про закриття провадження у справі
07 листопада 2025 року 640/20672/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, в частині дії на загально будинкове неподільне майно співвласників будинку АДРЕСА_1 ,) Києва, який застосовано до власності співвласників та споживачів комунальних послуг без повідомлення мешканцям про пункт 7 протоколу №13 та без згоди мешканців будинку про їх позбавлення складової комунальної послуги та їх неподільної власності співвласників, шляхом заварювання та заборону користування загально будинковим сміттєпроводом, як власністю.
- зобов?язати відповідача, до дати закінчення війни, та до встановлення біля буди підземного контейнера на земельній ділянці відведеної для будівництва та обслуговування будинку №16/1 на вул. Азербайджанська в м. Києві, повернути до будинку №16/1 контейнери, які є складовою сміттєпроводу та були забрані біля будинку без згоди співвласників на місце, для можливості користуватися обов?язковою комунальної послугою.
- зобов?язати відповідача відновити та надати копію землевпорядної документації з кадастровим номером ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування будинку №16/1 на вул. Азербайджанська в м. Києві, для виготовлення проєкту та зазначення точного місця встановлення підземного контейнера для побутових відходів.
- зобов?язати відповідача усунути наявні несправності у роботі сміттєпроводу та відновити експлуатацію сміттєпроводу у будинку №16/1 по вул. Азербайджанська в місті Києві шляхом розварювання та відкриття сміттєпроводу.
- визнати незаконним заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку №16/1 по вул. Азербайджанська в м. Києві, як факт неналежного надані обов?язкової комунальної послуги, якою є загально будинковий сміттєпровід як загально будинкове обладнання в будинку, та є неподільною власністю співвласник багатоквартирного будинку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022 позовну заяву залишено без руху.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
24.07.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/20672/22, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) прийнято до провадження та залишено без руху.
У зв'язку з припиненням трудових відносин судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Щавінському В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року прийнято справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р., відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно заварив на 18-ти поверхах багатоквартирного будинку № 16/1 по вулиці Азербайжанська в місті Києві, передбачений проектом сміттєпровід без узгодження з співвласниками - мешканцями будинку, в результаті чого співвласники будинку безпідставно і беззаконно були позбавлені права користуватись своєю неподільною власністю і права на отримання комунальної комплексної послуги.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що провадження у цій справі слід закрити з таких підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб, а також органів, яким законом надане право на представництво інтересів інших осіб, з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене протоколом №13 від 17 березня 2020 року, в частині, що стосується заборони користування та заварювання сміттєпроводу в будинку №16/1 по вул. Азербайджанська в м. Києві, який, на переконання позивача, є спільною власністю співвласників будинку.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.10.2021 по справі №440/752/19 під рішенням суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
У постанові від 08.12.2020 по справі №826/11282/17 вказано, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що дозвіл на виконання будівельних робіт, є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №802/233/16-а. від 27 червня 2018 року у справі №814/104/17, від 22 серпня 2018 року у справі №815/1568/16).
Таким чином, зазначене рішення комісії є правовим актом індивідуальної дії, оскільки воно застосовано до конкретного об'єкта - багатоквартирного будинку №16/1 по вул. Азербайджанська в м. Києві, та має наслідки виключно для співвласників цього будинку, тобто стосується приватних прав і обов'язків мешканців щодо спільного користування неподільним майном.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.
Судом встановлено, що у даній справі позивач оскаржує дії, пов'язані із управлінням та користуванням спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, а саме - експлуатацією сміттєпроводу, який є складовою частиною будинку.
Верховний Суд у Постанові від 04.03.2021 по справа №1340/5862/18 зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17.
За таких обставин, оскільки спір за ініціативи позивача стосовно правомірності або протиправності оскаржуваних рішень відповідача не підпадає під ознаки оскарження акта індивідуальної дії, оскільки позивач не є учасником відповідних правовідносин, а також жодного іншого спору, на який поширюється юрисдикція судів, вбачається, що дану вимогу не належить розглядати як за правилами адміністративного судочинства.
Однак, зі змісту позовної заяви вбачається, що подання цього позову спрямоване на поновлення, на думку позивача, його житлових прав як співвласника багатоквартирного будинку, зокрема прав, пов'язаних із користуванням та утриманням спільного майна будинку, де розташовані квартири мешканців, а також із забезпеченням належного надання обов'язкових комунальних послуг.
При цьому судом встановлено, що відповідач - Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, не здійснював владних управлінських функцій безпосередньо щодо позивача, а діяв у межах організаційних заходів, спрямованих на забезпечення санітарно-технічного стану житлового фонду. Позивач не перебував у безпосередніх публічно-правових відносинах із відповідачем при прийнятті спірного рішення, а спірні правовідносини фактично стосуються користування, володіння та управління спільним майном співвласників будинку, тобто мають приватно-правовий (цивільний) характер.
Водночас, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовуй правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що питання оскарження рішень та дій, пов'язаних із забороною користування загальнобудинковим сміттєпроводом, які стосуються прав співвласників будинку АДРЕСА_1 , не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не є публічно-правовим спором.
Відтак, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як такий, що виник із цивільних (житлових) правовідносин між співвласниками житла та органами чи підприємствами, що здійснюють управління та обслуговування будинку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстави для закриття провадження у даній справі, що визначена пунктом 1 частиною першою статті 238 КАС України.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у адміністративній справі № 640/20672/22 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії, - закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.