про залишення позовної заяви без руху
04 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/6738/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивач - не з'явився;
представника позивача - не з'явився;
представника відповідача 1 - не з'явився;
представник відповідача 2 - Гришко К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 в особі представника Мельника Павла Петровича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, а саме:
Поновити процесуальний строк на оскарження наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
Витребувати з Військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належним чином посвідчену копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо призову під час мобілізації ОСОБА_1 ;
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
Припинити проходження ОСОБА_1 військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період у Військовій частині НОМЕР_1 з моменту набрання рішенням законної сили;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та видати наказ про звільнення з військової служби.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Разом з тим, у вказаній ухвалі суду зазначено про те, що з метою з'ясування всіх обставин щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та забезпечення його права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), суддя вважає за необхідне розглянути питання строку звернення до суду в підготовчому засіданні за участю сторін.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 року до участі у справі залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якості співвідповідача.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, а також докази на підтвердження тверджень, зазначених у ньому.
Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, представник позивача та представник відповідача 1 у підготовче судове засідання не з'явилися, представник позивача подав до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі.
Представник відповідача 2 у підготовчому судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.
Заперечуючи проти позову, представник ІНФОРМАЦІЯ_3 вказав на те, що ОСОБА_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 (не затримувався/не доставлявся) і особисто подав заяву про взяття на військовий облік військовозобов'язаних у зв'язку із заходами по мобілізації за вх. №1629 від 05.05.2025 року (копія наявна в матеріалах справи).
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивача скеровано для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення придатності для проходження військової служби по мобілізації (№621 від 05.05.2025), який пройшов відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 №402 (картка обстеження та медичного огляду), під час проходження якого скарги на стан здоров'я не заявляв, інформацію щодо стану здоров'я надав в повному обсязі, про що свідчить його підпис.
Крім того, як вбачається із Довідки ВЛК №2025-0505-1121 від 05.05.2025 року позивач особисто ознайомився з постановою ВЛК, про що також свідчить його підпис на вказаній довідці.
При вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі судом ні з позовної заяви, ні з поданих позивачем доказів неможливо було встановити, коли саме позивач проходив ВЛК, чи писав власноручно заяву про взяття на військовий облік, або коли його ознайомлено із оскаржуваними наказами.
Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду у даній справі, суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, у справах щодо проходження публічної служби законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до адміністративного суду з позовом за їх захистом.
Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, позивач виражає незгоду з наказом про призов позивача на військову службу, а також з наказом командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування останнього до списків особового складу вказаної військової частини.
Отже, спірні відносини стосуються прийняття позивача на військову службу, яка згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є публічною службою. Тобто, в даному випадку підлягає застосуванню спеціальний місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як свідчить зміст доводів позову, винесенню оскаржуваних наказів передувало проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, що мало місце 05.05.2024 року.
Факт проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії підтверджується довідкою ВЛК №2025-0505-1121 від 05.05.2025 року.
Отже, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, достеменно знав про призов його на військову службу після написання особисто заяви та проходження військово-лікарської комісії 05.05.2025 року.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що в матеріалах позову також міститься ордер про надання правничої допомоги позивачу адвокатом Мельником П.П. серії АО №1175484 від 06.05.2025 року, який був виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №105 від 06.05.2025 року, що свідчить про те, що позивач одразу після мобілізації звернувся за кваліфікованою правовою допомогою.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, з цією позовною заявою представник позивача звернувся до суду лише 20.08.2025 року (згідно з відбитком штампу канцелярії суду), тобто із пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, представник позивача просить суд поновити строк звернення, отже представником позивача не заперечується факт подання цього позову до суду з пропуском установленого законом строку. Водночас, не вказує про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом та відповідно не надає відповідні докази.
Суд вказує на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Суд також вказує на те, що до позовної заяви представником позивача долучено довідку Військової частини НОМЕР_1 за №1/1829, яка датована 09.05.2025 року, про те, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 06.05.2025 року.
Аналізуючи вищевказані обставини, на переконання суду, свідчать про те, що і позивач, і його представник не могли не знати про призов позивача на військову службу після проходженням ним військово-лікарської комісії 05.05.2025 року.
Тобто, позивачу (його представнику) було відомо про порушення прав та інтересів ОСОБА_1 щодо протиправного, на його думку, призову на військову службу, ще задовго до дня звернення до суду з цим позовом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23) вказала, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому порівняльний аналіз слів форм дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
Так, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Беручи до уваги наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд зауважує, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.
Суд зауважує, що згідно з матеріалами позову повноваженнями з представництва інтересів ОСОБА_1 адвокат Мельник П.П. був наділений ще з 06.05.2025 року, тобто з наступного дня після призову позивача на військову службу.
Вказане безумовно свідчить про те, що обставини перебування позивача на військовій службі, за наявності у нього представника, з яким укладено договір про надання правової допомоги, не позбавляли ОСОБА_1 (його представника адвоката Мельника П.П.) можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Фактичні обставини та наявні у позові матеріали свідчать про те, що позивач мав достатньо часу для реалізації права на звернення до суду у встановлений законом строк. До матеріалів позову не надано доказів поважності причин пропуску строку на звернення з даним позовом, позивачем (його представником) не наведено жодних обґрунтованих доводів неможливості своєчасно подати позовну заяву.
Частиною 3 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, згідно вимог ч.1 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано позивачем з пропуском строку, передбаченого статті 122 КАС України, а тому, з урахуванням вимог статей 122, 123, 161, 169 КАС України та встановлених судом обставин, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху і надати позивачу можливість подати суду відповідну заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу та його представнику наслідки, передбачені ч. 3 ст. 123 КАС України, що якщо підстави, вказані позивачем або його представником у заяві про поновлення строку звернення до суду будуть визнані судом неповажними, то суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 122, 123, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу (представнику) десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали суду.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 06.11.2025 року
Суддя С.А. Гебеш