06 листопада 2025 рокусправа № 380/8784/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У. В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову в звільненні з військової служби у запас солдата ОСОБА_1 відповідно до п/п «б» п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оформлене листом від 26.03.2025 №3652;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби у запас солдата ОСОБА_1 відповідно до п/п «б» п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі поданого рапорта від 19.03.2025 (вх. № 3846), про що видати відповідний наказ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на даний момент проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Зазначає, що 19.03.2025 ним було подано на ім'я свого безпосереднього командира письмовий рапорт з відповідним пакетом документів про звільнення його із військової служби у запас відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - за станом здоров'я - за наявності інвалідності.
Рапортом командира Військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2025 № 3108 рапорт позивача від 19.03.2025 було направлено для прийняття остаточного рішення до командира Військової частини НОМЕР_1 . Однак, згідно з листом Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2025 № 3652 його рапорт про звільнення з військової служби повернуто без задоволення, у зв'язку з тим, що довідка до акту огляду МСЕК 12 ААБ №333303 протермінована, а позивач потребує повторного проходження ВЛК.
Вважає таке рішення відповідача протиправними, у зв'язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ухвалою про відкриття спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Однак, станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи від відповідача на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що не заперечується сторонами.
19.03.2025 позивачем було подано на ім'я свого безпосереднього командира письмовий рапорт, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - за станом здоров'я, на підставі висновку військово-лікарської комісії про присвоєння 3 групи інвалідності.
До рапорту позивачем долучено:
- нотаріально посвідчена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №333303 на 1 арк.;
- нотаріально посвідчена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 10 ААА №257819 на 1 арк.;
- нотаріально посвідчена копія військового квитка ОСОБА_2 на 10 арк.
- копія посвідчення особи з інвалідністю 3 групи серія НОМЕР_6 на 1 арк.
- нотаріально посвідчена копія карти платника податків ОСОБА_3 на 1 арк.
- нотаріально посвідчена копія паспорта ОСОБА_4 на 5 арк.
20.03.2025 командир Військової частини НОМЕР_2 звернуся до вищого командування - командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом №3108, у якому клопотав про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - за станом здоров'я, на підставі довідки до акту огляду МСЕК про присвоєння 3 групи інвалідності серії 12 ААГ №333303.
В подальшому Військовою частиною НОМЕР_1 рапорт командира Військової частини НОМЕР_2 не погоджено, про що проставлено відповідну резолюцію. Підставою для відмови в задоволенні такого рапорту зазначено, що довідка до акту огляду МСЕК 12 ААГ №333303 протермінована, а позивач потребує повторного проходження ВЛК.
Листом від 26.03.2025 №3652 відповідач повернув рапорт позивача без задоволення.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Зміст спірних правовідносин полягає у перевірці наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану за поданими документами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та діє на даний час.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені п. 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до підпункту «б» п.2 ч.4 цієї статті, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану, за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі -Положення № 1153/2008).
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інтрукція №170).
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008.
За змістом пункту 225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 12.11 Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у Додатку 19 до Інструкції.
Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби за станом здоров'я подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою первинної облікової документації № 157/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 30 липня 2012 року № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1509/21821, або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року № 946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за № 1198/27643 (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту «б» пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за наявності інвалідності).
Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі - Порядок №531).
Згідно з п. 2 Розділу І Порядку №531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.
Згідно з п.п. 2-4 Розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Як слідує з додатку 1 до Порядку№531 (вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця), в разі не погодження рапорту, зазначається правова підстава та обґрунтування.
Так, з матеріалів справи судом вище встановлено, що 19.03.2025 позивачем було подано на ім'я свого безпосереднього командира письмовий рапорт, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - за станом здоров'я, на підставі висновку військово-лікарської комісії про присвоєння 3 групи інвалідності.
20.03.2025 командир Військової частини НОМЕР_2 звернуся до вищого командування - командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом №3108, у якому клопотав про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - за станом здоров'я, на підставі довідки до акту огляду МСЕК про присвоєння 3 групи інвалідності серії 12 ААГ №333303.
Однак, Військовою частиною НОМЕР_1 рапорт командира Військової частини НОМЕР_2 не погоджено, про що проставлено відповідну резолюцію. Підставою для відмови в задоволенні такого рапорту зазначено, що довідка до акту огляду МСЕК 12 ААГ №333303 протермінована, а позивач потребує повторного проходження ВЛК.
Позивач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», зазначає, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:
осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медикосоціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.
При цьому, інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
Таким чином, переконаний, що група інвалідності, термін дії якої (переогляду) минув, автоматичного продовжена до моменту припинення або скасування періоду дії воєнного стану. При цьому додатково зазначає, що позивач був мобілізований 17.07.2022 і з вказаного періоду проходить військову службу у Збройних Силах України. Тому позбавлений можливості пройти повну процедуру перогляду у МСЕК.
Надаючи оцінку вищенаведеним аргументам позивача та відповідача, суд враховує наступне.
Так, судом встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія 10 ААА №257819, позивачу було встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням.
Проте, інвалідність встановлено на строк до 01.01.2023. Дата чергового переогляду 02.12.2022.
Тобто, станом на дату звернення позивача - 19.03.2025 до відповідача з рапортом про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», останнім було додано, зокрема довідку МСЕК серія 10 ААА №257819, строк якої сплив більше ніж два роки тому.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», зокрема змінено назву постанови на «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи дітям на період дії воєнного стану на території України». Крім того, вказаними змінами виключено абзац другий пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225. Вказані зміни набрали чинності з 01.01.2025.
Таким чином, станом на дату звернення ОСОБА_1 до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, положення Постанови №225, на які позивач посилається в позовній заяві, на нього не поширювалися.
Водночас, до 01.01.2025 абзац другий пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 визначав, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.
Таким чином, в редакції до 01.01.2025 абзац другий пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 справді передбачав, що інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
Однак, автоматична пролонгація інвалідності була допустима лише у разі, коли особа не може пройти повторний огляд з підстав неможливості направлення її на медико-соціальну експертизу.
Таким чином, продовження інвалідності особі на час військового стану можливе через перешкоди функціонування процедури призначення/проведення огляду, а не через обставини, що виникли у самої особи.
Постанова № 225 дійсно передбачала перенесення строку повторного огляду медико-соціальної експертизи. Проте, таке перенесення не мало безумовного характеру.
Згідно пунктом 15 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Відповідно до пункту 13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов'язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках на підставі постанови військово-лікарської комісії, оформленої як довідка військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу або витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії за формою, затвердженою Міноборони, та направлення командира військової частини чи територіального центру комплектування та соціальної підтримки на встановлення ступеня втрати працездатності. Копії документів, зазначених у цьому пункті, можуть бути подані в паперовій формі. Копія такого документа завіряється уповноваженою особою відповідно до Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 р. № 901 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 83, ст. 4763).
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують неможливість направлення позивача упродовж більше ніж два роки на медико-соціальну експертизу.
Крім того, позивачем не надано доказів його звернення до безпосереднього командування за відповідним направленням.
Таким чином, на момент розгляду рапорту позивача, у відповідача були відсутні правові підстави для його задоволення.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу в його звільненні з військової служби.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до безпосереднього командира із рапортом про його направлення на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення інвалідності та у разі її підтвердження, повторно клопотати про звільнення з військової служби.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то такий відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягає.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна