07 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6089/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України (вул. Ігоря Замоцького, б. 25-а, м. Кропивницький, 25015, ЄДРПОУ 45200774)
про визнання дій протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, через уповноваженого представника Богославського В.А., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення №7113110100016829 від 06.03.2025 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача 06.03.2025 року щодо позивача прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну на 3 роки. Позивач не погоджується із прийнятою постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суд від 08.09.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 19).
Відповідач надав відзив на позов, вимоги якого не визнає та зазначає, що позивачем перевищено законний строк перебування на території України, чим порушено частини 1, 3 статті 3, статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Із заявою про продовження строку перебування на території України позивач не звертався, у зв'язку з чим було прийнято рішення про заборону в'їзду на територію України (а.с. 22-64).
Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Молдова, перебував в Україні з 23.08.2024 року по 12.11.2024 року. Останній раз прибув на територію України 13.11.2024 року.
Зі спливом 90 днів перебування в Україні зазначеної особи, 05.03.2025 року Уманським відділом Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України, у присутності порушника, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №002106 в розмірі 5100,00 грн., прийнято рішення №7113130100017897 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства (а.с. 37-38).
06.03.2025 року прийнято рішення №7113110100016829 про заборону в'їзду в Україну Будану Платона (а.с. 47-49).
Вважаючи рішення про заборону в'їзду такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI (далі по тексту - Закон №3773-VI), який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 цього Закону №3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно частини 3 статті 3 вказаного Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону №3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 23 Закону №3773-VI передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №3773-VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно частини 4 статті 26 Закону №3773-VI рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Частиною 1 статті 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у статті 30 Закону №3773-VI, забороняється подальший в'їзд в Україну строком на п'ять років. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в'їзду в Україну, який особа мала до цього.
Відповідно до частини 2 статті Закону №3773-VI рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, визначений Інструкцією про порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом МВС від 17.12.2013 № 1235 (далі по тексту - Інструкція № 1235), відповідно до статті 13 Закону № 3773-VI та Порядку № 280.
Пунктом 3 Інструкції № 1235 передбачено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини 1 статті 13 Закону № 3773- VI.
Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 № 3773-VI.
З наведеного слідує, що прийняття територіальним підрозділом ДМС рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження або третьої країни згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 3773- VI є самостійною підставою для прийняття у зв'язку із цим рішення про заборону іноземцю або особі без громадянства подальшого в'їзду в Україну згідно із частиною 2 статті 26 Закону № 3773- VI та жодним чином не пов'язано із положеннями частини 1 статті 13 Закону № 3773-УІ.
Відповідно до матеріалів справи, з часу останнього прибуття на територію України - з 13.11.2024 року, позивач не звертався до уповноваженого органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) із заявами про продовження строку перебування, клопотанням про набуття/прийняття громадянства, оформлення дозволу на імміграцію в Україну та отримання посвідки на постійне проживання в Україні.
05.03.2025 Уманським відділом УДМС позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Закону № 3773- VI шляхом накладення штрафу у розмірі 5100 грн, постанову вручено порушнику, про що свідчить особистий підпис позивача на другому аркуші постанови та прийнято рішення про примусове повернення або третьої країни іноземця або особи без громадянства, у якому вказано, що у разі ухилення від виїзду за межі України у строк до 05.04.2025 порушника буде примусово видворено. Зі змістом та правами порушника Будану Платона ознайомлено під підпис.
Крім того, на підставі частини 2 статті 26 Закону № 3773-VI прийнято рішення від 06.03.2025 року про заборону в'їзду в Україну Будану Платону строком на 3 роки.
Відповідно до підпункту «д» пункту 4 Інструкції № 1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Згідно з пунктом 8 Інструкції № 1235 ДМС або її територіальний орган, який готував рішення про заборону в'їзду в Україну особі, у триденний строк надсилає засвідчену копію такого рішення разом з дорученням щодо заборони в'їзду в Україну особі до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України, оформленого відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280 «Про затвердження Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Відповідно до пункту 12 Інструкції № 1235 строк заборони в'їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження рішення про заборону в'їзду в Україну особі.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що рішення про заборону в'їзду в Україну приймається на підставі обґрунтованого звернення та після отримання даних, які обґрунтовують необхідність такої заборони.
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що оскаржуване у даній справі рішення ДМС України від 06.03.2025 про заборону позивачу в'їзду в Україну прийнято уповноваженою особою за наявності підстав, визначених у статті 13 Закону № 3773-VI, відповідно до норм згадуваного Закону та Інструкції № 1235.
Матеріали справи не містять доказів, що позивачем було оскаржено до суду рішення про примусове його повернення.
Доказів того, що позивач відноситься до осіб, яким надано статус біженця і є особою, яка потребує додаткового захисту, до суду не надано.
Крім того, позивач не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Доказів протилежного до суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог належними, допустимими та достовірними доказами, що виключає можливість задоволення позову.
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для стягнення на користь позивача судових витрат у справі відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати вважати фактично понесеними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО