07 листопада 2025 рокусправа № 380/20298/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні грошової компенсації 50% знижки на оплату за комунальні послуги (газопостачання, водопостачання та водовідведення, постачання теплової енергії, квартирна плата, електропостачання) з 01.05.2025 року згідно Закону України №203/98 ВР.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити з 01.05.2025 року грошову компенсацію 50% знижки на оплату за комунальні послуги (газопостачання, водопостачання та водовідведення, постачання теплової енергії, квартирна плата, електропостачання) згідно Закону України №203/98 ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.07.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із інформаційним запитом з проханням відновити нарахування та виплату пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» з 01.05.2025. 05.08.2025 отримав відповідь про відсутність права на отримання пільг на оплату житлово-комунальних з травня 2025 року на підставі перевищення середньомісячного сукупного доходу сім'ї відповідно до Закону №4059 та Порядку №389. Вважає це рішення протиправним і таким, що порушує конституційні права на соціальний захист.
Ухвалою судді від 13.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 86157 та вх.№86516 від 29.10.2025), відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вказав, що право на отримання пільг з урахуванням сукупного доходу сім'ї для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 року включно, визначено у травні 2025 року згідно доходів пільговика і членів його сім'ї (за наявності) за IV квартал 2024 року - І квартал 2025 року. Середньомісячний сукупний дохід ОСОБА_1 в розрахунку на одну особу за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 року становить 10321,08 грн і перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Відповідно до Порядку №389 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», в ОСОБА_1 відсутнє право на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2025 року. Таким чином, враховуючи вищевикладене вимоги позивача є безпідставними та не ґрунтуються на чинному законодавстві.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку на отримує пенсію за вислугу років в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та відповідно до посвідчення має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів органів внутрішніх справ.
23.07.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із інформаційним запитом з проханням відновити нарахування та виплату пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» 24.03.1998 №203/98-ВР з 01.05.2025.
У відповіді від 05.08.2025 відповідач вказав, що середньомісячний сукупний дохід позивача в розрахунку на одну особу за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 року становить 10321,08 грн і перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Відтак, в позивача відсутнє право на отримання пільг на оплату житлово- комунальних послуг з травня 2025 року.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 1-2 цього Закону, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ст. 2 ст. 3 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі - Закон № 203/98-ВР) Держава гарантує кожному ветерану військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рівні з іншими громадянами України можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також надає різні види допомоги шляхом, зокрема: надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку.
Питання соціального захисту ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей врегульований ст. 6 Закону № 203/98-ВР.
Відповідно до п. 6 ст. 6 Закону № 203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Частиною 4 статті 7 Закону№ 203/98-ВР передбачено, що пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередніх шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (далі - Порядок № 389).
Відповідно до п. 1 Порядку № 389 цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.
Разом з цим, Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 82 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 N 107-VI втратили чинність, як такі, що є неконституційними, відповідно до якого були внесені зміни до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" , а саме статтю 7 після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:
«Пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
У Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Положеннями п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені:
абзацом 5 ч. 5 ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 22, ст. 262 із наступними змінами);
пунктом 11 ч. 1 та ч. 2 і 3 ст. 20, п. 1 ч. 1 та ч. 2 і 3 ст. 21, ч. 3 ст. 22 в частині пільг, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 20, і п. 14 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами);
абзацами 1 і 2 п. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190 із наступними змінами);
пунктом 6 ч. 1 ст. 6, ст. 7 в частині пільг, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 40-41, ст. 249 із наступними змінами);
пунктами 4-6 ч. 1 ст. 6-1 та 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182 із наступними змінами);
абзацом 3 ч. 10 ст. 6 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 26, ст. 896).
У той же час зміни до вказаних Законів України не внесені в частині обмеження пільг.
Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абз. 8 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).
Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.
Таким чином, суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону №203/98-ВР, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення пільг із застосуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірності припинення нарахування та виплати позивачу з 01.05.2025 пільги на сплату житлово-комунальних послуг, яка передбачена Законом України від 24.03.1998 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності, та порушує право позивача на отримання пільг на сплату житлово-комунальних послуг.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач протиправно відмовив у наданні пільги по оплаті житлово-комунальних послуг позивачу та у задоволенні його заяви, з урахуванням цього позовні вимоги слід задовольнити та зобов'язати відповідача поновити надання позивачу пільги на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2025.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; ЄДРПОУ 13814885, ЄДРПОУ 13814885) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні грошової компенсації 50% знижки на оплату за комунальні послуги (газопостачання, водопостачання та водовідведення, постачання теплової енергії, квартирна плата, електропостачання) з 01.05.2025 року згідно Закону України №203/98 ВР.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити з 01.05.2025 року грошову компенсацію 50% знижки на оплату за комунальні послуги (газопостачання, водопостачання та водовідведення, постачання теплової енергії, квартирна плата, електропостачання) згідно Закону України №203/98 ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна