Рішення від 07.11.2025 по справі 320/7662/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року м. Київ справа №320/7662/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткової винагороди.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту також відповідач, Департамент), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 03.08.2022 №445 про застосування дисциплінарного стягнення до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19.08.2022 №1064 о/с про звільнення інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 ;

- поновити позивача на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції з 19.08.2022;

- стягнути за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 19.08.2022 по день фактичного розрахунку;

- стягнути за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 01.06.2022 до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 справу №320/7662/22 за підсудністю передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено, що справа буде розглядатись суддею Окружного адміністративного суду м. Києва Шуваловою Т.О. в порядку загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за наслідками проведеного службового розслідування оскаржуваними наказами його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку.

Позивач стверджує, що при виконанні своїх службових обов'язків не порушував службову дисципліну та вимоги нормативно-правових актів, порушення яких нібито було встановлено при проведенні службового розслідування. Як зазначає позивач, в резолютивній частині наказу відповідач посилається на загальні норми чинного законодавства, у тому числі статті 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», які передбачають основні обов'язки поліцейського, та на загальні норми присяги, а також на загальні норми Дисциплінарного Статуту Національної поліції України; в оскаржуваному наказі не конкретизовано, який саме нормативно-правовий акт порушив позивач.

На переконання позивача, матеріали дисциплінарної справи не містять достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, оскільки службовим розслідуванням не встановлено скоєння позивачем дисциплінарного проступку у розумінні статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині порушення службової дисципліни або невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.

Позивач також звертає увагу, що при застосуванні дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано, що поліцейський при виконанні своїх службових обов'язків повинен діяти на власний розсуд з максимальним дотриманням вимог чинного законодавства та не порушуючи захищене законом коло прав та свобод людини та громадянина; відповідачем не враховано, що позивач встановив відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності водія за порушення Правил дорожнього руху.

Крім того, позивач вказує, що в порушення частини сьомої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України не було оголошено по особовому складу органу поліції зміст наказу за результатами проведеного службового розслідування; матеріали службового розслідування не містять наказу про створення дисциплінарної комісії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про правомірність оскаржуваних наказів та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за результатами проведення службового розслідування, цитуючи положення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, та інших нормативно-правових актів.

Додатково відповідач зазначив про передчасність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач також подав додаткові пояснення на позовну заяву, в яких зазначив про алгоритм дій нарядів патрульної поліції під час безпосереднього виявлення порушення Правил дорожнього руху України. Зокрема, відповідач наводить норми Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, вказуючи на обов'язок позивача контролювати ведення відео зйомки.

Відповідач звертає увагу, що позивачем не надано до матеріалів службового розслідування та позовної заяви документів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною другою статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме повідомлення безпосереднього керівника про перешкоди для отримання портативного відеореєстратора.

Як зазначає відповідач, з матеріалів службового розслідування вбачається, що позивач, маючи статус поліцейського, вчинив дисциплінарний проступок, а саме: при виконанні службових обов'язків не контролював безперервну відеозйомку на портативний відеореєстратор; вчинив дії, що підривають авторитет Національної поліції, а тому дисциплінарною комісією зроблені правильні висновки за наслідками проведення дисциплінарного розслідування.

У додаткових поясненнях також зазначено, що при обранні виду дисциплінарного стягнення комісією взято до уваги характеристику позивача серед особового складу, рівень його кваліфікації, проаналізувавши матеріали, отримані у межах службового розслідування, в тому числі заяву та пояснення громадянина ОСОБА_2 , врахувавши ступінь його вини, встановивши обставини, що обтяжують його відповідальність, та не встановивши жодних обставин, що пом'якшували б його відповідальність

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

09.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 відмовлено у задоволені клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 відмовлено у задоволені клопотання відповідача про залишення позовної вимоги без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Мар'їнським РВ ГУ МВС України в Донецькій області 20.03.2012.

Як вбачається з послужного списку, з 20.09.2017 позивач проходив службу в органах Національної поліції та у період з 02.12.2019 по 19.08.2019 - займав посаду інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції.

Згідно з пунктом 1 наказу Департаменту від 03.08.2022 №445 «Про застосування до працівників УПП у місті Києві ДПП дисциплінарних стягнень» до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1-3 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції», статей 278, 279, 280 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, вимог розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, підпунктів 1, 6 пункту 2.1 розділку ІІ, підпунктів 1, 6, 7, 10, 13 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 16.08.2021 №1784, Присяги працівника поліції, визначеної у статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», та відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту.

На підставі вказаного вище наказу відповідач видав наказ від 19.08.2022 №1064 о/с «По особовому складу», яким, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу №2 роти №4 батальйону з 19.08.2022.

Оскаржувані накази винесені за наслідками проведеного службового розслідування, призначеного на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 21.06.2022 №798, рапорту від 07.06.2023 про можливе неналежне виконання службових обов'язків окремими працівниками УПП у м. Києві ДПП, результати якого оформлені висновком службового розслідування від 19.06.2023.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних вище наказів, позивач звернувся позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту Закон №580-VIII; тут та далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 3 якого встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Завданнями поліції в силу положень статті 2 Закону №580-VIII є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».

Частиною першою статті 8 Закону №580-VIII передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, які покладено в основу оскаржуваних наказів, визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до частин першої-другої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі по тексту Дисциплінарний статут).

Відповідно до частин першої-другої, пунктів 1, 2, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Згідно з абзацами другим та третім пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин першої-шостої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частиною першою статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Відповідно до частини дев'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Частиною п'ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частинами сьомою-дев'ятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Частинами першою-другою статті 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (далі по тексту - Порядок №893).

Пункт 1 розділу ІІ Порядку №893 встановлює, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається з дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Пунктами 4, 7 розділу V Порядку №893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з пунктами 1-2 розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Пунктом 7 розділу VІ Порядку №893 передбачено, що висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.

У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.

Як визначає пункт 5 розділу VI Порядку №893, у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування.

Відповідно до пункту 9 розділу VІ Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.

Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Пунктами 1-2 розділу VІІ Порядку №893 передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Досліджуючи правомірність прийняття відповідачем спірних наказів щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування від 05.07.2022, затвердженого начальником Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - висновок службового розслідування), 20.06.2022 до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП надійшов рапорт на ім'я начальника УПП у м. Києві ДПП Зозулі Ю.Г. від старшого інспектора цього відділу капітана поліції ОСОБА_3 , в якому зазначені такі обставини: під час несення служби в проміжок часу з 8:00 17.06.2022 до 8:00 18.06.2022 екіпаж відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП у складі старшого інспектора відділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та старшого інспектора капітана поліції ОСОБА_3 , в ході проведення моніторингу службової діяльності особового складу УПП у м. Києві ДПП було встановлено, що 17.06.2022 близько 16-00 по бульвару Чоколівському, 37 у місті Києві помічено екіпаж «Рубін-0908» у складі інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правового берега) УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та інспектора взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП лейтенанта ОСОБА_1 , котрими було зупинено автомобіль Renault Megane, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 із-за руху останнього по смузі для громадського транспорту, за що передбачена відповідальність частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згодом до УПП у м. Києві ДПП надійшла заява ОСОБА_2 , зареєстрована у відділі документально забезпечення 20.06.2022 за №Р-986, в якій зазначено таке: 17.06.2022 близько 16-00 заявник рухався на автомобілі Renault Megane, номерний знак НОМЕР_2 , по бульвару Чоколівському у місті Києві в бік площі Севастопольскої. За адресою: бульвар Чоколівський, 37, йому було подано сигнал про зупинку транспортного засобу працівником поліції. Після зупинки до нього підійшов поліцейський ОСОБА_1 , який зазначив, що заявник порушив вимоги Правил дорожнього руху та попросив надати йому документи на право керування автомобілем. Після чого вказаний поліцейський підійшов до службового автомобіля Renault Duster, номерний знак НОМЕР_3 на синьому фоні, з метою перевірки його документів. Через декілька хвилин заявник підійшов до поліцейських, щоб зрозуміти, як платити штраф та забрати свої документи, на що поліцейський ОСОБА_1 сказав, що можна розрахуватися на місці та покласти суму штрафу готівкою у файлик з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принести до службового автомобіля. Після цього заявник поклав у файлик зі страховим полісом грошові кошти, а саме: дві купюри - 500 грн. та 100 грн., і віддав поліцейському ОСОБА_1 . При цьому інший поліцейський перебував поряд. Після чого заявник повернувся до автомобіля і через декілька хвилин поліцейський віддав йому документи.

У висновку зазначається, що під час проведення службового розслідування встановлено, що 17.06.2022 на денну зміну з 08:00 до 20:00 на службовому автомобілі Renault Duster, номерний знак НОМЕР_3 на синьому фоні, у складі екіпажу «Рубін-0907» заступили інспектор взводу №1 роти №6 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правового берега) УПП у м. Києві ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та інспектор взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП лейтенант ОСОБА_1 .

Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_5 повідомив, що про подію, вказану у заяві ОСОБА_2 , йому нічого не відомо. Опитаний у ході службового розслідування позивач повідомив, що не казав водію про сплату штрафу, що ніяких грошових коштів в полісі страхування не було, постанова про накладення адміністративного стягнення стосовно водія не виносилась, так як не було жодних доказів вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Дисциплінарна комісія у висновку зазначила, що з наявних у матеріалах справи відеозаписах видно, як позивач кладе до кишені папір, зовні схожий на грошову купюру.

Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_2 підтвердив інформацію, надану у своєму зверненні від 20.06.2022, зареєстрованому за №Р-986.

Опитані під час службового розслідування інспектор поліції ОСОБА_4 та старший інспектор поліції ОСОБА_3 повністю підтвердили інформацію, викладену у рапорті та додали відеозапис, зроблений ними на місці події.

Вивчаючи вказаний відеозапис, дисциплінарна комісія встановила такі обставини: відеозапис починається з того, як з автомобіля Renault Megane, номерний знак НОМЕР_2 , виходить чоловік в білій футболці та шортах ( ОСОБА_2 ) з документами у файлі в руках та йде у напрямку лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Підійшовши до останнього, водій передає файл з документами в руки ОСОБА_1 . Варто зазначити, що при цьому старший лейтенант поліції ОСОБА_5 стоїть спиною до останніх. ОСОБА_1 переглядає файл з документами, які передав йому ОСОБА_2 , після чого кладе предмет, схожий на грошову купюру, до лівої кишені штанів, і посміхаючись, направляється до автомобіля Renault Megane, номерний знак НОМЕР_2 , та віддає водію документи.

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , нехтуючи нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність патрульної поліції, не застосували портативний відеореєстратор. ОСОБА_5 його отримав, проте не застосовував, а ОСОБА_1 не контролював роботу портативного відеореєстратора, що може свідчити про умисний характер таких дій.

Під час проведення службового розслідування до дисциплінарної комісії надійшли дві довідки, а саме: довідка інспектора відділу адміністративної практики УПП у місті Києві ДПП лейтенанта поліції Гавенко В. про те, згідно з інформацією інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та її підсистеми «Адміпрактика» встановлено, що стосовно ОСОБА_2 працівниками УПП у місті Києві ДПП 17.06.2022 будь-які адміністративні матеріали не складалися; довідка начальника відділу зв'язку та телекомунікацій УПП у місті Києві ДПП капітана поліції Петрошука С. про те, що 17.06.2022 старший лейтенант ОСОБА_6 отримав портативний відеореєстратор №472115 та в період з 16:00 по 17:00 відеозапис на портативний відеореєстратор не проводився. Лейтенант поліції ОСОБА_1 17.06.2022 портативний відеореєстратор не отримував.

Відповідно до зібраних матеріалів дисциплінарної комісією встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 всупереч вимогам пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, умисно не увімкнули портативний відеореєстратор з протиправною метою. ОСОБА_5 його отримав, проте не увімкнув, а ОСОБА_1 не контролював роботу портативного відеореєстратора.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 зупинив автомобіль Renault Megane, номерний знак НОМЕР_2 , за порушення вимог пункту 17.1 Правил дорожнього руху, а саме: рух смугою громадського транспорту. ОСОБА_1 зобов'язаний був провести розгляд справи про вчинене водієм адміністративне правопорушення відповідно до статей 278-280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У разі встановлення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу, а саме за відсутності події і складу правопорушення, ОСОБА_1 зобов'язаний винести постанову про закриття справи відповідно до статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час виконання своїх службових повноважень ОСОБА_1 був зобов'язаний неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки. Проте, розгляд справи про вчинене водієм адміністративне правопорушення не провів ,чим порушив вимоги статей 38 та 42 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, проявив некомпетентність та безвідповідальність у виконанні службових обов'язків.

Дисциплінарна комісія вважає, що вчинені ОСОБА_1 діяння можуть містити ознаки корупції, тобто можливого неправомірного використання наданих йому службових повноважень та пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вимоги за не оформлення адміністративних матеріалів стосовно водія ОСОБА_2

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 своїми діями не тільки підривають авторитет Національної поліції в очах суспільства, але й знижують єдиний показник в роботі Національної поліції України - довіри населення.

Враховуючи викладене, на думку дисциплінарної комісії, застосування до ОСОБА_1 найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби поліції відповідно, у даному випадку є виправданою та необхідною мірою відповідальності, відповідає меті застосування дисциплінарного стягнення - виховання поліцейського для безумовного дотримання службової дисципліни.

Також дисциплінарна комісія зазначила, що в діях позивача вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, внаслідок чого комісія вважає за необхідне направити копію висновку службового розслідування до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.

Проаналізувавши надані відповідачем матеріали службового розслідування, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено вище, службове розслідування призначено у зв'язку із надходженням рапорту відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП старшого інспектора цього відділу капітана поліції Салюка В.В. від 20.06.2022 та заява ОСОБА_2 , зареєстрована 20.06.2022 за №Р-986. Відтак, службове розслідування, результати якого оформлені висновком від 05.07.2022, повинно бути проведено саме в межах вказаних рапорту та заяви, а саме з приводу вимагання та отримання неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за рух по смузі громадського транспорту.

Таким чином, суду належить встановити факт наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) ОСОБА_1 , з приводу якого було призначено службове розслідування, зокрема, обставини руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 смугою громадського транспорту, підстави для притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вимагання і отримання неправомірної вигоди.

Переглянувши наданий відповідачем відеозапис на компакт-диску (а.с. 229), суд встановив такі обставини: з автомобіля Renault білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , вийшов чоловік в білій футболці та шортах (ймовірно ОСОБА_2 ) у напрямку до поліцейського автомобіля, тримаючи в руках згорнуті документи у файлі.

Біля поліцейського автомобіля білого кольору з жовто-блакитною смугою на задніх дверцятах, стоять два поліцейських у чорній формі спинами до камери, яка знімає відео; водій передає файл з документами в руки співробітника поліції (ймовірно ОСОБА_1 ). Судячи з рухів співробітника поліції, він переглядає надані документи. Потім йде зйомка крупним планом лівої руки поліцейського (ймовірно ОСОБА_1 ), яка кладе в ліву кишеню штанів предмет, опис та походження якого з вказаного відеозапису встановити неможливо. Далі поліцейський (ймовірно ОСОБА_1 ) посміхаючись, щось промовляє поліцейському, який стоїть поряд, направляється до автомобіля Renault білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , віддає водію документи та повертається назад.

На переконання суду, зафіксовані на вказаному відеозаписі обставини не підтверджують жодних порушень з боку ОСОБА_1 , оскільки з цього відео неможливо встановити, що водій порушив правила дорожнього руху, а позивач вимагав та отримав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів.

Крім того, з наявного у справі відеозапису неможливо встановити дату його створення, місце проведення відеозйомки та інші деталі, які б дозволили ідентифікувати обставини, про які йде мова у висновку службового розслідування, зокрема номерний знак поліцейського автомобіля та особи поліцейських.

У висновку службового розслідування дисциплінарна комісія вказала, що позивач зупинив автомобіль Renault Megane, номерний знак НОМЕР_2 , за порушення пункту 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, відповідно до якого на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Частина третя статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як зазначає позивач, у позовній заяві та пояснив у ході службового розслідування, що дійсно зупинив автомобіль Renault Megane, номерний знак НОМЕР_2 , за рух по смузі громадського транспорту, однак, встановив, що в діях водія відсутні подія і склад адміністративного правопорушення за відсутності доказів порушення Правил дорожнього руху.

Відповідач, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_2 , як водієм автомобіля Renault Megane, номерний знак НОМЕР_2 , адміністративного правопорушення, згідно переліку, вказаного у статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме будь-які фактичні дані, на основі яких можна встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, відповідач не довів належним та допустимими доказами наявність правових підстав для розгляду позивачем справи про адміністративне правопорушення, ймовірно вчиненого ОСОБА_2 , що спростовує висновки дисциплінарної комісії про порушення ОСОБА_1 вимог статей 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції» в частині не компетенції та безвідповідальності у виконанні службових обов'язків.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що за відсутності події і складу правопорушення ОСОБА_1 був зобов'язаний винести постанову про закриття справи відповідно до статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки пункт 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення позивач не зобов'язаний був розпочинати провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , як водія автомобіля Renault Megane, номерний знак НОМЕР_2 , у зв'язку з чим суд вважає безпідставними висновки дисциплінарної комісії про порушення позивачем статей 278, 279, 280 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вимог розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395.

З огляду на зазначене вище, у зв'язку із відсутністю у позивача обов'язку оформлювати адміністративні матеріали стосовно водія ОСОБА_2 , протиправними є висновки відповідача про вчинення позивачем діяння, які містять ознаки корупції, в частині можливого неправомірного використання наданих службових повноважень та пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди за не оформлення адміністративних матеріалів стосовно водія ОСОБА_2 .

Так само безпідставними є висновки відповідача про порушення позивачем Присяги поліцейського, оскільки відповідач не обґрунтував, в чому саме полягає таке порушення, та не надав докази, які б це підтверджували.

Стосовно тверджень у висновку службового розслідування про порушення позивачем вимог пунктів 1-3 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, підпунктів 1, 6 пункту 2.1 розділку ІІ, підпунктів 1, 6, 7, 10, 13 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 16.08.2021 №1784, на переконання суду, вони носять узагальнений характер щодо обов'язків поліцейського без конкретизації факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який був предметом службового розслідування.

Крім того, суд звертає увагу, що у справі відсутні докази доведення до відома ОСОБА_1 вказаної вище посадової інструкції.

Суд звертає увагу, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №817/1318/17.

З урахуванням означеного суд дійшов висновку, що під час проведення службового розслідування відповідачем не встановлено наявність складу дисциплінарного проступку в діях позивача, з приводу якого було призначено службове розслідування. Як наслідок, відсутні підстави вважати про встановлення наявності порушень відповідних положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій.

Також суд зауважує, що з висновку службового розслідування неможливо встановити, чи досліджувався дисциплінарною комісією ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок, обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності, зокрема, позивача чи знімають безпідставні звинувачення з нього, відомості, що характеризують його, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень, вид і розмір заподіяної шкоди.

Водночас, саме встановлення означених обставин покладено в основу службового розслідування як сукупності дій, направлених на своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження порушення позивачем вимог пунктів 1-3 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції», статей 278, 279, 280 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, вимог розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, підпунктів 1, 6 пункту 2.1 розділку ІІ, підпунктів 1, 6, 7, 10, 13 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 16.08.2021 №1784, Присяги працівника поліції, визначеної у статті 64 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо зазначеного у висновку службового розслідування порушення позивачем пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, (далі - Інструкція №1026), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

У висновку службового розслідування дисциплінарна комісія зазначила, що всупереч вимогам пункту 5 розділу ІІ Інструкції №1026, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 умисно не увімкнули портативний відеореєстратор з протиправною метою. ОСОБА_5 його отримав, проте не увімкнув, а ОСОБА_1 не контролював роботу портативного відеореєстратора.

Водночас, в силу встановлених Порядком №893 положень, проведення службового розслідування відбулося внаслідок отримання інформації про можливі неправомірні дії позивача щодо вимагання та отримання неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та не оформлення адміністративних матеріалів у відношенні цього водія, а тому суд уважає, що службове розслідування, результати якого оформлені висновком від 05.07.2022, повинно бути проведено саме в межах рапорту інспектора поліції Салюка В.В. та заяви ОСОБА_2 про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку позивача з метою встановлення, зокрема, наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування (отримання неправомірної вигоди, не оформлення адміністративних матеріалів).

Проте, матеріали службового розслідування не містять жодних пояснень та доказів, які б стосувалися порушення позивачем порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків 17.06.2022 під час можливих неправомірних дій, які слугували підставою для проведення відносно нього службового розслідування, зокрема у рапорті інспектора поліції ОСОБА_3 та заяві ОСОБА_2 не вказано про порушення позивачем порядку використання портативного відеореєстратора.

Враховуючи викладене, судом не приймаються до уваги вказані у відзиві та у висновку службового розслідування обставини щодо порушення позивачем вимог Інструкції №1026 як такі, що не стосуються предмету службового розслідування з огляду на його призначення у зв'язку з надходженням інформації про можливі неправомірні дії позивача щодо отримання неправомірної вигоди та не оформлення адміністративних матеріалів, а не за фактом порушення вимог Інструкції №1026, які полягають у неконтролюванні роботи портативного відеореєстратора.

Крім того, суд звертає увагу на неузгодженість висновку службового розслідування з інформацією, зазначеною у довідці начальника відділу зв'язку та телекомунікацій УПП у місті Києві ДПП Петрошука С.: так у висновку про службове розслідування зазначено, що ОСОБА_1 не контролював роботу портативного відео реєстратора, а в довідці йде мова про те, що 17.06.2022 ОСОБА_1 17.06.2022 портативний відеореєстратор взагалі не отримував, наслідком чого є неможливість встановлення об'єктивних обставин щодо цих обставин.

Додатково суд вважає за доцільне зауважити, що в силу положень частини другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем як під час проведення службового розслідування, так і під час судового розгляду справи не доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку та, як наслідок, неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції спірними наказами.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, що зміст наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення був оголошений особовому складу органу поліції, як передбачено у частині сьомій статті 19 Дисциплінарного статуту, та погоджується з доводами позивача у цій частині.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними і скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 03.08.2022 №445 «Про застосування до працівників УПП у місті Києві ДПП дисциплінарних стягнень» в частині застосування дисциплінарного стягнення до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу Департаменту патрульної поліції від 19.08.2022 №1064 о/с «По особовому складу» підлягають задоволенню у повному обсязі як такі, що знайшли своє документальне та нормативне підтвердження під час судового розгляду справи.

Водночас, судом відхиляються посилання позивача на відсутність в матеріалах службового розслідування наказу про створення дисциплінарної комісії, оскільки відповідач надав копію наказу Департаменту патрульної поліції від 21.06.2022 №798 про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків (а.с. 56). Проте, зазначене не впливає на результати розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи скасування судом наказу про звільнення позивача, він підлягає поновленню на попередній роботі.

Позивач у прохальній частині позовної заяви просить поновити його на службі в поліції з 19.08.2022.

З наказу Департаменту патрульної поліції від 19.08.2022 №1064 о/с «По особовому складу» вбачається, що позивач був звільнений з 19.08.2022.

Відповідно до положень статті 2411 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Таким чином, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до частини третьої статті 77 Закону №580-VIII день звільнення вважається останнім днем служби.

Отже, позивача слід поновити на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції з наступного дня після звільнення, тобто з 20.08.2022, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №711/8138/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85679198) зазначила, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення. Обов'язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов'язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі № 702/725/17 (провадження №61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18 (провадження №61-39740св18).

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 зазначила, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Отже, справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.

Враховуючи вищевказані норми та приймаючи до уваги те, що позивача було звільнено з посади з 19.08.2022, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід враховувати заробітну плату позивача за червень та липень 2022 року (два місяці, що передують звільненню).

Згідно з наявною у справі довідкою Департаменту патрульної поліції про доходи від 29.06.2023 №1166 за період червень-липень 2022 року середньоденна заробітна плата позивача складає 430,11 грн., яка обрахована, виходячи із нарахованої заробітної плати за 31 робочий день у червні 2022 року у розмірі 12 644,52 грн. та за 31 робочий день у липні 2022 року у розмірі 14 022,31 грн.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, проте, суд звертає увагу, що період вимушеного прогулу обраховується з дня, наступного за днем звільнення по день постановлення рішення у цій справі.

Так, період вимушеного прогулу позивача з 20.08.2022 по 07.11.2025 (день постановлення рішення у цій справі) складає 1176 календарних днів.

З урахуванням цього, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2022 по 07.11.2025 у розмірі 505 809,36 грн. (430,11 грн. х 1176 днів).

Отже, всебічно та в повному обсязі розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід задовольнити частково.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 01.06.2022 до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення";

- доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Згідно з пунктом 2 Постанови №793 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Суд встановив, що Постанова №793 набрала чинності 19.07.2022.

Верховний Суд у постанові від 07 березня 2024 року у справі №420/715/23 указав на те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Тобто, внесені Постановою №793 зміни до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» фактично упорядкували виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць відповідно до норм робочого часу відповідного місяця.

Таким чином, Кабінет Міністрів України тимчасово, на період дії воєнного стану, встановив, зокрема поліцейським, виплату додаткової винагороди у розмірі в розмірі до 30 000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за фактично відпрацьований час.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 01.06.2022 до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні.

Суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин належить дослідити лише період з 01.06.2022 по день звільнення позивача - 19.08.2022, оскільки з 20.08.2022 позивач фактично не працював та не виконував своїх посадових обов'язків; при цьому вимога позивача в частині стягнення додаткової винагороди до припинення та/або скасування дії воєнного стану є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право, а не право яке, на думку позивача, може бути порушене в майбутньому.

У зв'язку з викладеним відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену Постановою №168, за фактично відпрацьований час з 01.06.2022. по 19.08.2022 (день звільнення позивача) у розмірі до 30 000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, в порядку та на умовах, визначених начальником Департаменту патрульної поліції.

Позивач стверджує, що додаткова винагорода не була йому виплачена в розмірі, передбаченому Постановою №168, з 01.06.2022.

Наявні у справі докази підтверджують, що наказом Департаменту патрульної поліції від 28.06.2022 №883 о/с (а.с. 109) відповідно до Постанови №168 з метою виплати додаткової винагороди поліцейським центрального органу управління поліції затверджено розміри додаткової винагороди у період з 25 травня по 23 червня 2022 року згідно з додатком.

На підставі цього наказу позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 27 000,00 грн.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 29.08.2022 №1105 о/с (а.с. 105) відповідно до Постанови №168 з метою виплати додаткової винагороди поліцейським центрального органу управління поліції затверджено розміри додаткової винагороди у період з 24 червня по 18 липня 2022 року згідно з додатком.

На підставі цього наказу позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 14 000,00 грн.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 28.09.2022 №1254 о/с (а.с. 101) відповідно до Постанови №168 з метою виплати додаткової винагороди поліцейським центрального органу управління поліції затверджено розміри додаткової винагороди у період з 19 липня по 23 серпня 2022 року згідно з додатком.

На підставі цього наказу позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 32 000,00 грн.

Тобто, на підставі вказаних вище наказів Департаменту патрульної поліції за період з 25.05.2022 по 23.08.2022 позивачу всього нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 у розмірі 73 000,00 грн.

Однак, згідно з відомістю про грошове забезпечення за період з березня 2022 по серпень 2022 (а.с. 98) ОСОБА_1 нараховану додаткову винагороду у таких розмірах: червень - 27 000,00 грн.; липень - 0,00 грн.; серпень - 14 000,00 грн., тобто, не відповідає змісту вказаних вище наказів Департаменту патрульної поліції щодо виплати додаткової винагороди.

На переконання суду, надані відповідачем документи не дають змоги встановити обставини нарахування позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 01.06.2022 по 19.08.2022, зокрема, не містять інформації про фактично відпрацьований позивачем час.

Крім того, суд звертає увагу, що у справі відсутні належні докази виплати позивачеві нарахованої суми винагороди.

Під час розгляду позовних вимог позивача про захист його прав саме у спосіб стягнення сум додаткової винагороди, суд звертає увагу, що адміністративний суд не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за визначеними законом критеріями. А тому, суд, не ставлячи своїм завданням підмінити компетентні органи, перевіряє, чи відповідають рішення держаних органів, відповідним нормам.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Так, прийняття відповідачем наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди є підставою для її виплати. Крім цього, починаючи з 19.07.2022 додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30 000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови №168, тобто за наявності відповідних умов, які є підставами для визначення її конкретної суми, а відтак її розрахунок є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Проте, як встановлено вище, надані відповідачем матеріали не дають змоги підтвердити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 з 01.06.2022 по 19.08.2022 у розмірі 30 000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку відповідача слід зобов'язати здійснити нарахування позивачеві додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за фактично відпрацьований час з 01.06.2022. по 19.08.2022 у розмірі до 30 000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць та здійснити відповідні виплати з урахуванням сум, виплачених раніше.

Відповідно до положень статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення суду в частині:

- поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції з з 20.08.2022;

- стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Департаменту патрульної поліції від 03.08.2022 №445 «Про застосування до працівників УПП у місті Києві ДПП дисциплінарних стягнень» про застосування до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19.08.2022 №1064 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 - інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції.

4. Поновити ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції з 20.08.2022.

5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2022 по 07.11.2025 у розмірі 505 809,36 грн. (п'ятсот п'ять тисяч вісімсот дев'ять гривень 36 коп.).

6. Зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за фактично відпрацьований час за період з 01.06.2022 по 19.08.2022 у розмірі до 30 000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць та здійснити відповідні виплати з урахуванням сум, виплачених раніше.

7. Відмовити в іншій частині адміністративного позову.

8. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції з 20.08.2022.

9. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.