обмежено коло військовослужбовців, на підставі рапортів яких може бути призначене службове розслідування.
Тому суд відхилив як необґрунтоване твердження позивачки і третьої особи про те, що тимчасово виконуючий обов'язки командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 не мав повноважень щодо подання рапорту про ініціювання службового розслідування за фактом зникнення солдата ОСОБА_4 .
Водночас суд врахував, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.03.2025 № 67 командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 було усунуто з займаної посади, на період проведення службового розслідування, за фактом самовільного залишення військової частини. Тимчасове виконання обов'язків командира відповідного механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 покладено на іншого офіцера військової частини НОМЕР_1 , який і подав 13.03.2025 у межах наданих йому повноважень рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про зникнення солдата ОСОБА_4 .
Що стосується доводів позивачки щодо того, що станом на 13.03.2025 були відсутні правові підстави для ініціювання проведення службового розслідування по факту зникнення безвісті солдата ОСОБА_4 , оскільки пунктом 2 Порядок № 884 під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» розумів військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, суд зазначає таке.
Пунктом 2 Порядку № 884 (у редакції, чинній до 18.04.2025) було установлено, що у цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Однак, факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 встановлений не рапортом від 13.03.2025, а Наказом № 932.
Тобто, станом на 02.04.2025 15-денний термін, визначений пунктом 2 Порядку №884, сплинув, тому статус «безвісно відсутній військовослужбовець» для солдата ОСОБА_4 встановлений не передчасно. Призначення ж службового розслідування здійснювалось для перевірки та встановлення цього факту у зв'язку із зникненням ОСОБА_4 .
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Абзацом першим пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення (частина друга статті 85 Дисциплінарного статуту, пункт 12 розділу ІІІ Порядку № 608).
Відтак службове розслідування стосовно військовослужбовця рядового складу може бути проведено на підставі наказу однією особою (в тому числі, особисто командиром (начальником), прямим командиром (начальником) або військовослужбовцем сержантського (старшинського) складу) чи у складі комісії з проведення службового розслідування.
Частиною першою статті 87 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Згідно з частиною третьою статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Тобто службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Суд встановив, що:
про факт зникнення солдата ОСОБА_4 командира військової частини НОМЕР_1 було повідомлено 13.03.2025 рапортом тво командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
службове розслідування призначено відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.03.2025 № 701 «Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_7 », а Акт службового розслідування поданий командиру військової частини НОМЕР_1 01.04.2025;
підстава призначення відповідного службового розслідування відповідає положенню абзацу п'ятнадцятий пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608, якою встановлено можливість призначення службового розслідування «в інших випадках».
Отже, відповідач дотримався порядку призначення і строків проведення службового розслідування.
Відповідно до пункту 8 розділу ІII Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Пунктом 9 розділу ІII Порядку № 608 встановлено, що посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:
висновки службового розслідування;
пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;
інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Предметом позову є правомірність Наказу № 932, оскільки позивачка вважає, що службове розслідування стосовно зникнення безвісті солдата ОСОБА_4 було проведено формально та неповно.
Зокрема, у позові зазначено, що в Акті службового розслідування не зазначено про те, що солдатом ОСОБА_4 було отримано поранення. Позивачка зазначає, що встановлення в Акті службового розслідування факту отримання поранення надасть можливість встановити причинно-наслідковий зв'язок між пораненням та зникненням солдата ОСОБА_4 , що відбулось під час виконання бойового завдання.
Суд встановив, що заступник командира роти, якому було доручено його проведення, підготовив і надав 01.04.2025 командиру військової частини НОМЕР_1 Акт службового розслідування.
Відповідно до пунктів 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.8 Акту службового розслідування від 01.04.2025:
« 3.4. Встановлено, що достатніх (вичерпних) фактів (відомостей) про загибель солдата ОСОБА_8 , службовим розслідуванням не отримано.
3.5. Відомостей про місцезнаходження солдата ОСОБА_8 та будь-яких медичних документів, що підтверджують отримання ним тілесних ушкоджень і ступінь їх тяжкості, службовим розслідуванням також не отримано.
3.6. З метою забезпечення повноти службового розслідування військовою частиною НОМЕР_1 направлено запит від 18.03.2025 №2368/7237 (Додаток 9) до Державного підприємства УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР РОЗБУДОВИ МИРУ», щодо можливого перебування в полоні солдата ОСОБА_8 , однак відповіді не надійшло.
3.7. З огляду на викладене, слід вважати солдата ОСОБА_8 таким, що зник безвісти під час перебування на позиції … поблизу населеного пункту Западне Куп'янського району Харківської області 07.03.2025 при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини.
3.8. Встановлено, що зникнення безвісти солдата ОСОБА_8 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.»
Під час службового розслідування були відібрані пояснення у трьох військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відображено у пунктах 3.1, 3.2, 3.3 Акту службового розслідування.
Згідно з бланків отримання пояснень військовослужбовців, зокрема солдата ОСОБА_9 , від стало відомо, що 07.03.2025 під час стрілецького бою та ворожого мінометного обстрілу … в районі населеного пункту Западне Куп'янського району Харківської області, перестав виходити на зв'язок солдат ОСОБА_10 . В цей день відпрацював ворожий міномет 120 калібру, внаслідок якого солдат ОСОБА_4 , який знаходився в підземному укритті на бойовій позиції, був завалений уламками та засипаний землею. Дістати його власноруч не було ніякої можливості, оскільки все було завалено та були постійні обстріли артилерії та велика кількість ворожих дронів. Стан та місцезнаходження його невідомі. На момент останньої доповіді з позиції військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту. Ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння не виявлено. Солдат ОСОБА_10 приймав безпосередню участь у бойових діях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини. Більше по даному факту відповідним військовослужбовцям нічого не було відомо.
Судом встановлено, що пояснення солдата ОСОБА_9 , який 07.03.2025 перебував на одній позиції із солдатом ОСОБА_4 , містяться й в інших документах, зокрема зафіксовані в журналі бойових дій від 07.03.2025 № 533 ДСК прим. № 1 від 07.10.2024 та в рапорті від 13.03.2025.
За таких обставин, дослідивши Акт службового розслідування та зафіксовані у ньому обставини, суд не погоджується з доводами позивачки про те, що службове розслідування є неповним та формальним.
Тому суд прийшов до висновку, що Наказ № 932 є правомірним і скасуванню не підлягає.
У заявах по суті справи позивачка і третя особа закцентували увагу на тому, що всі висновки службового розслідування зроблені на підставі пояснень лише солдата ОСОБА_6 , які ним були надані 01.04.2025 у н.п. Гусинка. Однак, зі спілкуванням представницею позивача з ОСОБА_6 стало відомо, що 01.04.2025 він перебував на лікуванні після евакуації в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради, тобто за 115 км від населеного пункту Гусинка. Крім цього, підписи на бланку отримання пояснень від ОСОБА_6 йому не належать.
Однак, у підготовчому засіданні 21.10.2025 представниця позивачки і третьої особи зазначила, що ОСОБА_6 при спілкуванні з нею не заперечив достовірність відомостей щодо відповідних подій, які зазначені в журналі бойових дій від 07.10.2024 № 553ДСК.
Тобто солдат ОСОБА_6 підтвердив представниці позивачки і третьої особи обставини, за яких солдат ОСОБА_4 , зник безвісти, і які були встановлені в Акті службового розслідування.
Водночас суд зазначає, що доводи представниці позивачки і третьої особи щодо підробки підписів солдата ОСОБА_6 , ненадання ОСОБА_4 належної медичної допомоги, протиправності дій командування солдата ОСОБА_4 щодо його направлення на бойове завдання тощо виходять за межі предмета доказування у цій справі.
Натомість ці доводи є предметом кримінального провадження, внесеного 18.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152110000273, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України. Відповідно до постанови слідчого Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 10.07.2025 ОСОБА_2 визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні.
Також помилковими є твердження позивачки про те, що акт службового розслідування є тим письмовим доказом, на підставі якого в судовому рішенні встановлюватимуться факт загибелі солдата ОСОБА_4 .
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень (абзаци перший і другий пункту 3 статті 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно з абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Абзацом четвертим пункту 21 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232 (далі - Порядок № 45), особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно з пунктом 4.1 розділу IV Порядку № 45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
У Переліку документів, які надають члени сім'ї до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД, що встановлений додатком 2 до Порядку № 45, передбачено свідоцтво про смерть військовослужбовця (номер з/п 4) та інші документи щодо призначення та виплати ОГД (за наявності) (номер з/п 12).
Відповідно до частини другої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з преамбулою Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» цей Закон визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (частина четверта статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
Частиною першою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (пункт 3 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 308 Цивільного процесуального кодексу України після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
Таким чином, рішення суду про встановлення факту смерті військовослужбовця в певний час або про оголошення його померлим є:
по-перше, підставою для проведення державної реєстрації його смерті та видання свідоцтва про смерть;
по-друге, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, повинні додати це рішення суду до заяви про виплату вказаної грошової допомоги.
Водночас додаток 2 до Порядку № 45 не передбачає подання разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, матеріалів службового розслідування.
Документи, які визначені у пункті 7 додатку 5 до Порядку № 45, які позивачка у позовній заяві вказує як обов'язкові для отримання вказаної допомоги, підлягають надісланню районними (міськими) ТЦКСП до обласного (Київського міського) ТЦКСП лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або особи, звільненої з військової служби, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), а не внаслідок загибелі, яка в цьому випадку може бути підтверджена рішенням суду про встановлення факту смерті військовослужбовця в певний час або про оголошення його померлим.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
З огляду на те, що позивачці відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.04.2025 № 932 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_4 » і про зобов'язання відповідача повторно провести службове розслідування щодо зникнення безвісті 07.03.2025 солдата ОСОБА_4 - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).
6. Повний текст рішення суду складений 07.11.2025.
Суддя В.Г.Ярощук