07 листопада 2025 року м. Київ № 320/11831/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декна Україна»
до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України
про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Декна Україна» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA100320/2021/000006/2 від 09.07.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2021/00062 від 09.07.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ввозив на територію України товар, для митного оформлення якого подав до відповідача митну декларацію від 07.07.2021 № UA100320/2021/226120, в якій визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту), та на підтвердження заявленої митної вартості товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що причиною невизнання заявленої позивачем митної вартості стали розбіжності між умовами контракту та супроводжуючими товар документами в частині умов доставки товару. Так, відповідно до поданих позивачем інвойсу, специфікації, поставка здійснювалася за рахунок продавця, визначеним ним самим перевізником (на умовах CPT Україна, м. Київ, відповідно до Інкотермс 2010). Водночас, у контракті містилися пункти, які свідчать, що перевезення відбувалося транспортним засобом позивача або перевізником, призначеним позивачем. Як зазначає відповідач, у ході консультацій позивач пояснень або додаткових документів, які б спростували вказані розбіжності, не надав, а тому митним органом було прийнято обґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Протокольною ухвалою суду від 11.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті позовних вимог.
Від позивача до суду надійшла заява від 07.02.2022 про здійснення судового розгляду даної справи без участі представника позивача. Представник відповідача на вказаній заяві зазначив, що не заперечує.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України суд на місці ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 замінено відповідача - Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
21 травня 2019 року між Іноземним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю «ZelalTekstil» (FE LLC «ZelalTekstil») як продавцем і ТОВ «Декна Україна» як покупцем було укладено контракт № 01/2019Ех-7, відповідно до якого продавець зобов'язувався продати, а покупець прийняти і оплатити товар - бавовняну пряжу, трикотажне полотно в асортименті.
Умовами контракту передбачено, що: 1) поставка відбувається партіями; асортимент, кількість, ціни і строки поставки кожної партії наводяться у специфікаціях, які є невід'ємними частинами контракту (пункти 1.2, 2.2.); 2) ціна включає в себе вартість упаковки, маркування та навантажувальних робіт (пункт 2.3); 3) оплата товару здійснюється шляхом прямого банківського переказу з відстрочкою платежу на 120 календарних днів від дати відвантаження товару (пункт 3.1); 4) поставка здійснюється на умовах FCA Інкотермс 2010 м. Ташкент (пункт 4.6).
19 серпня 2019 року сторони контракту уклали додаткову угоду №1 до контракту від 21 травня 2019 року №01/2019Ех-7, відповідно до якої пункт 4.6 контракту викладено у новій редакції та встановлено, що поставка продукції відбувається автомобільним транспортом на базових умовах CPT Україна, м. Київ, відповідно до Інкотермс 2010, якщо інше не зазначено в специфікації.
30 червня 2021 року сторони контракту підписали специфікацію №160 до контракту від 21 травня 2019 року №01/2019Ех-7 на поставку товару: 1) 100% бавовняне трикотажне полотно, відбілене, кількістю 19625,40 кг, загальною вартістю 54951,12 дол. США; 2) 100% бавовняне трикотажне полотно, пофарбоване, кількістю 876,80 кг, загальною вартістю 2805,76 дол. США.
Цього ж дня продавцем було видано інвойс № Z-387.
Відповідно до специфікації № 160 та інвойсу № Z-387 товар поставляється на умовах CPT Україна, м. Київ, відповідно до Інкотермс 2010, загальна вартість поставки становить 60255,88 дол. США, у тому числі 2500,00 дол. США - транспортні витрати.
06 липня 2021 року вказаний товар перетнув митний кордон України.
07 липня 2021 року позивач подав Київської митниці ДМС електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA100320/2021/226120, відповідно до якої пред'явив для митного оформлення товари: 1)трикотажні полотна з бавовни вибілені, 19625,4 кг; 2) трикотажні полотна з бавовни фарбовані, 876,8 кг.
Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною контракту у розмірі 60256,88 дол. США або 1641981,90 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості позивач до вказаної ЕМД додав:
- пакувальний лист №2-387 від 30 червня 2021 року;
- інвойс №2-387 від 30 червня 2021 року;
- міжнародну ТТН (CMR)№00000209 від 30 червня 2021 року;
- книжку міжнародних дорожніх перевезень (Carnet TIR)GХ84944640 від 30 червня 2021 року ;
- додаткову угоду №1 від 19 серпня 2019року;
- додаткову угоду №3 від 15 лютого 2021 року;
- специфікацію №160 від 30 червня 2021 року;
- додаткову угоду №2 від 19 грудня 2020 року;
- сертифікат про походження товару №UZUA11601302 від 30 червня 2021 року;
- контракт №01/2019Ех-7 від 21травня 2019 року;
- договір про надання послуг митного брокера №4 від 13.01.2020;
- акт експертизи №11601302 від 30 червня 2021 року;
- копію митної декларації країни відправлення №26003/30.06.2021/0051882 від 30 червня 2021 року.
09 липня 2021 року митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що подані ним документи для визначення митної вартості містять розбіжності, що не дають можливості підтвердити заявлену митну вартість.
Суть виявлених митним органом недоліків полягала в неузгодженостях між умовами поставки, визначеними додатковою угодою №1 від 21 травня 2019 року, та іншими умовами контракту.
Як зазначив митний орган, указаною додатковою угодою внесено зміни до пункту 4.6 контракту й встановлено, що поставка здійснюється на умовах CPT Україна, м. Київ, відповідно до Інкотермс 2010, що передбачає передачу товару перевізнику, призначеному продавцем. Водночас в контракті залишилися без змін пункти 4.7, 4.10, які не узгоджуються з вказаними умовами поставки, адже передбачають, що продавець товару зобов'язаний забезпечити навантаження товару у транспортний засіб, що наданий покупцем; і що право власності на товар переходить до покупця від дати експортної вантажної декларації Республіки Узбекистан.
З урахуванням викладеного митний орган запропонував позивачеві подати додаткові документи, передбачені пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.
Листом від 09 липня 2021 року №01-0907 позивач повідомив, що надав всі наявні в нього документи і просив прийняти рішення щодо митного оформлення товару.
09 липня 2021 року Київська митниця ДМС ухвалила рішення про коригування митної вартості №UA100320/2021/000006/2, встановивши її на рівні 81 188,71 дол. США із застосуванням шостого (резервного) методу, виходячи з раніше визнаних митних вартостей у деклараціях №UA100060/2021/222735 від 29 червня 2021 року, №UA100060/2020/290621 від 19 червня 2021 року, №UA100060/2020/223473 від 13 червня 2021 року.
Мотивуючи підстави невизнання заявленої позивачем митної вартості, відповідач у вказаному рішенні зазначив ті самі підстави, що були приводом для витребування у позивача додаткових документів, додавши, що поданий позивачем інвойс також містить розбіжності: одночасно заявлено умови поставки FCA i CPT.
На підставі рішення про коригування митної вартості відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2021/00062.
Не погоджуючись з рішенням та карткою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, передбачено, що у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу обов'язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов'язок довести задекларовану митну вартість покладено на декларанта. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою умовою, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару.
У розумінні наведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з цим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів.
Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд виклав у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 02 липня 2019 року у справі №804/1416/16 від 30 липня 2018 року у справі №804/16582/14, від 05 червня 2018 року у справі №804/475/16.
У цій справі сумніви митниці щодо заявлення позивачем достовірної митної вартості були пов'язані з невідповідністю умов контракту (пунктів 4.7, 4.10) умовам поставки, які передбачено додатковою угодою № 1 від 21 травня 2019 року, специфікацією та інвойсом.
У контексті зазначених доводів відповідача судом з'ясовано, що згідно з первісною редакцією пункту 4.6 контракту № 01/2019Ех-7 поставка здійснюється відповідно до Інкотермс 2010 на умовах FCA м. Ташкент.
Суд зазначає, що відповідно до Інкотермс 2010 - Міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі - термін «FCA. FreeCarrier (вказане місце)» означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику чи іншій особі, названій покупцем, на своїх площах чи в іншому місці, визначеному за спільною згодою.
Відповідно до типових умов поставки FCA, передбачених Інкотермс 2010, поставка вважається здійсненою: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 «а», нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
У взаємозв'язку з вказаними умовами в пункті 4.7 контракту № 01/2019Ех-7 було передбачено, що продавець зобов'язаний забезпечити завантаження кожної партії товару в транспортний засіб, поданий покупцем, а в пункті 4.10 - що право власності на товар переходить до покупця від дати експортної вантажної митної декларації республіки Узбекистан.
19 серпня 2019 року сторони контракту уклали додаткову угоду № 1 до контракту від 21 травня 2019 року № 01/2019Ех-7, відповідно до якої пункт 4.6 контракту викладено у новій редакції та встановлено, що поставка продукції відбувається автомобільним транспортом на базових умовах CPT Україна, м. Київ, відповідно до Інкотермс 2010, якщо інше не зазначено в специфікації.
Цією ж угодою передбачено, що всі інші умови указаного контракту, на які не впливає додаткова угода, залишаються без змін.
Відповідно до Інкотермс 2010 термін «CPT» або «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
30 червня 2021 року між сторонами було погоджено специфікацію № 160, відповідно до якої поставка товару, що був пред'явлений до митного оформлення, здійснювалася на умовах CPT Україна, м. Київ. Аналогічні умови поставки були зазначені в інвойсі від 30 червня 2021 року № Z-387.
Суд погоджується з аргументами митниці про те, що пункти 4.7, 4.10 не узгоджуються з умовам поставки CPT відповідно до Інкотермс 2010, адже за умовами CPT продавець самостійно має укласти договір перевезення.
Водночас суд зазначає, що пункти 4.7 і 4.10 лише розкривали окремі деталі поставки товару на умовах FCA, тобто були похідними від пункту 4.6, який було викладено в новій редакції після укладення додаткової угоди № 1 від 19 серпня 2019 року.
Отже, недоліки, про які стверджує відповідач, мали характер помилки у зв'язку зі зміною базового пункту контракту, що визначав умови поставки, і залишення без змін похідних пунктів, що визначали окремі аспекти перевезення товару. Вказані недоліки могли бути підставою для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості, проте через їхню малозначність їх недостатньо для її невизнання і коригування заявленої митної вартості.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких відвантажується товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо окремих умов перевезення товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для коригування митної вартості, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг із транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.
Суд зазначає, що додані позивачем до митної декларації документи дозволяли з'ясувати усі умови поставки та пов'язані з нею складові митної вартості товарів.
Так, аналіз пунктів 1.2 і 4.6 контракту №01/2019Ех-7 у редакції додаткової угоди від 19 серпня 2019 року вказують на те, що сторони не визначали умови поставки CPT як ексклюзивні чи безальтернативні.
Зміст указаних пунктів свідчить про те, що документом, який засвідчує асортимент, кількість, ціни, строки та конкретний спосіб поставки кожної партії є специфікація.
У наданій до митного оформлення специфікації від 30 червня 2021 року № 160 передбачено, що поставка відбувається на умовах Інкотермс 2010 CPT Україна, м. Київ, і окремо визначено яка частина загальної вартості поставки, яку сплачує покупець, є витратами продавця, пов'язаними з організацією перевезення.
Суд зазначає, що, якщо сторони домовилися здійснювати поставку товарів за правилами, передбаченими Інкотремс, то порядок і спосіб перевезення товару, у тому числі порядок його завантаження, момент переходу ризиків, пов'язаних з поставкою чи права власності на товар, визначається останнім.
Таким чином, подані для митного оформлення документи дозволяли безперешкодно встановити як механізм погодження сторонами контракту способу поставки товарів, так і конкретні умови поставки партії товарів, що були пред'явлені для митного оформлення, включно з умовами транспортування і умовами переходу права власності на товар.
Отже, розбіжність між пунктами 4.7 і 4.10 і додатковою угодою від 19 серпня 2019 року, не могла вплинути на заявлену позивачем митну вартість імпортованих товарів.
Відповідач, самостійно акцентуючи увагу на тому, що виявлені ним розбіжності були наслідком прийняття додаткової угоди від 19 серпня 2019 року про внесення змін до пункту 4.6 контракту і невнесення змін до похідних умов контракту (пунктів 4.7 і 4.10), під час митного оформлення та під час розгляду справи не зазначив, як указані недоліки, з огляду на наявність інших документів, спростовують заявлену позивачем митну вартість товарів.
Посилання відповідача на те, що інвойс від 30 червня 2021 року № Z-387 містить суперечливі відомості щодо умов поставки (одночасно зазначено про умови CPT і FCA) є безпідставними і спростовується змістом вказаного інвойсу, дослідженого судом.
Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, і спрацювання на цій підставі автоматизованої системи управління ризиками, не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників інформаційних систем митниці, які вона вважає обґрунтованими.
Суд також вважає за необхідне звернути уваги й на інший аспект коригування митної вартості, яке провів відповідач.
Як убачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, збільшуючи митну вартість імпортованих позивачем товарів, відповідач виходив з вартості товарів, раніше визнаних (визначених) митним органом у митних деклараціях № UA100060/2021/222735 від 29.06.2021, № UA100060/2020/290621 від 19.06.2021 року, № UA100060/2020/223473 від 13.06.2021. При цьому мотивів, з яких митний орган вважав, що визначена у вказаних митних деклараціях вартість товарів може бути джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом, в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-a, у постанові від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19 зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що під час розгляду справи правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Водночас відповідачем не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є безпідставними, а подальше коригування його вартості за резервним методом відповідно до раніше визнаних вартостей товарів, що імпортувалися на підставі митних декларацій № UA100060/2021/222735 від 29.06.2021, № UA100060/2020/290621 від 19.06.2021, № UA100060/2020/223473 від 13.06.2021 року, є необґрунтованим.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що рішення Київської митниці ДМС про коригування митної вартості від 09.07.2021 № UA 100320/2021/000006/2 є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Після прийняття відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості товарів ним було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2021/00062. Отже, позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2021/00062 є похідною від вимоги про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів і підлягає задоволенню разом з основною вимогою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги викладене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4545,00 грн.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 4545,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Київської митниці.
Керуючись статями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 09.07.2021 № UA100320/2021/000006/2.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2021 № UA100320/2021/00062, складену Київською митницею Держмитслужби.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декна Україна» (код ЄДРПОУ 42973858, місцезнаходження: 07416, Київська область, Броварський район, с. Погреби, вул. Погребський шлях, 62) судовий збір у розмірі 4545 (чотири тисячі п'ятсот сорок п'ять) 00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.