м. Львів
07 листопада 2025 рокусправа № 380/18541/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі, передбаченому пунктом «г» статі 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, із розрахунку 25% від мінімальної пенсій за віком;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 % від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 18.06.2025 року із врахуванням раніше виплачених сум.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням пенсійного органу безпідставно відмовлено йому у перерахунку пенсії як реабілітованій особі в розмірі 25% відповідно до пункту «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Для відновлення порушеного права звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 15.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 ОСОБА_2 , після одруження присвоєно прізвище ОСОБА_3 .
Відповідно до Довідки від 23.07.1991, виданою Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів, ОСОБА_4 , I888 р.н, його дружина- ОСОБА_5 , 1895 р. н., зять- ОСОБА_6 , І920р.н., його донька- ОСОБА_7 , 1923 р. н., його онуки- ОСОБА_8 , 1942 р.н., ОСОБА_2 , 1945 р.н, ОСОБА_9 , 1948 р.н. та ОСОБА_10 , 1948 р.н., які 7 травня 1950р. із с. Торчиновичі Старосамбірського району Львівської області були виселені з конфіскацією майна і по постанові особливої наради при МДБ СРСР від З червня 1950р, визначені на спецпоселення в Томську область на підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» реабілітовані з поновленням в усіх громадянських правах, в тому числі з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Львівською обласною радою 11.09.2012 позивачу видано посвідчення № 57/11-Р, відповідно до якого він має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.10.2023, позивач має право на пільги та компенсації, встановлені законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
18.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії та встановлення підвищення до пенсії у розмірі 25% відповідно до п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII.
Листом від 02.07.2025 відповідач повідомив, що згідно із підпунктом 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 (зі змінами) репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні.
Зазначив, що позивачу встановлено доплату в розмірі 43,52 гривні.
Вважаючи відмову відповідача такою, що порушує його право на перерахунок пенсії та встановлення підвищення у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є питання проведення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Керуючись положеннями Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 №962-ХІІ (далі - Закон №962-XII).
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №962-XII), реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених статті 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статті 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частиною 1 ст. 4 Закону №962-XII передбачено поновлення реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно з п. 2.13 Порядку №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 01.11.1991 №1788-XII (у редакції Закону України від 13.03.2018 № 2325-VIII) (далі - Закон №1788-ХІІ) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 (далі - Постанова №654) визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, потрібно керуватися нормами Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не пп. 2 п. 4 Постанови №654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Саме така позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.
Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII як нормативно-правового акта вищої юридичної сили і які є пріоритетними по відношенню до пп. 2 п. 4 Постанови №654.
Як встановлено судом, відповідно до Довідки від 23.07.1991, виданою Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина- ОСОБА_5 , 1895 р. н., зять- ОСОБА_6 , І920р.н., його донька- ОСОБА_7 , 1923 р. н., його онуки- ОСОБА_8 , 1942 р.н., ОСОБА_2 , 1945 р.н, ОСОБА_9 , 1948 р.н. та ОСОБА_10 , 1948 р.н., які 7 травня 1950р. із с. Торчиновичі Старосамбірського району Львівської області були виселені з конфіскацією майна і по постанові особливої наради при МДБ СРСР від З червня 1950р, визначені на спецпоселення в Томську область на підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» реабілітовані з поновленням в усіх громадянських правах, в тому числі з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 ОСОБА_2 , після одруження присвоєно прізвище ОСОБА_3 .
Львівською обласною радою 11.09.2012 позивачу видано посвідчення № 57/11-Р, відповідно до якого він має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.10.2023, позивач має право на пільги та компенсації, встановлені законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Отже, у позивача наявне право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами вказані вимоги щодо доказування правомірності спірних рішень не виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним ч. 2 с. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії як члену сім'ї, яку було примусово переселено, у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком є протиправними, тому позовна вимога щодо оскарження таких дій є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Друга позовна вимога є похідною від першої і також підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії позивачу у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII як члену сім'ї, яку було примусово переселено, починаючи з 18.06.2025, із врахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, починаючи з 18.06.2025, із врахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; ЄДРПОУ 13814885).
Повне рішення суду складено 07.11.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна