про відмову в забезпеченні позову
07 листопада 2025 року м. Київ 320/54069/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доБучанської міської ради
провизнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмежень,
ОСОБА_1 (заявник/ ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, подану одночасно з пред'явленням позову, в якій просить суд:
- заборонити вчинення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію будівництва, у тому числі підготовчих та проєктних робіт, на підставі містобудівних умов та обмежень, зареєстрованих в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086, 3210800000:01:093:0087, 3210800000:01:093:0058 до набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом про визнання цих містобудівних умов та обмежень протиправними та їх скасування.
В обґрунтування заяви зазначено, що необхідність забезпечення позову зумовлена тим, що реалізація оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, створює реальну загрозу заподіяння істотної та непоправної шкоди моїм правам та інтересам, як власника квартири, розташованої у безпосередній близькості до території, на яку поширюється дія цих містобудівних умов та обмежень.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.11.2025 заяву передано на розгляд судді Жуковій Є.О.
Повно та всебічно досліджуючи подану заяву та додані до неї документи, суд враховує наступне.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 153 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України», пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Рябих проти Росії» (§§ 51, 52), «Горнсбі проти Греції» (§ 40).
Суд враховує й те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Своєю чергою, ЄСПЛ у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Причому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа № 705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Матеріалами заяви про забезпечення позову та позовної заяви підтверджується, що заявник є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає ОСОБА_1 , 05 листопада 2025 року останній стало відомо, що в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва були зареєстровані містобудівні умови та обмеження на такі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086 (MU01:8991-0009-4975-3392), 3210800000:01:093:0087 (MU01:8991-0009-4975-3392), 3210800000:01:093:0058 (MU01:8331-2661-3129-8088).
Як вважає заявник, у зв'язку з цим існує реальний ризик, що на підставі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень можуть бути розпочаті активні дії з підготовки або реалізації будівництва на вказаних ділянках, які, в свою чергу матимуть наслідком: істотне ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову; створення ризику набуття майнових прав третіми особами, які в подальшому можуть посилатися на статус добросовісних набувачів, що істотно ускладнить або унеможливить поновлення початкового правового статусу земельної ділянки навіть у разі скасування містобудівних умов та обмежень в судовому порядку.
При цьому, як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову, заявнику невідомий зміст оскаржуваних містобудівних умов та обмежень на такі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086 (MU01:8991-0009-4975-3392), 3210800000:01:093:0087 (MU01:8991-0009-4975-3392), 3210800000:01:093:0058 (MU01:8331-2661-3129-8088), про що вона прямо зазначає в тексті поданої заяви, зазначаючи, зокрема, що: «станом на дату подання позову відсутні відкриті текстові матеріали виданих містобудівних умов і обмежень, що не дає змоги в повній мірі оцінити масштаб і характер можливого будівництва».
Тобто, зазначаючи про можливість початку активних з підготовки або реалізації будівництва на вказаних ділянках, а також вказуючи на створення ризику набуття майнових прав третіми особами, які в подальшому можуть посилатися на статус добросовісних набувачів, що істотно ускладнить або унеможливить поновлення початкового правового статусу земельної ділянки навіть у разі скасування містобудівних умов та обмежень в судовому порядку, заявник визнає, що не дає змоги в повній мірі оцінити масштаб і характер можливого будівництва, оскільки станом на дату подання позову відсутні відкриті текстові матеріали виданих містобудівних умов і обмежень.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 640/14616/21 зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття позову суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Предметом поданого адміністративного позову є визнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмежень, зареєстрованих в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086, 3210800000:01:093:0087, 3210800000:01:093:0058.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон № 3038-VI, в редакції від 31.10.2025) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, та є першим етапом легалізації початку проектування та будівництва об'єктів.
Суд наголошує, що отримання містобудівних умов та обмежень не дає права замовнику проводити будівельні роботи, натомість згідно з отриманими замовником вихідними даними розробляється та затверджується проектна документація, подається повідомлення про початок будівельних робіт, після чого розпочинається будівництво об'єкта.
Зважаючи на наведене, враховуючи, що предметом оскарження в цій справі є визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, зареєстрованих у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, суд констатує, що обрані позивачкою заходи забезпечення позову виходять за межі предмета заявлених нею позовних вимог, отже, не є співмірними із заявленими позовними вимогами та не відповідають меті, яку покликаний досягнути цей інститут, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування таких заходів в цій справі.
Суд вважає за необхідне також вказати на те, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях, навіть якщо таке припущення, на думку суду, є обґрунтованим. Будь-яке судове рішення чи то по суті спору, чи то з процесуальних питань має ухвалюватись на підставі встановлених фактичних обставин і ґрунтуватися на всебічному й безпосередньому дослідженні доказів у справі та наданні їм належної оцінки відповідно до вимог процесуального закону, з тим щоб виключити будь-які сумніви у його законності, обґрунтованості та справедливості.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи до набрання законної сили рішенням у цій справі є вочевидь неспівмірними із заявленими позовними вимогами і суперечить вимогам пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України.
Аналогічна правова позиція за подібних правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року в справі №120/12578/24.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Станом на час розгляду питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, оскаржувані містобудівні умови та обмеження не містять очевидних ознак їх протиправності і не свідчать про очевидність порушення прав заявника, а наведені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову доводи потребують встановлення фактичних обставин справи та оцінки наявних у матеріалах справи доказів на предмет відповідності або невідповідності спірних правовідносин чинному законодавству у сфері містобудівельної діяльності, що є неможливим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, а повинно досліджуватись під час судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України.
Суд також враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у справах 280/9045/24 від 14 січня 2025 року та 280/9044/24 від 20 лютого 2025 року, яка полягає в тому, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Так, на підтвердження аргументів, викладених в заяві про забезпечення позову, заявником не надано жодних належних та переконливих доказів, які б беззаперечно свідчили про обставини, на які останній посилається, як на підстави, які зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
В свою чергу, додані позивачем до позовної заяви копії документів жодним чином не підтверджують ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на які останній посилається в заяві про забезпечення позову, а лише певним чином обґрунтовують його позицію відповідно до поданої позовної заяви (про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмеження).
Повно та всебічно оцінивши аргументи заявника щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що такі підстави у заяві про забезпечення позову, та як наслідок, забезпечення позову у спосіб, який пропонує заявник - є вочевидь неспівмірними із заявленими позовними вимогами і суперечить вимогам пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, Київський окружний адміністративний суду -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.