06 листопада 2025 рокусправа № 380/13053/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; ЄДРПОУ: 37831493), в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, оформлену листом від 17.04.2025 №Л-242/6/4601-25/4601.05/4438-25 у прийнятті в ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.03.2025 про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 31.08.2023 була прийнята до громадянства України, у зв'язку з чим була зобов'язана протягом двох років припинити попереднє громадянство російської федерації. Однак, у зв'язку з початком військової агресії вказаної держави проти України та припинення консульських та дипломатичних відносин із нею, позивач була позбавлена можливості завершити процедуру виходу з громадянства російської федерації за допомогою її компетентних органів. Тому позивач звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із декларацією про відмову від іноземного громадянства у порядку, визначеному статтею 9 Закону України «Про громадянство України», проте відповідач відмовив у її прийнятті. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду.
Ухвалою від 01.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 15.07.2025 подав пояснення щодо справи, у яких зазначив, що територіальні та структурні підрозділи Головного управління не функціонують, не діють та припинили надавати громадянам адміністративні послуги, а тому надати до суду, згідно ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову по суті справи № 380/13053/25, а також виконати рішення суду у разі задоволення позову не видається за можливим.
Також представник відповідача 16.07.2025 подав клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, яке обґрунтоване тим, що наказом Державної міграційної служби України від 05.12.2024 № 316 «Про ліквідацію ГУ ДМС у Львівській області» утворено комісію з ліквідації Головного управління. Відтак, станом на сьогодні згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», Головне управління перебуває в стадії припинення та відповідно здійснюються заходи пов'язані із ліквідацією.
Представник позивача 19.08.2025 подав заперечення на клопотання, зазначивши, що інформацію про юридичну особу, яка є правонаступником і на яку покладені обов'язки здійснювати повноваження у сфері міграції, представник відповідача суду не надав. Просить замінити первісного відповідача Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (ЄДРПОУ 37831493) на його правонаступника Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України (79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Січових Стрільців, будинок 11; ЄДРПОУ 45870769).
Ухвалою від 09.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Іншою ухвалою від 09.09.2025 суд замінив відповідача у адміністративній справі №380/13053/25 за позовом ОСОБА_1 - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; ЄДРПОУ: 37831493) на правонаступника - Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; ЄДРПОУ: 45870769).
Відповідач - Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби 25.09.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Таким чином, саме на особу імперативною вимогою Закону 2235-III покладається обов'язок подати документ про припинення попереднього громадянства. Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону 2235-III, зобов'язання припинити іноземне громадянство- письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Як вбачається з даної правової норми, на виконання такого зобов'язання передбачено саме подання документа про припинення попереднього громадянства та не передбачено подання у спрощеному порядку декларації. Тому для підтвердження перевищення уповноваженим органом іноземної держави строків розгляду клопотання про вихід з іноземного громадянства, заявник зобов'язаний подати органу ДМС належний доказ не просто направлення свого листа, чи запису на прийом до представництва (консульства), чи наданих йому компетентним органом іноземної держави письмових роз'яснень тощо, а саме довідку, що підтверджує прийняття заяви до розгляду. Подання декларації про відмову від іноземного громадянства дозволяється виключно у передбачених Законом випадках, що підтверджені документально: належності особи до визначених законодавством категорій осіб або існування незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. Позивач не підтвердила належним чином існування у неї підстав, які згідно з абз. 13 ст. 1 Закону 2235-III, вважаються незалежною від особи причиною неотримання нею документа про припинення іноземного громадянства (підданства), і також не надала документів на підтвердження інших обставин, які відповідно до законодавства можуть бути підставою прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства за відсутності незалежної причини (належності до категорій осіб, для яких чинним законодавством передбачено можливість звернутися із декларацією без наявності незалежної причини згідно Закону України №1941-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб», який набрав чинності 19.12.2021).
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та має громадянство російської федерації, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 .
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби від 03.08.2023 позивачу оформлено громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та видано довідку про реєстрацію особи громадянином України.
31.08.2025 позивачу було видано тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_3 строком до 03.08.2025.
21.03.2025 позивач направила до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області декларацію про відмову від іноземного громадянства, у якій зазначила підставою для подання вказаної декларації те, що процедура оформлення припинення громадянства російської федерації не здійснюється.
