про відвід (самовідвід) судді
07 листопада 2025 року №320/52891/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід (самовідвід) судді в адміністративній справі за позовом Нотаріальної палати України з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Нотаріальна палата України з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, в якому просить:
визнати протиправним та нечинним пункт 1. Постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату» від 08 серпня 2025 року № 958 у частині затвердження:
- абзацу 2 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “Комісія утворюється у складі 11 осіб, з яких шість осіб делеговані Мін'юстом, та п 'ять - Нотаріальною палатою України. Мін'юст делегує своїх представників з числа його посадових осіб та/або нотаріусів (за згодою)»;
- абзацу 6 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “Затвердження персонального складу Комісії, визначення голови та секретаря Комісії з числа її членів здійснюється Мін'юстом»;
- абзацу 9 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “він не був членом Комісії попередніх складів»;
- абзацу 16 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “У разі відсутності пропозицій Нотаріальної полати України щодо делегування нотаріусів до складу Комісії протягом 10 робочих днів з дня отримання нею відповідного клопотання Мін'юст самостійно формує та затверджує новий склад Комісії у кількості 11 осіб, з яких не менше п'яти - нотаріуси (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін'юсту за запитом Мін'юсту у визначений в ньому термін»;
- абзацу 22 пункту 2 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “У разі відсутності рішення Нотаріальної палати України про відкликання члена Комісії та делегування нового представника до складу Комісії протягом п 'яти робочих днів з дня отримання такого клопотання Мін'юст самостійно делегує нового представника до складу Комісії з числа нотаріусів (за їх згодою), пропозиції щодо делегування яких внесені територіальними органами Мін'юсту за запитом Мін'юсту у визначеним в ньому термін»;
- абзацу 2 пункту 5 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “слово “дев'яти» замінити словом “семи»;
- пункту 8 змін, що вносяться до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, наступного змісту: “В абзаці третьому пункту 24 слова “надсилається Мін'юстом на адресу електронної пошти» замінити словами “доводиться до відома».
Визнати протиправним та нечинним абзац 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату'» від 08 серпня 2025 року № 958 наступного змісту: “затвердити новий склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату з урахуванням змін, внесених цією постановою».
Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України “Про внесення змін до персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України» від 13 жовтня 2025 року № 2159/7.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/52891/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Леонтовича А.М. Підготовче засідання призначено на 27 листопада 2025 року о 14.00 год.
03.11.2025 від представника позивача - адвоката Бірюкової Олени Миколаївни до суду надійшла заява про відвід судді Леонтовича А.М., що зареєстровано 03.11.2025 та передана судді для розгляду 03.11.2025.
Ухвалою суду від 03.11.2025 визнано необґрунтованою заяву представника позивача - адвоката Бірюкової Олени Миколаївни про відвід судді від 03.11.2025.
Матеріали адміністративної справи № 320/52891/25 за позовом Нотаріальної палати України до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта - передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатом автоматизованого розподілу, справу № 320/52891/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Бірюкової Олени Миколаївни від 03.11.2025 про відвід судді Леонтовича А.М. від розгляду адміністративної справи № 320/52891/25 - відмовлено.
У подальшому суддею було встановлено, що позивачем було подано скаргу щодо дисциплінарного проступку судді Леонтовича А.М. до Вищої ради правосуддя у зв'язку з істотним порушенням норм процесуального права при розгляді іншої справи справи за участю представника позивача. При поданні заяви про відвід судді Леонтовича А.М. представником позивача у справі №320/52891/25 - адвокатом Бірюковою О.М. було зазначено, що на її думку наявність дисциплінарної скарги щодо незаконної діяльності судді Леонтовича А.М. може викликати у останнього емоції помсти, що призведе до незаконного та необгрунтованого рішення у справі №320/52891/25. Крім того, адвокатом Бірюковою О.М. було вказано, вона вважає, що після ознайомлення з текстом дисциплінарної скарги та апеляційної скарги на рішення від 07.07.2025 року у справі № 640/23592/21 суддя Леонтович А.М. фактично визнає свою незаконну діяльність і 28.08.2025 року виносить ухвалу про виправлення описки (арифметичної помилки) в судовому рішенні.
Відповідна обставина стала підставою для подачі суддею заяви про самовідвід.
Розглянувши зазначену заяву суд зазначає наступне.
Приписами частини першої, третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частинами першою, другою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Comte, Va№ Leuve№ i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі П'єрсак проти Бельгії (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У такому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstei№ v. Switzerla№ d) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spai№ ), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі ж самі висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).
В той же час реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в ухвалах від 17 квітня 2018 року в справі № 800/63/16, від 27 червня 2018 року в справі № 800/427/17, від 14 червня 2021 року в справі № 9901/230/21.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
На переконання головуючого судді Леонтовича А.М., враховуючи, що позивачем у справі № 320/52891/25 було подано до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_1 , є підстави вважати, що у сторін по справі та у стороннього спостерігача не будуть усунені будь-які сумніви щодо незалежності судді та можливості забезпечити об'єктивний та неупереджений розгляд відповідної справи.
Беручи до уваги зазначене, у випадку продовження розгляду справи головуючим суддею Леонтовичем А.М., у позивача та стороннього спостерігача може виникнути сумнів у безсторонності та неупередженості судді при розгляді даної справи, зокрема, що суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М. зможе ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у цій справі, хоча і не існує доказів в упередженості та зацікавленості судді. А тому, задля виключення будь-яких сумнівів щодо неупередженості і об'єктивності судді, дотримання судом принципів законності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. задовольнити.
Передати адміністративну справу № 320/52891/25 за позовом Нотаріальної палати України з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.