Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 листопада 2025 року Справа№200/5815/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.07.2025 року №057350009665 та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.07.2025 року №057350009665 та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 15.07.2025 він звернувся із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через засіб електронного веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду та його заяву було відпрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1. Позивач зауважив, що 23.07.2025 відповідачем було винесено рішення №057350009665 про відмову в призначенні йому пенсії та пенсію не призначено з підстав недостатності пільгового стажу. Позивач закцентував свою увагу на тому, що у рішенні про відмову пенсійним органом зазначено: на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, підсумок по страховому стажу заявника на момент звернення склав: 37 років 2 місяці 1 день (в тому числі додатково за 12 повних років за стаж на підземних роботах); стаж що дає право на зниження ПВ: Робота за списком №1 складає 12 років 3 місяці з них: 4 роки 11 місяців 25 років на професіях (20 років) та 7 років 3 місяці 3 дні (25 років), що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до пільгового стажу не зараховано період 2013 - 2017 рік - відсутня довідка, що підтверджує факт роботи на умовах п.3 статті 114. Позивач зауважив, що як вбачається із розрахунку стажу відповідачем безпідставно не зараховано до його пільгового стажу за ч.3 ст.114 Закону України №1058-ІV наступні періоди відповідно до записів його трудової книжки: 11.03.2003 - 07.05.2003 учень електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті під землею, 04.10.2010 - 17.01.2011 за професією електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті під землею, 17.01.2011-02.09.2012 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Краснолиманське», 04.09.2012-13.06.2017 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ДП «ВК «Краснолиманська», 27.06.2017-06.02.2018 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ООО «Укруглестрой», 07.03.2018-31.07.2019 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Краснолиманське», 03.01.2020-27.04.2020 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТДВ «Шахта «Білозерська», 28.05.2020-27.01.2025 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ПРАТ «ШУ «Покровське». Позивач зазначив, що відповідачем було протиправно не враховано періоди: з 01.04.2022-02.04.2022, 01.12.2024-06.12.2024, з 01.01.2025-27.01.2025 та з 03.02.2025-15.07.2025 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТДВ «Шахта «Білозерська». Позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував вищевказані періоди до стажу роботи відповідно до записів трудової книжки за посадами, що дають право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України №1058-ІV (Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в), що призвело до порушення його конституційних прав на соціальний захист.
Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив наступне, що позивач звертався 15.07.2025 до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який уповноважений розглянути подану заяву позивача. Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 23.07.2025 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за № 057350009665 у зв'язку з тим, що у позивача на дату звернення відсутній необхідний пільговий стаж, передбачений частиною 3 статті 114 Закону № 1058-ІV. Відповідач зауважив, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає саме підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Головне управління всебічно розглянувши надані документи встановив, що страховий стаж роботи заявника на дату звернення, при досягненні ним повних 42 роки, складає 37 років 2 місяці 1 день (в тому числі додатково за 12 повних років за стаж на підземних роботах). Стаж що дає право на зниження ПВ: Робота за списком №1 складає 12 років 3 місяці з них: 4 роки 11 місяців 25 років на професіях (20 років) та 7 років 3 місяці 3 дні (25 років), що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 2013 року по 2017 рік, оскільки відсутня довідка, що підтверджує факт роботи на умовах п.3 ст.114 Закону № 1058. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, складеним у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у позивача та відповідача із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено - 11.08.2025.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 є громадянином України, про що свідчить наявна копія в матеріалах справи паспорту серії НОМЕР_2 виданим Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області від 02.04.1999 року.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) - в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, 15.07.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», додавши до неї копії паспорту та РНОКПП, військовий квиток; довідку про взяття на облік ВПО; довідки, що визначають право на пільгових умовах: №197 від 19.06.2025 року; №59 від 02.07.2025 року; №206 від 31.01.2025 року; та інші довідки: №270/1 від 03.03.2000 року; №216/1 від 16.04.2007 року; №134 від 28.12.2022 року; №1166к від 16.04.2002 року; №26-от від 22.01.2015 року; №12 від 29.04.2016 року та трудову книжку серії НОМЕР_3 , що підтверджується наявною копією заяви в матеріалах справи та не заперечується учасниками справи.
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що підтверджується позовною заявою, відзивом на позовну заяву та насамперед рішенням про відмову в призначенні пенсії №057350009665 від 23.07.2025.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про відмову в призначенні пенсії, прийнятому відповідачем від 23.07.2025 №057350009665, в якому зазначене наступне: - «Відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 15.07.2025 року. Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті. Вік заявника 42 роки 8 місяців 28 днів. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, підсумок по страховому стажу заявника на момент звернення склав: 37 років 2 місяці 1 день (в тому числі додатково за 12 повних років за стаж на підземних роботах). Стаж що дає право на зниження ПВ: Робота за списком №1 складає 12 років 3 місяці з них: 4 роки 11 місяців 25 років на професіях (20 років) та 7 років 3 місяці 3 дні (25 років), що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Результати розгляду документів, доданих до заяви: До пільгового стажу не зараховано період 2013 - 2017 рік - відсутня довідка що підтверджує факт роботи на умовах п.3 статті 114. Не можливо призначити пенсію оскільки пільговий стаж є недостатнім для призначення пенсії. Має право на зниження пенсійного віку на 10 років, матиме право на пенсійну виплату після досягнення 50 років з 18.10.2032 року. Після повторного звернення за призначенням пенсії право на пенсійну виплату буде переглянуто. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.».
Позивач звертаючись з даним адміністративним позовом просить суд:
- визнати неправомірними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.07.2025 №0057350009665 про відмову позивачу в призначенні пенсії за його заявою від 15.07.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2025 врахувавши період роботи: 11.03.2003 - 07.05.2003 учень електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті під землею, 04.10.2010 - 17.01.2011 за професією електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті під землею, 17.01.2011-02.09.2012 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Краснолиманське», 04.09.2012- 13.06.2017 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ДП «ВК «Краснолиманська», 27.06.2017-06.02.2018 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ООО «Укруглестрой», 07.03.2018-31.07.2019 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Краснолиманське», 03.01.2020-27.04.2020 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТДВ «Шахта «Білозерська», 28.05.2020-27.01.2025 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ПРАТ «ШУ «Покровське», 03.02.2025-15.07.2025 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТДВ «Шахта «Білозерська» до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20 січня 1992 року «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж за провідною професією до підземного із збільшеною кратністю 1.25 (1 рік роботи за 1 рік роботи 3 місяці), а саме за період з 17.01.2011-02.09.2012, 04.09.2012 -13.06.2017, 27.06.2017-06.02.2018, 13.02.2018-04.03.2018, 07.03.2018-31.07.2019, 12.08.2019-02.01.2020, 03.01.2020-27.04.2020, 06.05.2020-22.05.2020, 28.05.2020-27.01.2025, 03.02.2025-15.07.2025.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести взаємне зарахування періодів роботи ОСОБА_1 , передбачених статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити пенсію позивачу з 15.07.2025.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з приписами абз. 3 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058-IV.
З оскаржуваного рішення №057350009665 від 23.07.2025 року вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього на момент звернення передбаченого ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV пільгового стажу на підземних роботах 25 років та відповідачем зазначено, що позивач матиме право на пенсію з 18.10.2032 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV.
Положеннями ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.
Відповідно до частини п'ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким доповнено пункт 16 цих положень абзацом наступного змісту: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.
18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Судом установлено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди, віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанови Кабінету Міністрів України: від 16.01.2003 року № 36 та від 24.06.2016 року № 461).
31.03.1994 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова КМУ № 202).
До розділу І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Постанови КМУ № 202 так само включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст.62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право сформованої по позивачу, станом на час його звернення до органів ПФУ з відповідною заявою, з якої судом було встановлено, що позивачу були зараховані наступні періоди його трудової діяльності до пільгового стажу:
- з 14.07.2003 по 29.07.2003 року - ст.14, пост.202, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в;
- з 01.08.2003 по 31.12.2003 року - ст.14, пост.202, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в;
- з 01.01.2004 по 20.09.2010 року - ст.14, пост.202, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в;
- з 13.02.2018 по 04.03.2018 року - ст.14, пост.202, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в;
- з 12.08.2019 по 02.01.2020 року - ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в;
- з 06.05.2020 по 19.05.2020 року - ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в;
- з 28.05.2020 по 02.06.2020 року - ст.14, пост.202, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в;
- з 03.06.2020 по 31.03.2022 року - ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в;
- з 03.04.2022 по 30.11.2024 року - ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в;
- з 07.12.2024 по 31.12.2024 року - ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1, п-р.1, п.а-в.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначив у позовній заяві: - «Проте, як вбачається із розрахунку стажу (форма РС додається), що Відповідачем безпідставно не зараховано до його пільгового стажу за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наступні періоди відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_4 : 11.03.2003 - 07.05.2003 учень електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті під землею, 04.10.2010 - 17.01.2011 за професією електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті під землею, 17.01.2011-02.09.2012 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Краснолиманське», 04.09.2012- 13.06.2017 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ДП «ВК «Краснолиманська», 27.06.2017-06.02.2018 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ООО «Укруглестрой» (назва підприємства мовою оригіналу), 07.03.2018-31.07.2019 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Краснолиманське», 03.01.2020-27.04.2020 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТДВ «Шахта «Білозерська», 28.05.2020-27.01.2025 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ПРАТ «ШУ «Покровське», проте Відповідачем протиправно не враховано періоди: 01.04.2022-02.04.2022, 01.12.2024-06.12.2024, 01.01.2025-27.01.2025, 03.02.2025-15.07.2025 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті на ТДВ «Шахта «Білозерська».».
Суд розглянув наявну в матеріалах справи копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 та встановив наступну трудову діяльність позивача у межах зазначених спірних правовідносин:
- В/О з видобутку вугілля «Красноармійськвугілля» Шахта імені Г.М. Димитрова: з 11.03.2003 - 07.05.2003 учень електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті під землею (записи №7 та №8),
- ТОВ «Краснолиманське»: з 04.10.2010 - 16.01.2011 за професією електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті під землею (номера записів 16 та 17),
- з 17.01.2011 - 02.09.2012 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті (номера записів 18, 19, 20 та 21);
ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» - з 04.09.2012- 13.06.2017 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті (номера записів 23 та 24);
ТОВ «Вуглесервіс» - з 27.06.2017- 06.02.2018 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті (номера записів 25 та 26);
ТОВ «Краснолиманське» - з 07.03.2018 - 31.07.2019 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті (номера записів 29 та 30);
ТДВ «Шахта «Білозерська» - з 03.01.2020 - 27.04.2020 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті (номера записів 33 та 34);
ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 28.05.2020 по 27.01.2025 року за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті (номера записів 37 та 38), судом встановлено, що відповідач зарахував позивачу періоди з 28.05.2020 по 02.06.2020 року, з 03.06.2020 по 31.03.2022 року, з 03.04.2022 по 30.11.2024 року, з 07.12.2024 по 31.12.2024 року, але не зарахував періоди: з 01.04.2022 по 02.04.2022, 01.12.2024-06.12.2024, 01.01.2025-27.01.2025;
ТДВ «Шахта «Білозерська» - з 03.02.2025 за професією машиніст гірничо виймальних машин підземний з повним робочим днем в шахті.
Інших записів, як і записів про звільнення - трудова книжка позивача не містить.
Слід зауважити, що 15.07.2025 року позивач звернувся із відповідною заявою про призначення йому пенсії, з урахуванням наведеного період роботи позивача з 03.02.2025 по 14.07.2025 року (включно) є теж спірним в цій справі.
Судом встановлено, що також відображено у спірному рішенні відповідача та продубльовано ним же у його відзиві на позовну заяву, що за Списком №1 позивач має - 12 років 03 місяці, з яких - 4 роки 11 місяців 25 днів на професіях (20 років); 7 років 3 місяці 3 дні (25 років).
Додатковим варто зазначити, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданої ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 19.06.2025 року №197, в якій зазначено у межах спірних правовідносин, що позивач у період з 28.05.2020 по 15.01.2025 року виконував на виробництві гірничі роботи з метою добування вугілля підземним способом за професією машиніст гірничих виїмкових машин дільниці ПР-7. Не зарахований відповідачем період роботи: з 01.04.2022 по 02.04.2022, з 01.12.2024 по 06.12.2024, з 01.01.2025 по 27.01.2025 року.
Відповідно до довідки форми ОК 5 складеної по позивачу, копія якої наявна в матеріалах справи, в спірні періоди: з 11.03.2003 по 07.05.2003 року; з 04.10.2010 по 16.01.2011 року; з 17.01.2011 по 02.09.2012 року; з 04.09.2012 по 13.06.2017 року; з 27.06.2017 по 06.02.2018 року; з 07.03.2018 по 31.07.2019 року; з 03.01.2020 по 27.04.2020 року; з 01.04.2022 по 02.04.2022; з 01.12.2024 по 06.12.2024; з 01.01.2025 по 27.01.2025 року та з 03.02.2025 по 30.06.2025 року (включно) позивач працював за професією, код підстави для обліку спецстажу ЗПЗ014А2, за яким обліковується спеціальний стаж працівників провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Суд зазначає, що відповідачем при розгляді поданих позивачем документів зауважень до записів трудової книжки позивача не висувалось, з чого можна зробити висновок, що вказані записи у трудовій книжці оформлені належним чином та мають необхідні реквізити. Тобто, вказані записи у повному обсязі підтверджують факт роботи позивача за спірні періоди.
Аналіз наведеного та вказаних вище правових норм свідчить про те, що у позивача наявний трудовий стаж, а також робота у повний робочий день на посадах, які відносяться до списку № 1 підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом для призначення пенсії.
Щодо посилання відповідача у його спірному рішенні від 23.07.2025 року: - «До пільгового стажу не зараховано період 2013 - 2017 рік - відсутня довідка що підтверджує факт роботи на умовах п.3 статті 114.», суд зазначає, що в трудовій книжці належним чином відображена зайнятість позивача на відповідних роботах та з повним робочим днем під землею, які передбачені ч.3 ст.114 Закону України 1058-IV, окрім цього це додатково підтверджується довідкою ОК-5 в якій зазначено, що в цей період по позивачу страхувальниками сплачувались страхові внески по коду обліку спецстажу ЗПЗ014А2.
Як наслідок, позивач не потребує підтвердження пільгового характеру роботи в ці періоди додатковими доказами, в тому числі довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до п. 10 Порядку № 383 та п. 20 Порядку № 637 та в даному випадку ці довідки при наявності відповідних записів у трудовій книжці можуть розглядатись як додаткові докази.
В даному випадку ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати позивачу періоди роботи: з 11.03.2003 по 07.05.2003 року; з 04.10.2010 по 17.01.2011 року; з 17.01.2011 по 02.09.2012 року; з 04.09.2012 по 13.06.2017 року; з 27.06.2017 по 06.02.2018 року; з 07.03.2018 по 31.07.2019 року; з 03.01.2020 по 27.04.2020 року; з 01.04.2022 по 02.04.2022; з 01.12.2024 по 06.12.2024; з 01.01.2025 по 27.01.2025 року та з 03.02.2025 по 30.06.2025 року (включно) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягають задоволенню.
Слід також зауважити, що приписами частини п'ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що при визначенні права на призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті передбачена можливість взаємного зарахування періодів роботи як за Списком робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 так і періодів роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно з п. 5 Постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» Міністерству соціального забезпечення України надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.
Відповідно до п. 6 зазначеної Постанови Міністерством соціального забезпечення України видано роз'яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону № 1788-XII».
Кабінет Міністрів України 22.02.1992 прийняв Постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», додаток до цієї постанови містить Перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», що включає Документи, що затверджуються міністерствами. Серед цих документів наявне Роз'яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На теперішній час Постанова КМУ № 81 від 22.02.1992 є чинною.
02.10.2018 Мінсоцполітики України на адресу Пенсійного фонду України надіслало лист, яким підтвердило доцільність застосування Роз'яснення № 8.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України Про пенсійне забезпечення, але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:
- кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;
- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Спірним питанням в межах цієї справи є можливість зарахування набутого позивачем стажу за період роботи за провідними професіями на підземних гірничих роботах повний робочий день до стажу підземної роботи із розрахунку 1 рік 3 місяці за кожний повний рік такої роботи у відповідності до Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8.
Суд звертає увагу на те, що п. 5 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено можливість взаємного зарахування періодів роботи, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у тому числі на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України та періодів такої роботи за провідними професіями.
Необхідність застосування вказаних роз'яснень підтверджено Верховним Судом у постанові від 04.06.2019 у справі № 333/3704/16-а(2-а/333/1/17), у постанові від 18.11.2024 у справі № 200/1009/24 (К/990/32863/24).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, при вирішенні цієї справи суд враховує висновки Верховного Суду та зазначає про необхідність обчислення стажу роботи позивача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням правил обчислення стажу підземної роботи, що визначені у Роз'ясненні Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу підземної роботи, що надає право на призначення пенсії незалежно від віку.
В оскаржуваному позивачем рішенні зазначено про наявність у позивача стажу роботи на посадах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (з урахуванням пільгового стажу провідні професії) 12 років 3 місяців, окрім цього під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач не всі періоди трудової діяльності зарахував позивачу до його пільгового стажу, в даному випадку суд констатує наявність пільгового стажу у позивача достатнього для застосування правил розрахунку стажу, що встановлені Роз'ясненням № 8 від 20.01.1992.
З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести взаємне зарахування періодів роботи позивача, передбачених статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах, а також зарахувати стаж за провідною професією до підземного із збільшеною кратністю 1 рік роботи - 3 місяці, підлягають задоволенню.
Щодо періоду роботи позивача з 01.07.2025 по 14.07.2025 року суд зазначає наступне.
З наявної в матеріалах справи копії довідки ОК-5 складеної по позивачу суд встановив, що за вищезазначений період страхувальником не сплачувалась заробітна плата так і страхові внески, доказів протилежного матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №057350009665 від 23.07.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу від 23.07.2025 №057350009665, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.
З огляду на визнання протиправним та скасування спірного рішення, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на отримання обґрунтованого та вмотивованого рішення за його заяви є зобов'язання відповідача повторно розглянути дану заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.
Такий висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 по справі №461/4544/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №509/1350/17.
Щодо позовної вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити пенсію позивачу з 15.07.2025, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що по-перше: розгляд заяви позивача від 15.07.2025 року проведений саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що підтверджується самим рішенням від 23.07.2025 року, отже належним відповідачем по справі є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
По-друге: як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. N 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року N 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи, що відповідачем ще не зараховано спірних періодів роботи позивача відповідно до висновків суду по даній справі, таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку ця позовна вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №057350009665 від 23.07.2025 року про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.07.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202: з 11.03.2003 по 07.05.2003 року; з 04.10.2010 по 17.01.2011 року; з 17.01.2011 по 02.09.2012 року; з 04.09.2012 по 13.06.2017 року; з 27.06.2017 по 06.02.2018 року; з 07.03.2018 по 31.07.2019 року; з 03.01.2020 по 27.04.2020 року; з 01.04.2022 по 02.04.2022; з 01.12.2024 по 06.12.2024; з 01.01.2025 по 27.01.2025 року та з 03.02.2025 по 30.06.2025 року (включно) та здійснити обчислення тривалості пільгового стажу позивача на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням правил обчислення стажу, що визначені Роз'ясненням № 8 від 20.01.1992 року із взаємним зарахуванням періодів роботи позивача, передбачених статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах з урахуванням висновків суду по цій справі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.8 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 01.08.2025, позивач за подання адміністративного позову сплатив 968,96 грн. судового збору.
Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.07.2025 року №057350009665 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) №057350009665 від 23.07.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 15.07.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202: з 11.03.2003 по 07.05.2003 року; з 04.10.2010 по 17.01.2011 року; з 17.01.2011 по 02.09.2012 року; з 04.09.2012 по 13.06.2017 року; з 27.06.2017 по 06.02.2018 року; з 07.03.2018 по 31.07.2019 року; з 03.01.2020 по 27.04.2020 року; з 01.04.2022 по 02.04.2022; з 01.12.2024 по 06.12.2024; з 01.01.2025 по 27.01.2025 року та з 03.02.2025 по 30.06.2025 року (включно) та здійснити обчислення тривалості пільгового стажу позивача на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням правил обчислення стажу, що визначені Роз'ясненням № 8 від 20.01.1992 року із взаємним зарахуванням періодів роботи позивача, передбачених статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах, з урахуванням висновків суду по цій справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ: 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 07 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець