31 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/59194/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 від 06.06.2024 № 262740011867 у частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодів роботи з 19.11.1982 по 14.10.1992 у Спеціальному конструкторському бюро по застосуванню електрогідравлічного ефекту в сільському господарстві, з 03.05.1993 по 19.06.1995 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОНАФТА»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 19.11.1982 по 14.10.1992 у Спеціальному конструкторському бюро по застосуванню електрогідравлічного ефекту в сільському господарстві з 03.05.1993 по 19.06.1995 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОНАФТА» та видати нове рішення про призначення пенсії за віком.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком, не зарахувавши стаж роботи згідно записів про трудову діяльність, що містяться в трудовій книжці, за період з з 19.11.1982 по 14.10.1992 року та з 03.05.1993 по 19.06.1995, чим позбавив права позивача на призначення пенсії, що й стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд назначає наступне.
30.05.2024 ОСОБА_1 через особистий електронний кабінет Вебпорталу Пенсійного фонду України звернулась із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До зазначеної заяви були додані скан-копії її трудової книжки виконані з дотриманням вимог ПФУ.
Рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві від 06.06.2024 № 262740011867 їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком з мотивацією, що відповідно наданих до заяви документів про стаж, її загальний страховий стаж складає 27 років 11 місяців 16 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Відповідно до рішення про відмову, зазначено, що до стажу не враховано періоди роботи з 19.11.1982 по 14.10.1992, оскільки у трудовій книзі Позивача наявне виправлення дати наказу про звільнення, з 03.05.1993 по 19.06.1995, оскільки у трудовій книзі Позивача виправлений номер наказу на зарахування, на печатці, якою завірено запис про звільнення, назва підприємства не відповідає назві, куди зараховано Позивача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відмовляючи позивачу у врахуванні спірного стажу, відповідач виходив з наступного: до стажу не враховано періоди роботи з 19.11.1982 по 14.10.1992, оскільки у трудовій книзі Позивача наявне виправлення дати наказу про звільнення, з 03.05.1993 по 19.06.1995, оскільки у трудовій книзі Позивача виправлений номер наказу на зарахування, на печатці, якою завірено запис про звільнення, назва підприємства не відповідає назві, куди зараховано Позивача.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 (далі Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірний період.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Крім того, суд зазначає, що матеріалами справи встановлено, що спираючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 р. № 1217-IХ відомості про трудову діяльність до Державного реєстру через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду у вигляді сканованих або оцифрованих копій, передбачених законодавством документів (трудової книжки, довідок тощо), позивачка надала до ПФУ заздалегідь завірені скан-копії її трудової книжки, зокрема накладено на них її кваліфікований електронний підпис.
Вказане звернення було опрацьовано, періоди її трудової діяльності до 01.07.2000, що містяться у паперовій трудовій книжці були додані до ЕТК, включаючи періоди з 19.11.1982 по 14.10.1992 та з 03.05.1993 по 19.06.1995 (записи у трудовій книжці №№4,5,6,7,8,9,10 та 15,16,17,18,19).
Отже, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 19.11.1982 по 14.10.1992 у Спеціальному конструкторському бюро по застосуванню електрогідравлічного ефекту в сільському господарстві, з 03.05.1993 по 19.06.1995 у товаристві з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОНАФТА».
Тому, дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу період роботи з 19.11.1982 по 14.10.1992 та з 03.05.1993 по 19.06.1995 підлягають визнанню протиправними, а спірний стаж зарахуванню.
Щодо вимог видати нове рішення про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом встановлено, що саме відповідачі наділені відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення щодо призначення пенсії за віком.
Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення від 06.06.2024 № 262740011867, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком, суд, з метою захисту порушеного права позивача, зобов'язує відповідача зарахувати до страхового стажу незараховані періоди роботи згідно трудової книжки Позивача.
Одночасно з цим, оскільки до компетенції суду не належить здійснення перерахунку пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд з метою ефективного та повного захисту прав позивача, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 30.05.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно ч. 2 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 1211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 від 06.06.2024 № 262740011867 у частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодів роботи з 19.11.1982 по 14.10.1992 у Спеціальному конструкторському бюро по застосуванню електрогідравлічного ефекту в сільському господарстві, з 03.05.1993 по 19.06.1995 у товаристві з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОНАФТА».
Зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 19.11.1982 ПО 14.10.1992 у Спеціальному конструкторському бюро по застосуванню електрогідравлічного ефекту в сільському господарстві з 03.05.1993 По 19.06.1995 у товаристві з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬАГРОНАФТА» та зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.05.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн., 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.