07 листопада 2025 року Справа № 280/7532/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 22.11.2023 по 05.12.2023 та за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 08.12.2023 по 31.12.2023, потребу в якій було встановлено довідкою ВЛК №481 від 05.12.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 22.11.2023 по 05.12.2023 та за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 08.12.2023 по 31.12.2023, потребу в якій було встановлено довідкою ВЛК №481 від 05.12.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . Під час проходження військової служби, позивач 21.11.2023 року отримав поранення під час захисту Батьківщини, відповідно до довідки про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) № 925 від 12.12.2023. Внаслідок зазначеної травми та її наслідків, позивач перебував на стаціонарному лікуванні. Також внаслідок зазначеної травми та її наслідків, Позивач перебував у відпустці для лікування, потребу у якій встановлено довідкою ВЛК №481 від 05.12.2023 року. Згідно довідки ВЛК, травма кваліфікується як важка. У період перебування на стаціонарному лікуванні з 22.11.2023 по 05.12.2023 та за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 08.12.2023 по 06.01.2024, потребу в якій було встановлено довідкою ВЛК №481 від 05.12.2023 року, позивачу не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди у повному розмірі відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Позивач звернувся до суду із проханням нарахувати та виплатити йому додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі за період перебуванні на стаціонарному лікуванні поранення, отриманого у зв'язку із захистом Батьківщини з 22.11.2023 по 05.12.2023 та за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 08.12.2023 по 31.12.2023, потребу в якій було встановлено довідкою ВЛК №481 від 05.12.2023 року. Оскільки за даними, наданими військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину 08.01.2024 року, до нього не може бути застосоване обмеження у виплаті додаткової винагороди за період стаціонарного лікування з 22.11.2023 по 05.12.2023 та за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 08.12.2023 по 31.12.2023, потребу в якій було встановлено довідкою ВЛК №481 від 05.12.2023 року, який мав місце до факту самовільного залишення частини, тобто до 08.01.2024 року. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву, третій особі пояснення щодо суті спору.
До суду 08.09.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що 02.04.2024 року позивач самовільно залишив місце несення служби та наразі є відсутнім на службі без поважних причин, що з урахуванням вимог діючого законодавства позбавляє його права на отримання будь-яких виплат до повернення до місця несення служби, оскільки факт призупинки виплати грошового забезпечення робить неможливим проведення позивачу будь-яких виплат до його повернення до місця несення служби. Також, на думку військової частини НОМЕР_2 отримання грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди військовослужбовцем, який не проходить військову службу та лікування в установленому законом порядку, не відповідає принципу справедливості і ставить його у більш вигідне становище із тими військовослужбовцями, які проходять військову службу або лікування. Припинення нарахування та виплати грошового забезпечення відбулось у порядку та спосіб, встановлений Порядком № 260, на підставі наказу командира військової частини від 04.02.2024 № 37 про припинення виплати грошового забезпечення позивача (в тому числі додаткової винагороди). У разі повернення позивача до місця несення служби військова частина НОМЕР_2 гарантує вирішення спірних питань в позасудовому порядку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Зі змісту довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.12.2023 №925 вбачається, що позивач 21 листопада 2023 року отримав поранення, діагноз: мінно-вибухова травма, вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого стегна середньої третини, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої лопатки, обох сідниць. За обставин6 в наслідок мінометного обстрілу противником 21.11.2023 в районі населеного пункту АДРЕСА_3 . Поранення отримане під час проходження військової служби та пов'язане із захистом Батьківщини, під час відсічі збройній агресії російської федерації проти України, внаслідок дій ворожих дій сил противника. Не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушень, не с наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Тілесні ушкодження не спричинені собі навмисно.
Згідно відпускного листа від 11.06.2024 №693/11959 позивач у період з 08.12.2023 по 06.01.2024 перебував у відпустці за станом здоров'я, терміном на 30 діб.
Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5094 ОСОБА_1 , перебував на лікуванні з 22.11.2023 по 05.12.2023 в КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР» Хірургічне відділення.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 05.12.2023 №481, позивачу проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при КНП «Новомосковська ЦМЛ» НМР. Діагноз: Стан після МВT (21.11.2023 р.), вогнепального осколкового проникаючого поранення грудної клітки (лопаткова ділянка) зліва. Гемопневмоторакс зліва. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого стегна, лікованого етапними ПХО, встановлення дренажу в ліву плевральну порожнину по Бюлау 21.11.2023. Торакоскопія. Редренування лівої плевральної порожнини по Бюлау 22.11.2023. Видалення дренажу по Бюлау 25.11.2023. Травма. Так, пов'язана з проходженням військової служби.
Представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із запитом про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Відповідач листом від 05.06.2025 №2069/2/16-428, у відповідь на адвокатський запит зазначив, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по строковій частині) від 04.02.2024 № 37 солдат ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину або місце служби, виплату грошового забезпечення призупинено з 08 січня 2024 року. У військовій частини НОМЕР_2 відсутні законні підстави для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди солдату ОСОБА_2 за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Не погодившись із бездільністю відповідача щодо невиплати додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Стосовно твердження представника позивача про пропущення строку звернення із позовної заявою, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким назва, частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Відповідно до статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХпрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Тобто, з 19.07.2022 відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.
Приписи КЗпП України щодо строків звернення до суду поширюються також і на правовідносини, що виникли до набрання чинності Законом №2352-ІХ, в тому числі і на спірні у цій справі правовідносини, а тому тримісячний строк з таким зверненням закінчується 19.10.2022.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Розділу Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно п.1 постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020р. до 31 грудня 2022р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Строк дії карантину в Україні закінчився 30.06.2023.
З врахуванням зазначених норм строки звернення до суду у даній категорії справи мали б почали обраховуватись з 01.07.2023.
Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, позивача звільнено з військової служби наказом №37 від 04.02.2025. З адвокатським запитом представник позивача для отримання інформації щодо нарахованої додаткової грошової винагороди, звернувся 28.05.2025. Відповідь на даний адвокатський запит, позивачем отримано 05.06.2025.
Відтак, звернувшись з даним позовом до суду 26.08.2025 позивачем не пропущено строк звернення до суду, визначений статтею 233 Кодексу Законів про працю України, тому наведені відповідачем підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024 строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.
Абзацом 1 пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168 у редакції зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022, №1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022, №43 від 20.01.2023, яка застосовувалася на час перебування позивача на лікуванні після поранення з 11.09.2022 по 10.01.2023 та з 11.01.2023 по 04.04.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови №168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)
Абзацом четвертим пункту 11 Розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно пункту 12 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.07.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого. При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Також положеннями Постанови №168 передбачено право військовослужбовців на виплату їм додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Конструкція зазначених вище норм передбачає, що підставами для включення військовослужбовця (в даному випадку - позивача) до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є:
- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
- перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Поряд з цим, абз 2, 3 п. 9 Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з матеріалами справи, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.12.2023 №925 установлено, що ОСОБА_1 отримав поранення під час виконання своїх службових обов'язків під час несення військової служби по захисту Батьківщини. Крім того, згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5094 позивач у період з 22.11.2023 по 05.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні та з 08.12.2023 по 06.01.2024 перебував у відпустці за станом здоров'я, саме у зв'язку з отриманою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Таким чином, наведені вище обставини вказують на те, що у розумінні положень Постанови №168 та Порядку №260 позивач вважається особою, яка у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 22.11.2023 по 05.12.2023 й у відпустці для лікування у періоди з 08.12.2023 по 06.01.2024, а тому у відповідності до вказаних нормативно-правових актів має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) за періоди з 22.11.2023 по 05.12.2023 та з 08.12.2023 по 06.01.2024.
Жодних доказів на підтвердження того, що відповідач, відмовляючи у виплаті додаткової винагороди, діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства до суду не надано.
Посилання відповідача на припинення виплати позивачу грошового забезпечення у зв'язку із тим, що останній рахується як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину або місця служби, судом до уваги не приймаються, оскільки ці події мали місце після спірного періоду, а саме після 07.01.2024.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, за період з 22.11.2023 по 05.12.2023, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за періоди з 08.12.2024 по 06.01.2024.
З метою захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, враховуючи встановлені обставини даної справи, суд зобов'язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час військового стану", виходячи з розрахунку 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, за період з 22.11.2023 по 05.12.2023, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за періоди з 08.12.2023 по 06.01.2024.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів відсутність оскаржуваної позивачем бездіяльності, в той же час позивачем не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, за період з 22.11.2023 по 05.12.2023, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за періоди з 08.12.2023 по 06.01.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, за період з 22.11.2023 по 05.12.2023, та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за періоди з 08.12.2023 по 06.01.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 07.11.2025.
Суддя А.В. Сіпака