07 листопада 2025 року Справа № 320/42512/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Секретаріат Кабінету Міністрів України, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про визнання протиправними дій, та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Секретаріат Кабінету Міністрів України, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не проведення перевірки виконання боржником рішення суду у виконавчому провадженні № 77165895 за виконавчим листом № 320/12871/23 по суті порушеного питання згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
- визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправними та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 14.08.2025 про закінчення виконавчого провадження № 77165895 за виконавчим листом № 320/12871/23 від 21.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 77165895 у межах виконання якого виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Проте, позивач не погоджується з даним процесуальним рішення виконавця оскільки, вважає, що боржник не у повному обсязі виконав рішення суду, а постанова виконавця є передчасною, та такою, що ґрунтується на недостовірній інформації наданій боржником.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України 11 вересня 2025 року о 09:30 год.
05.09.2025 до відділу діловодства суду через підсистему «ЄСІТС» Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки листом від 11.08.2025 № 19865/0/2-25 боржником повідомлено державного виконавця про виконання вимог виконавчого документа. Як вбачається з листа, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 320/12871/23, Секретаріат розглянув в межах компетенції звернення ОСОБА_1 від 18.11.2022 та останньому надано відповідь листом від 11.08.2025 № Я-3742/26-22/3. Із вищезазначеного слідує, що вимоги виконавчого документа виконані у спосіб та порядок, яким ним встановлений. Тобто фактично, позивач не згоден зі змістом зазначеного листа.
При цьому, відповідач зазначає, що Законом не надано повноважень державному виконавцю ставити під сумнів законність прийнятих боржником рішень на виконання рішення суду, незгода позивача зі змістом відповіді, яка надана на виконання рішення суду у справі № 320/12871/23 не може слугувати підставою для скасування постанови від 14.08.2025 № 77165895 про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та призначено наступне судове засідання на 25.09.2025 о 12:00 год.
12.09.2025 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, та наполягає на протиправності дій виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
22.09.2025 до відділу діловодства суду від представника Секретаріату Кабінету Міністрів України надійшли пояснення у яких представник вказує, що на виконання вимог рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025, у справі № 320/12871/23 за позовом гр. ОСОБА_1 , яким визнано протиправними дії Секретаріату щодо несвоєчасного розгляду звернення від 18.11.2022 та передачі розгляду заяви іншому органу всупереч вимог статті 19 Закону України “Про звернення громадян» і яким зобов'язано Секретаріат розглянути звернення (запит), письмово повідомити про результати розгляду по суті порушеного питання, звернення гр. ОСОБА_1 від 18.11.2022 було розглянуто та за результатами розгляду авторові надано відповідь листом Секретаріату від 11.08.2025 за № Я-3742/26-22/3.
Таким чином, враховуючи виконання вимог рішення суду секретаріат вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена в порядок і спосіб, визначений Законом України “Про виконавче провадження» і відсутні підстави для скасування цієї постанови.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 постановлено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 77165895 з виконання виконавчого листа виданого Київським окружним адміністративним судом від 21.01.2025 у справі № 320/12871/23 про зобов'язання Секретаріату Кабінету Міністрів України розглянути звернення (запит) ОСОБА_1 від 18.11.2022 та письмово повідомити про результати розгляду по суті порушеного питання.
12.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Листом Секретаріат повідомив державного виконавця, що представником Секретаріату до Шостого апеляційного адміністративного суду було подано апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 № 320/12871/23. Додатково Листом було повідомлено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 № 320/12871/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційного скаргу Секретаріату. У зв'язку з чим виникла необхідність у зупиненні виконавчого провадження на підставі ст. 38 Закону.
Таким чином, керуючись частиною першою статті 38 Закону, державним виконавцем 09.04.2025 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі № 320/12871/23 апеляційну скаргу Секретаріату Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року залишено без змін.
Ураховуючи викладене, керуючись частиною 5 статті 35 Закону, 25.07.2025 державним виконавцем винесена постанова про відновлення виконавчого провадження, яка направлена сторонам.
До відділу надійшов лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11.08.2025 № 19865/0/2-25, за підписом заступника Державного секретаря Кабінету Міністрів Павла Полянського, яким повідомляється про повне фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, на підтвердження чого надано копію листа від 11.08.2025 № Я-3742/26-22/3, яким Секретаріат Кабінету Міністрів України розглянув та повідомив стягувача про результати розгляду його звернення від 18.11.2022.
14.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 77165895, у зв'язку із фактичним виконанням рішення, яке підлягало виконанню.
ОСОБА_1 не погоджуючись із постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.08.2025 ВП № 77165895 про закінчення виконавчого провадження, звертається з цим позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із частиною 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404).
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, частиною шостою статті 26 цього Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 21 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд зокрема вважає за необхідне вказати, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У листі від 11.08.2025 № Я-3742/26-22/3 Секретаріатом Кабінету Міністрів України надано позивачу відповідь на його звернення від 18.11.2022 та повідомлено, що до повноважень Секретаріату не належить надання роз'яснення (тлумачення) щодо застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006р. № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».
У подальшому, до відповідача надійшов лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11.08.2025 № 19865/0/2-25, за підписом заступника Державного секретаря Кабінету Міністрів Павла Полянського, яким повідомляється про повне фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, на підтвердження чого надано копію листа від 11.08.2025 № Я-3742/26-22/3, яким Секретаріат Кабінету Міністрів України розглянув та повідомив стягувача про результати розгляду його звернення від 18.11.2022.
14.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 77165895 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Беручи до уваги, що державного виконавця було проінформовано про виконання рішення суду, дії державного виконавця з винесення постанови про закриття виконавчого провадження, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Варто зазначити, що державний виконавець не може вказувати яку саме за змістом відповідь боржник повинен надати, позаяк не втручається у здійснення повноважень Секретаріату Кабінету Міністрів України під час розгляду звернення та забезпечення виконання судового рішення, що містить вимогу зобов'язального характеру вчинити дію - надати відповідь на питання, тому винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за наявних доказів про надану відповідь є обов'язком державного виконавця, який визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Постанова державного виконавця не порушує права позивача, і в компетенцію державного виконавця не входить надавати правову оцінку законності змісту та обґрунтованості відповіді Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11.08.2025 № Я-3742/26-22/3 на звернення позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404 державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та порядку, що встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом не встановив, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушено вимоги Закону № 1404 чи допущено протиправну бездіяльність, а тому підстави для визнання протиправною та скасування постанови від 14.08.2025 про закінчення виконавчого провадження № 77165895 відсутні, зважаючи на те, що на виконання рішення суду у справі 320/12871/23 Секретаріатом Кабінету Міністрів України в межах резолютивної частини рішення суду розглянуто звернення ОСОБА_1 та письмово повідомлено про результати розгляду по суті порушеного питання.
Суд зазначає, що кожен, чиї права було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд на підставі оцінених доказів і аргументів сторін сукупно, на підставі аналізу законодавства і доводів учасників з урахуванням обраного способу захисту позивачем, дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність індивідуального акта, прийнятого у формі постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.08.2025 у ВП 77165895, у зв'язку із чим позовні вимоги суд визнає необґрунтованими, у задоволенні яких належить відмовити повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач у справі звільнений від сплати судового збору за ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно підстави для розподілу судових витрат у справі у суду відсутні. Інших понесених витрат по справі не заявлено.
Керуючись статтями 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 272, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Войтович І. І.