про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
07 листопада 2025 року 320/53267/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМЕКС» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМЕКС» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерстваекономіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМЕКС» до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерстваекономіки, довкілля та сільського господарства України з вимогами:
- визнати протиправними дії Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України зі складання та направлення до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі звіту і висновків про результати проведення процедури перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих кріплень походженням з Китайської Народної Республіки у зв'язку із закінченням строку їх застосування;
- визнати протиправними бездіяльність Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України та Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, що полягала у відсутності належно проведеного дослідження з метою встановлення того, чи було ПРАТ «ДЗМВ» належним національним товаровиробником у розумінні положень пункту 16 статті 1, статті 11 та частини шостої статті 12 Закону; чи володіло ПРАТ «ДЗМВ» правом на подання вимоги про перегляд антидеміпнгових заходів; чи була вимога ПРАТ «ДЗМВ» такою що подана національним товаровиробником або від його імені; а також чи містила вимога достатні докази того, що припинення антидемпінгових заходів ймовірно спричинить продовження заподіяння шкоди національному товаровиробнику;
- зобов?язати Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі прийняти рішення про недоцільність порушення перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих кріплень походженням з Китайської Народної Республіки у зв'язку із закінченням строку їх застосування;
- зобов'язати Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України опублікувати повідомлення про фактичне закінчення строку застосування антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих кріплень походженням з Китайської Народної Республіки у відповідності із ч. 6 статті 19 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».
03.11.2025 позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 26.09.2025 №АД-587/2025/441-01 “Про порушення та проведення перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих кріплень походженням з Китайської Народної Республіки у зв'язку із закінченням строку їх застосування» у частині продовження дії антидемпінгових заходів, застосованих Рішенням Комісії від 21.09.2020 №АД-465/2020/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих кріплень походженням з Китайської Народної Республіки» (зі змінами), до прийняття Комісією відповідного рішення за результатами перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих кріплень походженням з Китайської Народної Республіки у зв'язку із закінченням строку їх застосування.
На думку заявника, подальше застосування Антидемпінгових заходів протягом строку розгляду судом даної адміністративної справи свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача (у вигляді - додаткових економічних витрат) оскільки на Позивача як на імпортера покладено обов'язок зі сплати антидемпінгового мита, стягнення якого є формою застосування Антидемпінгових заходів.
Зазначає, що при цьому невжиття запобіжного заходу істотно ускладнить ефективний захист порушених прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, може унеможливити поновлення порушених прав та інтересів Позивача, а також може унеможливити виконання рішення суду, і будь-якому випадку істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів Позивача й істотно ускладнить виконання рішення суду. А отже, на його думку, існує можливість завдання невідворотної шкоди Позивачу.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволені даної заяви слід відмовити виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення КАС України, розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р. 03.11.2025
Однак, згідно довідки начальника відділу управління персоналом та інформаційного забезпечення Світлани Тимошенко, на підставі листа непрацездатності №19438451-2035875667-1 від 04.11.2025 суддя Щавінський В.Р. у період з 04.11.2025 по 06.11.2025 не виконував посадові обов'язки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Станом на момент подання заяви про забезпечення позову до суду заявником не представлено доказів та не наведено аргументів, які б свідчили, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМЕКС» від 03.11.2025 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.