Разом із декларацією позивач подала заяву, у якій зазначила, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України розірвано дипломатичні відносини між двома державами. У зв'язку з призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення всіх дипломатичних зв'язків з країною-агресором я позбавлена можливості подання заяви до посольства рф про вихід з громадянства, та відповідно отримати документи про припинення громадянства рф. Проте на території України дипломатичні представництва або консульські установи Російської Федерації не працюють, а за межами України в позивача немає постійного проживання, відтак подання заяви про припинення громадянства за межами України є неможливим. Для роз'яснення цих питань я зверталась шляхом електронного листування з питанням щодо припинення громадянства в дипломатичні установи РФ, що розташовані в Молдові, Польщі, Румунії та Болгарії, а також, скерувала засобами поштового зв'язку відповідні звернення до дипломатичних установ РФ, проте станом на 18.03.2025 жодної відповіді на звернення від дипломатичних установ РФ не надходило. Таким чином, вищенаведені обставини позбавляють реальної можливості виконати своє зобов'язання, щодо припинення громадянства РФ з незалежних обставин.
Листом №Л-242/6/4601-25/4601.05/4438-25 від 17.04.2025 відповідач повідомив позивача, що незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. У поданій 21.03.2025 декларації про відмову від іноземного громадянства, причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства зазначено пункт 4 - «процедура оформлення припинення громадянства (підданства) Російської Федерації не здійснюється». Водночас, законодавство рф (стаття 19 федерального закону від 31.05.2002 №62-ФЗ «Про громадянство російської федерації») передбачає два окремі порядки (загальний та спрощений) виходу з громадянства осіб в залежності від того чи проживають вони на території рф або в іншій країні, відповідно існує чіткий порядок виходу з громадянства рф. Порядок припинення іноземного громадянства належить до виключної компетенції уповноважених органів іноземної держави. Слід зазначити, що нездійснення процедури оформлення припинення громадянства російської федерації у зв'язку із розірванням дипломатичних стосунків України з російською федерацією та припиненням діяльності дипломатичних установ російської федерації на території України не визначено Законом як незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду із цим позовом.
При вирішенні даного адміністративно-правового спору суд керується такими нормами права.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
За умовами пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2235-III, громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
За правилами частини другої статті 9 Закону № 2235-III умовами прийняття до громадянства України є, зокрема, подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої якої громадянство України набувається за територіальним походженням.
Набуття громадянства України за територіальним походженням врегулювано статтею 8 Закону №2235-III.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
У силу частини п'ятої статті 8 Закону № 2235-III іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправних дій органу міграційної служби з приводу неприйняття у позивача декларації про відмову від громадянства рф, зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття декларації позивача про відмову від громадянства російської федерації.
19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-ІХ .
Так, за новою редакцією статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства, їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства країни становить державний інтерес для України;
3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
Наведене свідчить, що пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX законодавець виокремив окрему категорію іноземців, що отримали громадянство України у період з 01 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом, які набули право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (спрощена процедура).
Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону № 2235-ІІІ органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (ст. 8 Закону № 2235-ІІІ) або була поновлена у громадянстві України (ст. 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (ч. 5 ст. 8 та ч. 2 ст. 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (ч. 8 ст. 8 та ч. 7 ст. 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (ч.ч. 1 та 2 ст. 10 з урахуванням ч. 5 ст. 9 Закону; ч. 5 ст. 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов'язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
Наведені висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №420/20499/23 та від 06.12.2024 у справі №440/14326/23.
Приписи статті 8 Закону України «Про громадянство України» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачали можливість подання замість документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Така декларація передбачала необхідність викладення обставин, за яких особа, що набула громадянство України, не отримала документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави, і такі обставини не залежали від неї.
Станом на момент набуття позивачем громадянства України та на момент розгляду справи чинний зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45) затверджений наказом МВС України № 715.
Зміст цього документа викладено наступним чином: «Я, _(прізвище, ім'я, по батькові)_ ,___ __________ _____ (року народження), громадянин(ка) _(назва держави)_ відмовляюся від іноземного громадянства (підданства) _(назва держави)_, у зв'язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства)_(назва держави)_,а саме:
1) у мене уповноваженими органами _ (назва держави)_(зазначити дату) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) __ (назва держави)_, проте в установлений її законодавством строк протягом _(назва держави)_ я не отримав (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів__ (назва держави)_ про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала);
2) у мене уповноваженими органами _( назва держави)_ було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (зазначити дату) , проте протягом двох років я не отримав (зазначити дату) _ (назва держави)_(не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів _( назва держави)_про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала). Строк розгляду клопотань про припинення громадянства цієї держави не встановлено;
3) у законодавстві _(назва держави)_ відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;
4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) _( назва держави)_ не здійснюється;
5) вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) _ (назва держави)_ становить, що перевищує половину розміру _(зазначити вартість у гривневому еквіваленті)_мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України.
Станом на _(дата набуття особою громадянства України) розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив_____.
У зв'язку з викладеним вище я зобов'язуюся повернути паспорт громадянина _ (назва держави)_ до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина (підданого) _ (назва держави)_і не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.
Мені_____(прізвище, ім'я, по батькові)_ повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов'язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України "Про громадянство України" або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону. Дата: ___ ________________ 20___ року (підпис)».
Підсумовуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що саме на особу, яка взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство, покладається обов'язок надати документи про припинення іноземного громадянства і тільки після надання відповідних документів органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України.
При цьому звернення з відповідною заявою про відмову від іноземного громадянства до органу ДМС подається протягом двох років з моменту набуття особою громадянства України.
Разом з цим законодавцем чітко визначені підстави про право особи подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Суд зауважує, що відповідно до частин 1 та 2 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» тимчасове посвідчення громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і видається особі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, набула громадянства України та взяла зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з дня набуття громадянства України.
Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі, яка проживає в Україні, розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника, а в разі постійного проживання особи за кордоном - ЗДУ, не пізніше 10 робочих днів з дати подання заявником документів, визначених у цій статті.
Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі на строк до двох років.
У разі закінчення строку дії тимчасового посвідчення громадянина України особі, якій його було оформлено, видається нове тимчасове посвідчення громадянина України у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що позивач набула громадянство України 31.08.2023, що підтверджується тимчасовим посвідченням громадянина України та взяла на себе зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України. Отже, до 31.08.2025 позивач повинна була виконати зобов'язання з надання відповідачу документа про припинення громадянства російської федерації або подати декларацію про відмову від такого громадянства у випадку неотримання такого документа з незалежних від неї причин.
Разом з цим, позивач зазначає, що не змогла виконати зобов'язання про припинення громадянства російської федерації, оскільки внаслідок військової агресії останньої дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, дипломатичні представництва країни-агресора не працюють, а тому вона не мала можливості скористатись такою процедурою на території України.
Абзацом 13 частини першої статті 1 Закону № 2235-III визначено, що незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Відповідно до пункту 119 розділу V Порядку №215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Отже, відповідно до законодавства України, особи які набули громадянство України та отримали тимчасову посвідку, мають подати документи про припинення іноземного громадянства.
З аналізу правових норм слідує, що документ про припинення іноземного громадянства видається консульською установою, посольством тієї держави, громадянство якої особа виявила бажання припинити.
Наведене правове регулювання свідчить про те, що за загальним правилом, виконання письмового зобов'язання припинити іноземне громадянство покладене національним законом України на іноземця набувача громадянства України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), перелік яких чітко визначено абзацом 13 частини першої статті 1 Закону № 2235-III, за суттю та характером є виключно результатом фізичного вчинення особою спроби відмовитись від громадянства іноземної країни.
Отже, межі дії приписів абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III у спірних правовідносинах необхідно оцінювати, виходячи із оцінки активних дій іноземця, що ним вчинялися з дати набуття ним громадянства України, щодо отримання документа про припинення іноземного громадянства.
Суд враховує, що після 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією та повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення роботи його відділів на території України.
Проте, особи, що мають бажання відмовитись від громадянства російської федерації не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв російської федерації, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення.
За таких обставин, суд констатує, що з 24 лютого 2022 року органи ДМС можуть прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від колишніх громадян російської федерації, які набули громадянство України на загальних підставах за двох умов:
якщо такі особи як до, так і після 24 лютого 2022 року вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу російської федерації з відповідною заявою, у якій виявили бажання припинити попереднє громадянство, проте не отримали інформації щодо вирішення їхньої заяви протягом строків її розгляду, що підтверджується доказами;
якщо такі особи як до, так і після 24 лютого 2022 року вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу російської федерації з відповідною заявою, отримали негативну відповідь та надали докази, що підтверджують ці обставини.
В інших випадках відсутні правові підстави для прийняття такої декларації у межах процедури, визначеної Законом № 2235-III, установленої для оформлення громадянства.
Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, що вказана у постановах від 19 грудня 2024 року у справі №280/1155/23, від 01 квітня 2025 року у справі № 420/11071/23, від 07 травня 2025 року у справі №500/3352/24 та від 29 жовтня 2025 року у справі №320/47215/23.
Отже, обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є прийняття клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави (в даному випадку російської федерації) від особи у встановлений законодавством іноземної держави строк.
Судом встановлено, що у декларації про відмову від іноземного громадянства від 21.03.2025 позивач зазначила як причину подання такої декларації пункт 4, а саме: процедура оформлення припинення громадянства російської федерації не здійснюється, а у заяві від 21.03.2025 зазначила, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України розірвано дипломатичні відносини між двома державами. У зв'язку з призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення всіх дипломатичних зв'язків з країною-агресором позивач позбавлена можливості подання заяви до посольства рф про вихід з громадянства, та відповідно отримати документи про припинення громадянства рф. В контексті вказаних доводів суд звертає увагу, що нездійснення процедури виходу з громадянства іноземної держави саме на території України не може слугувати підставою звернення із декларацією про відмову від іноземного громадянства, оскільки в розумінні абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III така процедура має не здійснюватися іноземною державою взагалі.
Сам по собі факт припинення дипломатичних відносин з країною-агресором та роботи консульських установ російської федерації в Україні не є поважною та незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства в розумінні абзацу 13 статті 1 Закону №2235-III.
Відповідно до статті 19 Федерального Закону від 28.04.2023 №138-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації», заява про вихід із громадянства Російської Федерації подається громадянином Російської Федерації, який досяг 18-річного віку, володіє дієздатністю і перебуває за межами Російської Федерації, до федерального органу виконавчої влади у сфері міжнародних відносин, або до дипломатичного представництва чи консульської установи.
Відповідно до частини шостої, дев'ятої статті 32 вказаного Закону встановлено, що заява з питань громадянства Російської Федерації подається заявником особисто. У випадку, якщо заявник не може особисто подати заяву у зв'язку з обставинами, що мають винятковий характер та підтверджені документально, заяви та необхідні документи можуть бути передані для розгляду через іншу особу. У цьому випадку справжність підпису особи, яка підписала заяву, та вірність копії документа, що додається до заяви, її оригіналу засвідчуються нотаріально відповідно до законодавства Російської Федерації. Справжність підпису іноземного громадянина, особи без громадянства чи громадянина Російської Федерації, які знаходяться за межами Російської Федерації, посвідчується уповноваженою на це посадовою особою дипломатичного представництва чи консульської установи.
Заява з питань громадянства Російської Федерації вважається прийнятою до розгляду за наявності усіх необхідних та належним чином оформлених документів з дня:
1) подання заяви особисто заявником;
2) отримання заяви органом, який завідує справами про громадянство Російської Федерації, у разі передачі її через іншу особу, у тому числі через підвідомче підприємство або уповноважену організацію.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач направляла заяви щодо виходу з громадянства російської федерації до її дипломатичних представництв у Республіці Польща, Республіці Білорусь, Румунії, Республіці Молдова, Угорщині, Республіці Болгарія. Проте у вказаних заявах позивач просила лише роз'яснити їй про можливість виходу із громадянства російської федерації, проте не подавала клопотання про припинення вказаного громадянства. Крім того, вказані заяви подавалась також електронною адресою через її представника, причому як вже зазначалось судом, така заява повинна була подаватись нею особисто, а підпис позивача при її перебуванні за межами російської федерації мав бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою дипломатичного представництва чи консульської установи рф, чого дотримано не було.
З огляду на викладене, позивачем документально не підтверджено вжиття належних заходів для отримання документа про припинення громадянства після повномасштабного вторгнення через дипломатичні представництва або консульські установи російської федерації за межами України, що свідчить про те, що позивач не вчинила всі необхідні та залежні від неї дії для припинення громадянства російської федерації. Відповідно, така обставина не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства російської федерації.
З урахуванням вищезазначеного, дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства, були вчинені в межах та на підставі, визначених Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними таких дій.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; ЄДРПОУ: 45870769) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна