07 листопада 2025 року м. Житомир справа № 640/2883/21
категорія 108080100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Енерджі" до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду у порядку, визначеному Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-IX, надійшла адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Енерджі" до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо порядку проведення фактичної перевірки за адресою: АЗС, Київська область, Броварський район, с.Квітневе, вул.Гоголівська, 1/А відповідно до наказу №1659 від 02.11.2020 та направлень від 20.11.2020 №554, №555 та оформлення результатів перевірки;
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.12.2020 №0159340708 та від 16.12.2020 №0159390708.
В обґрунтування позову зазначає, що ГУ ДПС у Київській області помилково було двічі встановлено порушення вимог п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР та фактично за одне порушення притягнуто двічі до відповідальності. питання, що було предметом фактичної перевірки, було охоплено під час попередньої перевірки. Крім того, зазначає, що у ТОВ наявні, всі передбаченні законом первинні документи що підтверджують походження нафтопродуктів, їх якість та належне прийняття та облік. ГУ ДПС у Київській області в порушення вимог приписів, абз. 2 п. 44.6. ст. 44 ПК України жодним чином не врахував під час розгляду заперечення та не надав жодної оцінки поданим документам. У позивача наявні свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювання техніки . Відтак, облік обігу підакцизного пального ведеться у відповідності із нормами чинного законодавства. Фактично, реалізація пального, що не обліковане, апріорі не можлива, оскільки така реалізація здійснюється із використанням витратомірів та рівнемірів. Враховуючи вказане, вважає протиправним застосування штрафних санкцій за безпідставне встановлення порушення п. 11, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.
Відповідачі надіслали відзиви на позов, в яких просять у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 17.03.2025 справу прийнято до провадження суддею Капинос О.В.
Ухвалою від 17.03.2025 запропоновано позивачу висловити позицію з приводу заміни відповідачів у справі на правонаступників.
10.04.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про заміну Головного управління ДПС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).
Ухвалою від 05.05.2025 замінено відповідача у справі №640/2883/21 - Головне управління ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у Києві (код ЄДРПОУ 44116011) .
Замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
На підставі наказу № 1659 від 02.11.2020, направлень на перевірку від 20 листопада 2020 року № 554, №555 виданих Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС у Київській області Лутанюк В.М. та Ігнатенко Є.М. була проведена фактична перевірка АЗС за адресою Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1/А, де здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Енерджі".
За результатами цієї перевірки складено акт фактичної перевірки від 23.11.2020, який зареєстрований за номером 2453/1036/07/41550041 та у якому встановлено наступні порушення:
1) п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-BP , що полягає у відсутності у касових чеках під час продажу підакцизних товарів код товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД на паливо. Режим попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду УКТЗЕД не використовувався.
2) п. 12 ст. 3 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-BP, що полягає у здійсненні продажу палива, що не відображено в обліку. Суб"єктом господарювання не забезпечено в порядку, встановленому законом облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться на місці продажу.
У акті перевірки зазначено, що на запит перевіряючи від 23.11.2020 не були надані первинні документи ( в паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товару. Оператором-касиром 23.11.2020 прийнято паливо А-95 в кількості 3095 л. без оформлення первинних документів, які підтверджують приймання палива. Журнал надходження палива не ведеться. Змінний звіт оператора АЗС форми № 17-НІ відсутній. Товарно-транспортні та видаткові накладні взагалі відсутні. Оператором АЗС проведено зняття фактичних залишків пального в резервуарах на момент перевірки, що відображена у відомостях на загальну суму 203318,31 грн. Зазначене паливо не обліковувалося у встановленому порядку.
3) п. 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), що полягає у ненаданні до перевірки документів щодо встановлених рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників на АЗС .
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 16.12.2020 № 0159340708, яким за порушення встановлено порушення вимог п. 11, п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 411736,62 гривень.
Згідно наданого розрахунку до податкового повідомлення-рішення, за порушення п.11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 5100 грн. За порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 406636,62 грн.
- від 16.12.2020 № 0159390708, яким за порушення вимог ст. 44 ПК України застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 1020 гривень.
Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Що стосується правомірності дій Головного управління ДПС у Київській області щодо порядку проведення фактичної перевірки за адресою: АЗС, Київська область, Броварський район, с.Квітневе, вул.Гоголівська, 1/А відповідно до наказу №1659 від 02.11.2020 та направлень від 20.11.2020 №554 №555 та оформлення результатів перевірки.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Статтею 80 ПК України передбачено порядок проведення фактичної перевірки. Відповідно до пункту 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, що передбачені підпунктами 8.2 1- 8.2.7 пункту 8.2 ст.80 ПК України.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Абзацом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа №807/242/14).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУДПС у Київській області від 02.11.2020 №1659 призначено фактичну перевірку ТОВ "Оптіма Енерджі" на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80, п.82.3 ст.82 ПК України. При цьому, додаток до наказу містить підставу, мету перевірки, термін проведення (10 діб ) та місце проведення. (а.с.168).
На підставі наказу № 1659 від 02.11.2020, направлень на перевірку від 20 листопада 2020 року №554, №555 виданих Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до ст. 80 Податкового кодексу України головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС у Київській області Лутанюк В.М. та Ігнатенко Є.М. була проведена фактична перевірка АЗС за адресою Київська область, Броварський район, с.Квітневе, вул. Гоголівська, 1/А, де здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Енерджі".
Перед початком перевірки перевіряючими пред'явлено направлення на перевірку оператору-касиру АЗС ТОВ "Оптіма Енерджі" Половіченко О.М., яке підписане заступником начальника контролюючого органу та скріплене печаткою контролюючого органу, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводить перевірку. ОСОБА_1 ознайомився з направленнями від 20.11.2020 №554/10-36-07-06, № 555/10-36-07- 06 (в яких зазначені реквізити наказу від 02.11.2020 №1659) та отримав копію наказу від 02.11.2020 №1659 про проведення фактичної перевірки з витягом.
За результатами проведеної фактичної перевірки 23.11.2020 було складено акт фактичної перевірки (бланк за №002252), зареєстрований у ГУ ДПС у Київській області в журналі реєстрації актів перевірок від 23.11.2020 за номером 2453/1036/07/41550041. Один примірник акту вручений позивачу 23.11.2020 відповідно до п. 86.5 ст.86 ПКУ.
Суд відхиляє доводи позивача з приводу того, що акт перевірки без номеру та не зареєстрований, оскільки один примірник акт видається представнику суб"єкта господарювання, а інший зареєстрований в журналі реєстрації актів перевірок від 23.11.2020 за №2453/1036/07/41550041, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, оскільки за наслідками такої перевірки перевіряючий виявив порушення, відповідачем складено акт фактичної перевірки, що відповідає статті 86 ПК України, тому цій частині суд не встановив порушень при проведенні перевірки, тому вимоги є необґрунтованими.
Разом з тим, як встановлено судом, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 16.12.2020 № 0159340708, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 411736,62 грн., стало встановлене фактичною перевіркою порушення вимог п. 11, п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно наданого розрахунку до податкового повідомлення-рішення, за порушення п.11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 5100 грн. За порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 406636,62 грн.
Що стосується встановленого перевіркою порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-BP, яке полягає у відсутності у касових чеках під час продажу підакцизних товарів код товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД на паливо. Режим попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду УКТЗЕД не використовувався.
Позивач, зокрема, посилається на те, що ГУ ДПС у Київській області помилково було двічі встановлено порушення вимог п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР та фактично за одне порушення притягнуто двічі до відповідальності, оскільки питання, що було предметом фактичної перевірки, було вже охоплено під час попередньої перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
В межах спірних правовідносин, була проведена фактична перевірка АЗС за адресою Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1/А, де здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Енерджі". За результатами цієї перевірки складено акт фактичної перевірки від 23.11.2020.
В той же час, фактична перевірка, якою було встановлено порушення позивачем п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР за наслідками чого було складено акт від 10.07.2020 та застосовано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2020 №0170700509 на які і посилається позивач, була проведена за місцезнаходженням господарської одиниці АЗС суб"єкта господарської діяльності ТОВ "Оптіма Енерджі" за адресою : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул.Антонова,1-А.
Таким чином, контролюючим органом було проведено дві різні перевірки за різними об"єктами господарської діяльності, в яких здійснює діяльність ТОВ "Оптіма Енерджі", тому доводи позивача щодо притягнення його до відповідальності за одне і теж порушення двічі суд відхиляє. При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на положення статті 115 ПК України, оскільки таку виключено на підставі Закону № 466-IX від 16.01.2020.
В той же час, щодо наявності у діях позивача порушення п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР, суд звертає увагу на наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР. Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону, зокрема, фінансова санкція за порушення передбачена статтею 17 Закону №265/95-ВР.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції .
Як передбачено п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
За приписами пункту 7 статті 17 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
З аналізу диспозиції вищенаведеної норми видно, що обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення є факт проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Приписами статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.
Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням Інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
У спірному випадку до позивача застосовані штрафні санкції за відсутність (перевіряємий період з квітня 2020 по листопад 2020) у касових чеках під час продажу підакцизних товарів код товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД на паливо. Режим попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду УКТЗЕД не використовувався згідно створеної контрольної стрічки у електронній формі.
Вказане порушення встановлено під час моніторингу роботи АЗС з наявною податковою інформацією, розпорядником якої є ДПС, на підставі якої формувався наказ про призначення фактичної перевірки.
Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Також, правова оцінка надавалася Верховним Судом у постанові від 16.05.2024 при розгляді справи № 520/4564/23.
Виходячи з наведеного суддів вважає, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) коду УКТЗЕД, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевірений період.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.
Суд погоджується з позивачем, що у Х-звіті від 23.11.2020 відображено відомості, що РРО ФН3000432606 (за адресою Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1/А) запрограмовано наступними кодами УКТЗЕД, а саме пальне: Бензин А-95 код УКТ ЗЕД - 2710124512; Дизельне паливо код УКТ ЗЕД - 2710194300; Газ скраплений код УКТ ЗЕД - 711129700.
Також, у матеріалах справи міститься Х-звіт за 12.10.2020, у якому відображено відомості, що РРО ФН3000432606 (за адресою Київська область, Броварський район, с.Квітневе, вул. Гоголівська, 1/А) запрограмовано кодами УКТЗЕД. (а.с.88)
Крім того, позивач зазначає про те, що реєстратори розрахункових операцій з кодом товарної підкатегорії згідно з кодом УКТ ЗЕД для підакцизних товарів (паливо) за адресою АЗС: Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1/а ТОВ "Оптіма Енерджі" були запрограмовані 10 вересня 2020 року.
Вказане підтверджується, ліцензійним договором № 0024/20 від 12.06.2020, додатком № 1 до договору №0024/20 від 12.06.2020, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №2459 від 10.09.2020, Х-звітом від 12.10.2020.
З викладеного слідує, що лише у вересні 2020 року РРО ФН3000432606 запрограмовано кодами УКТЗЕД.
Разом з тим, доказів що у період до вересня 2020 РРО був запрограмований кодами УКТЗЕД позивач не надав ні відповідачу, ні до суду, що не спростовує наявність відповідного порушення у період, що перевірявся.
Як вже зазначалося відповідно до пункту 7 статті 17 фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовуються за проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що оскільки позивач не позбавлений обов"язку довести ті обставини, на які він посилається проте такого обов"язку не виконав та порушення п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР не спростував, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 5100 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР, тому податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5100 грн. є правомірним.
Що стосується порушення п. 12 ст.3 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-BP, що полягає у здійсненні продажу палива, що не відображено в обліку. Суб"єктом господарювання не забезпечено в порядку, встановленому законом облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться на місці продажу.
У акті перевірки зазначено, що на запит перевіряючих від 23.11.2020 не були надані первинні документи (в паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товару. Оператором-касиром 23.11.2020 прийнято паливо А-95 в кількості 3095 л. без оформлення первинних документів, які підтверджують приймання палива. Журнал надходження палива не ведеться. Змінний звіт оператора АЗС форми N№ 17-НІ відсутній. Товарно-транспортні та видаткові накладні взагалі відсутні. Оператором АЗС проведено зняття фактичних залишків пального в резервуарах на момент перевірки, що відображена у відомостях на загальну суму 203318,31 грн. Зазначене паливо не обліковувалося у встановленому порядку.
Суд не погоджується з такими висновками.
За змістом пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
За приписами статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу зазначеного вбачається, що суб'єкти господарювання можуть здійснювати реалізацію лише тих товарів, запаси яких обліковуються ними за місцем зберігання або реалізації цих товарів. При цьому, у разі встановлення контролюючими органами факту реалізації товарів, що не обліковані у встановленому порядку та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) до таких суб'єктів господарювання застосовуються штрафні санкції у розмірі вартості необлікованих товарів за цінами їхньої реалізації.
Щодо відсутності первинних документів щодо походження нафтопродуктів, зокрема товарно-транспортних та видаткових накладних, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Генрих", (надалі-Продавець), в особі директора Кондратєва Юрія Ярославовича, який діє на підставі статуту та ТОВ "ОПТІМА ЕНЕРДЖІ" (надалі- Покупець), в особі директора Третьякова Максима Вячеславовича, який діє на підставі статуту було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів N№02/09-2020 від 07.09.2020 року (далі - Договір).
ТОВ "Генрих", в особі директора Кондратева Ю.В. було виписано на адресу ТОВ "Оптіма Енерджі" рахунок на оплату нафтопродуктів, а саме: - № 224 від 23.11.2020 на суму 18832 грн., в тому числі ПДВ 3138,67 грн.
На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Генрих", було поставлено на адресу ТОВ "Оптіма Енерджі" нафтопродукти, згідно наступної видаткової накладної, а саме: - № 279 від 23.11.2020 року на суму 18832 грн., в тому числі ПДВ 3138,67 грн.
Транспортування нафтопродуктів на адресу ТОВ "Оптіма Енерджі", було здійснено згідно товарно-транспортної накладної № 279 від 23.11.2020 перевізником ТОВ "Мото Транс".
Між ТОВ "Термінал", (надалі-Продавець), в особі директора Лаврушка Ігоря Миколайовича, який діє на підставі статуту та ТОВ "Оптіма енерджі" (надалі- Покупець), в особі директора Третьякова Максима Вячеславовича, який діє на підставі статуту було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 060720/02 від 06.07.2020 року (далі - Договір).
ТОВ "Термінал", в особі директора Лаврушка I.М. було виписано на адресу ТОВ "Оптіма Енерджі" рахунок на оплату нафтопродуктів, а саме: № 1296 від 23.11.2020 року на суму 54069,65 грн., в тому числі ПДВ 9011,61 грн.
На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Термінал", було поставлено на адресу ТОВ "Оптіма Енерджі" нафтопродукти, згідно наступної видаткової накладної, а саме: № 3460 від 23.11.2020 року на суму 54069,65 грн., в тому числі ПДВ 9011,61 грн.
Покупцем ТОВ "Оптіма Енерджі" відповідно було здійснено позивачу оплату в безготівковій формі за замовлений товар згідно платіжних доручень № 538 від 25.11.2020, № 531 від 24.11.2020.
Транспортування нафтопродуктів на адресу ТОВ "Оптіма Енерджі", було здійснено згідно товарно-транспортної накладної № TM000003366 від 23.11.2020 перевізником ТОВ "Уккрассервіс".
Якість поставлених на адресу ТОВ нафтопродуктів підтверджена сертифікатом відповідності серії АА № 000348, паспортом № 1346, декларацією про відповідність технічного регламенту № 11-02/1 від 11.02.2020.
Таким чином, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують походження нафтопродуктів, їх якість та належне прийняття та облік.
Крім того, частина 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначає, що підприємство, самостійно визначає облікову політику підприємства; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі-Інструкція) визначений єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначено Інструкцією №281/171/578/155 від 20.05.2008.
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
За умовами підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції № 281/171/578/155 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Згідно наявного у справі реєстраційного посвідчення № 3000432606 від 25.05.2018, виданого ДП у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у ТОВ "Оптіма Енерджі" за адресою автозаправочної станції (АЗС): Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1/а знаходиться зареєстрований реєстратор розрахункових операцій РРО: фіскальний номер 300043260б, заводський номер НТ00001920.
Підпунктом 2.2.7. Акт перевірки зазначено, що фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій - проведений.
Відтак, актом перевірки підтверджується ведення ТОВ "Оптіма Енерджі" обліку нафтопродуктів через РРО, який на момент проведення перевірки був переведений до фіскального режиму роботи.
Згідно з пунктом 10.4 Інструкції №281/171/578/155 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи обліковий залишок попередньої зміни), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК. у разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.
Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС. Після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на
Згідно з пунктом 14.3 Інструкції № 281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.
Згідно змінного звіту АЗС за формою №17-НП за адресою АЗС: Київська область, Броварський район, C. Квітневе, вул. Гоголівська, 1/A, підтверджується, належний облік нафтопродуктів, а саме в період зміни з 0:10 23.11.2020р. до 23 год. 45 хв..
23.11.2020 оператором ОСОБА_1 було обліковано обіг нафтопродуктів наступним чином:
A-95 в першому резервуарі залишок на початок зміни 1843,09 л, надійшло за ТН 3095 д, реалізовано за готівку 127,53 л., за відомостями 20, за платіжними картками 59,79 л., а залишок на кінець зміни складає 4730,77 л.
ДП в другому резервуарі залишок на початок зміни 2911,53 л, надійшло за ТТН 0 л, реалізовано за готівку 77,64 л., за відомостями 0, за платіжними картками 98,72 л., а залишок на кінець зміни складає 2735,17 л.
ГАЗ в третьому резервуарі залишок на початок зміни 3296,87 л, надійшло за TTH 1760 д, реалізовано за готівку 174,37 л., за відомостями 0, за платіжними картками 181,88 л., а залишок на кінець зміни складає 4700,62 л.
Разом з тим, суд зазначає, що дані змінного звіту АЗС за формою № 17-НП також підтверджуються відомостями Х-звіту за 23.11.2020 та картою рахунку бухгалтерського обліку 281 за 23.11.2020.
При цьому, в ході проведення перевірки не було встановлено будь-яких надлишків пального.
Відтак, актом перевірки підтверджено, що наднормативних надлишків пального в резервуарах, за результатами перевірки не встановлено.
Більше того, актом перевірки (п.п. 2.2.9.) підтверджено наявність та цілісність пломб № 979608, 979609, а (п.п. 2.2.11.), що сума готівкових розрахунків на місці проведення розрахунків 4331-04, яка зазначена в денному звіті РРО відповідає сумі готівкових коштів.
Крім того, щодо наявності на АЗС витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Згідно п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками.
Визначення витратомір-лічильник та рівнемірів-лічильник міститься у Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв?язку до контролюючих органів від 22 листопада 2017p. № 891:
1) витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам"ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;
2) рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об"єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Оптіма Енерджі" за адресою: Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1/а обладнана рівнемірами та витратомірами, що підтверджується договором поставки № 1302/ПС2020 від 13.02.2020, платіжними дорученнями № 126 від 21.02.2020 на суму 300000 грн. та № 157 від 01.04.2020 на суму 362346,15 грн., видатковою накладною від 15.05.2020 № 27, актом наданих послуг від 15.05.2020 та довідкою про розпорядника акцизного складу пального, технічним паспортом на рівнеміри марки DELPHI 485/EXD/SS/К; висновком експертизи щодо відповідності № 33628558-03-02-0004.20 від 05.02.2020, декларацією про відповідність № 03F-20 від 08.05.2020, сертифікатом відповідності рівнеміра марки DELPHI 485/EXD/SS/K типу вибухонебезпечності, сертифікатом UA.TR.113-0463/03F-20 відповідності рівнеміра марки DELPHI 485/EXD/SS/K, дозволом Держпраці № 567.20.32., довідкою розпорядника акцизного складу з відміткою "зареєстровано в ЄРАН".
Крім того, згідно абз. 5 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України паливороздавальні колонки та/або паливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювання техніки:
- № П 40 М 190262 20 від 04 червня 2020 року на паливороздавальну колонку "NOVA- 1КЕД-50-0.25-1-А-2-02B", зав. № 0556, яке чинне до 04 червня 2021 року.
- № П 40 М 197262 20 від 04 червня 2020 року на колонку для видачі скрапленого газу "Астра 2-07", зав. " 110902, яке чинне до 04 червня 2021 року.
Таким чином, суд вважає, що оскільки у ТОВ наявні чинні свідоцтва про повірку то останнє в розумінні абз. 5 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України виконує також функції витратоміра-лічильника.
Відтак, з наданих доказів слідує, що облік обігу підакцизного пального позивачем ведеться у відповідності із нормами чинного законодавства.
Стверджуючи про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону відповідач посилається на те, що на запит перевіряючих від 23.11.2020 не були надані первинні документи ( в паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товару.
Разом з тим, суд зазначає, що по перше, в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують облік та походження товару, що було досліджено судом.
По друге, п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
З огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.
Суд звертає увагу, що оператору-касиру позивача 23.11.2020 о 13:42 в день проведення перевірки вручено запит, яке містило вимоги про надання документів, в тому числі передбачених пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР до 17:00.
Не отримавши витребувані документи, перевіряючими складено акт перевірки 23.11.2020 о 17:00.
Разом з тим, 04.12.2020 позивачем надіслано податковому органу заперечення на акт перевірки з переліком витребуваних документів.
Відділом фактичних перевірок управління аудиту ГУ ДЦС у Київській області розглянуто заперечення від 04.12.2020 вих.№65/12-20 (вх.№44624/10 від 07.12.2020 ГУ ДПС у Київській області) на акт фактичної перевірки від 23.11.2020 2020 АЗС за адресою: Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1/А суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Оптіма Енерджі" (код за ЄДРПОУ - 41550041) та у висновку від 15.12.2020 вказано, що подані документи та заперечення прийнято до уваги, але такі не спростовують встановлених атом перевірки порушень.
Аргументи щодо неточностей у поданих документах чи їх невідповідність вимогам законодавства у висновку відсутні.
В контексті встановлених судом обставин у справі, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.
Згідно акту перевірки та висновку слідує, що порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР полягає фактично у несвоєчасному наданні документів на запит.
Однак, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, несвоєчасне надання документів не може прирівнюватись до ненадання документів взагалі, відповідно не може бути кваліфіковано як правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Більш того, відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
За змістом положень п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що під повною відсутністю у платника податків документів слід розуміти їх ненадання на дату прийняття рішення контролюючого органу. Якщо ж платник податків до заперечень на акт перевірки приєднав документи, які підтверджують походження та облік товарних запасів за місцем здійснення торгівлі, то такий платник податків не може вважатись правопорушником в розумінні положень ст. 20 Закону №265/95-ВР, оскільки діяв у відповідності до норм Податкового кодексу України. Надані ним документи є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Суд не бере до уваги доводи представника ГУДПС у м.Києві , що вказане про порушення про не ведення належної документації за місцем реалізації пального підтверджено поясненнями оператора-касира АЗС ОСОБА_1 , оскільки у своїх письмових поясненнях від 23.11.2020 вказана особа лише пояснила, що до перевірки надано Х-звіт, а решта документів знаходяться в офісі. (а.с.177)
За таких обставин, відповідач дійшов помилкового висновку щодо притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР та висновку про наявність у діях позивача податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена зазначеною нормою, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 406636,62 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2020 № 0159390708, яким за порушення вимог ст. 44 ПК України до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 1020 гривень.
Відповідно до висновків акту перевірки, вказане порушення полягає у ненаданні до перевірки документів щодо встановлених рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників на АЗС .
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Разом з тим, п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий цього пункту).
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У постанові від 08.11.2021 у справі №640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов'язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час, у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об'єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення.
Як вже зазначалося, оператору-касиру позивача 23.11.2020 о 13:42 в день проведення перевірки вручено запит, яке містило вимоги про надання документів, в тому числі передбачених пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР до 17:00.
Не отримавши витребувані документи, перевіряючими складено акт перевірки 23.11.2020 о 17:00.
Разом з тим, 04.12.2020 позивачем надіслано податковому органу заперечення на акт перевірки з переліком витребуваних документів.
Таким чином, позивачем було надіслано витребувані документи до прийняття спірного рішення, які відповідачем враховані не були.
Крім того, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 цієї статті).
Факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26.01.2021 у справі №814/3617/14, від 03.03.2021 у справі №824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі №640/26351/20, від 11.11.2023 у справі №822/554/17, від 10.01.2023 у справі №814/876/16 тощо.
Наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 року №470 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.
Так, відповідно підпункту 1.4.7.3 "Організація роботи у разі ненадання платником податків документів до перевірки в інших випадках" підпункту 1.4.7 пункту 1.4 розділу I "Організація та проведення перевірок платників податків" Методичних рекомендацій у разі ненадання платником податків під час проведення перевірки (крім наведених у цьому пункті випадків та випадків, передбачених підпунктом 1.4.6 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій) відповідних документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для її здійснення, складається відповідний акт, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів (відповідному електронному журналі засобами Інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС) у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій, а також вживаються заходи щодо документування цих фактів у відповідних розділах (додатках) до акта перевірки з наведенням переліку документів, які не надано (за необхідності - згрупованих за типами).
Отже, у разі відмови платника податків у наданні документів чи їх ненадання з інших причин, контролюючий орган складає відповідний акт у довільній формі, в якому зазначає перелік документів, які не надано. Такий акт має бути зареєстрований та задокументований у відповідних розділах акта перевірки.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази відмови позивача від надання документів на запит податкового органу, в тому числі складеного за наслідками такої відмови акту.
Крім того, у відповідності до п. 85.4 ст. 85 ПКУ відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дня закінчення перевірки.
Згідно наказу №1659 від 02.11.2020, виданого ГУ ДПС у Київській області, відповідно до ст. 80 ПК України - тривалість перевірки 10 діб.
Як, вбачається зі змісту акту фактичної перевірки від 23.11.2020 перевірку було розпочато 23.11.2020 та завершено 23.11.2020 о 17:00.
Таким чином, відповідач фактично позбавив позивача права надати перевіряючим витребувані документи та закінчив перевірку передчасно.
Суд погоджується з доводами представник позивача, що враховуючи тривалість перевірки, відповідач не надав товариству розумний строк для надання запитуваних документів, враховуючи , що такі знаходились в офісі за іншою адресою.
Разом з тим, як вже зазначалося, встановлення рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників на АЗС підтверджуються наступними документами, які були надані до заперечень: договором поставки №1302/ПС2020 від 13.02.2020р. з специфікацією; платіжними дорученнями № 126 від 21.02.2020 року на суму 300000 грн. та № 157 від 01.04.2020 року на суму 362346, 15 грн.; видатковою накладною від 15.05.2020р. №27; актом наданих послуг (монтажу) від 15.05.2020р. № 33; технічним паспортом на рівнеміри марки DELPHI 485/EXD/SS/K; висновком експертизи щодо відповідності № 33628558-03-02-0004.20 від 05.02.2020; декларацією про відповідність № 03F-20 від 08.05.2020; сертифікатом відповідності рівнеміра марки DELPHI 485/EXD/SS/К типу вибухонебезпечності; сертифікатом UA.TR.113-0463/03F-20 відповідності рівнеміра марки DELPHI 485/EXD/SS/K. дозволом Держпраці № 567.20.32. довідкою розпорядника акцизного складу з відміткою "зареєстровано в ЄРАН".
Відповідач не заперечує факту подання вказаних документів до заперечень на акт перевірки.
Враховуючи викладене, відповідачем протиправно застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 1020 грн., з огляду на що, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.12.2020 № 0159390708 підлягає скасуванню.
Додатково суд зазначає, що, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №360/2196/20 зазначив, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).
Також суд відхиляє доводи представника позивача, що відповідачем протиправно за два фактично різних порушення (п. 11, п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг") винесено лише одне податкове повідомлення-рішення від 16.12.2020 №0159340708, оскільки ці порушення в межах однієї статті та в межах одного закону. Тому такі доводи є безпідставними.
Згідно ч. 2. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції", суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідач частково довів правомірність оскаржуваних рішень, фактично, права позивача порушені внаслідок їх прийняття, як акту індивідуальної правової дії, а тому порушене право позивача слід задовольнити частково, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2020 №0159390709, №0159340708 про застосування штрафних санкцій у сумі 406636,62 грн.
При цьому, сам по собі факт проведення перевірки безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє прав та обов'язків позивача. Визнавати при цьому ще й протиправними дії щодо проведення перевірки, за результатами якої прийнято таке податкове повідомлення-рішення, для захисту прав позивача є недоцільним.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Щодо витрат на правову допомогу.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано договір 12.01.2020 №12/01 про надання правничої допомоги, який укладений з Адвокатським об"єднанням "Летардо", ордер серії КС №770133, відомості з Єдиного реєстру адвокатів України, платіжне доручення.
Згідно з п. 3.1. Договору про надання правової допомоги 3.1. За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об"єднанню гонорар у наступному розмірі та у такі строки:
3.1.1. за здійснення аналізу законодавства, судової практики та документів, наданих Клієнтом, за збір доказової бази, підготовки позову до суду, підготовку до участі та/або участь у судовому засіданні в суді першої інстанції по справі за позовом Клієнта до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0159390708 від 16.12.2020р. на суму 1020 грн., № 0159340708 від 16.12.2020р. на суму 411736,62 грн. та визнання дій протиправними,
Клієнт сплачує Адвокатському об"єднанню протягом 20 (двадцяти) днів з моменту укладення цієї угоди суму коштів в розмірі 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень.
3.1.2. протягом трьох робочих днів з дати набрання законної сили рішення суду про визнання протиправними та скасування повністю або частково податкових повідомлень - рішень № 0159390708 від 16.12.2020 на суму 1020 грн., № 0159340708 від 16.12.2020 на суму 411736,62 грн. Клієнт сплачує Адвокатському об"єднанню гонорар успіху в розмірі 10 (десяти) відсотків від суми скасованих судом грошових зобов'язань (нарахованих податкових зобов"язань та фінансових (штрафних) санкцій), зазначених у вказаних податкових повідомленнях рішеннях.
3.2. Оплата гонорару проводиться безготівковим розрахунком шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Адвокатського об"єднання, зазначений у цьому Договорі.
ТОВ "Оптіма Енерджі"" було понесено витрати на професійну правничу допомогу за наданні АО "Летардо" послуги, згідно п.п. 3.1.1. п.3.1. Договору у розмірі 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень, що підтверджується Договором № 12/01 про надання правової допомоги від 12.01.2021, рахунком-фактурою № 12/01 від 12.01.2021, платіжним дорученням від 29.01.2021р. № 757, актом приймання-передачі наданих послуг згідно Договору № 12/01 про надання правової допомоги від 12.01.2021.
Таким чином, на даний час, ТОВ "Оптіма Енерджі" фактично вже було понесено 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень, витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Так, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 00/9888/19-а Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
При цьому станом на дату ухвалення рішення, відповідачами не подано до суду жодних заперечень та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих позивачем документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат є документально підтвердженим у повному обсязі.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачі не обґрунтовували необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а платником подано належні докази на підтвердження розміру понесених на таку допомогу витрат, суд дійшов висновку про те, що з відповідача - Головного управління ДПС у м.Києві підлягає відшкодуванню розмір судових витрат, що складається з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11200 грн. та 6191, 35 грн. судового збору (за вимоги майнового характеру).
Керуючись статтями 77, 139, 242-246, 295 КАСУ,
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Енерджі" (вул. Богдана Гаврилишина, 7, офіс 714, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 41550041) до Головного управління ДПС у м.Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011), Головного управління ДПС у Київській області ( вул. Хороброго Святослава, 5А, м. Київ, 03151 , код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 16.12.2020 №0159390708.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 16.12.2020 №0159340708 про застосування штрафних санкцій у сумі 406636,62 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Енерджі" витрати на правову допомогу у розмірі 11200 грн. (одинадцять тисяч двісті гривень) та судовий збір у розмірі 6191,35 грн. (шість тисяч сто дев"яносто одна гривня тридцять п"ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
07.11.25