13 жовтня 2025 рокуСправа №160/20683/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
16.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046150015978 від 22.10.2024 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046150015978 від 23.05.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.04.2000 року по 20.12.2001 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.08.1985 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 10.08.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 10.08.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, досягнувши віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала необхідні документи. ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії через недоліки трудової книжки та відсутність інформації про спірний період у Реєстрі застрахованих осіб в системі персоніфікованого обліку. На повторне звернення позивача із заявою про призначення пенсії, ГУ ПФУ у Львівській області прийняло аналогічне за змістом рішення про відмову в призначенні пенсії. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху із наданням часу на усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року відкрито провадження у справі № 160/20683/25 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
28.08.2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли матеріали з електронної пенсійної справи ОСОБА_1
01.09.2025 року до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на позовну заяву, в якому відповідач посилається на безпідставність позовних вимог з огляду на таке. 16.10.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головне управління розглянуло вказану заяву та прийняло рішення в№046150015978 від 23.05.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком. Відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 29 років 11 місяців 23 дні. Зазначає, що період роботи з 24.04.2000 по 20.12.2001, згідно трудової книжки наданої позивачем, не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки відсутні дані про роботу в реєстрі застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку. Вважає, що дії та рішення пенсійного органу є законними та правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.10.2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, після досягнення 60-річного віку.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення від 22.10.2024 року №046150015978 про відмову в призначенні пенсії за віком, в якому зазначено, що страховий стаж позивача становить 29 років 01 місяць 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано - період роботи з 24.04.2000 по 20.12.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки запис про звільнення з роботи завірений печаткою, яка не містить код ЄДРПОУ. Також відсутня інформація про даний період в Реєстрі застрахований осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що міститься в системі персоніфікованого обліку.
16.05.2025 року позивач повторно звернулася до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.
23.05.2025 року ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення №046150015978 про відмову в призначенні пенсії за віком, яке мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 29 років 11 місяців 23 дні. Період з 24.04.2000 по 20.12.2001 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні дані про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Для зарахування записів трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно наданих документів 10.08.2027. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Не погодившись з такими діями та рішеннями пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.08.1985, позивач в період з 24.04.2000 по 20.12.2001 працювала секретарем в ТОВ «ТЕХНОРЕМОНТ».
За позицією пенсійного органу, вказаний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки запис про звільнення з роботи завірений печаткою, яка не містить код ЄДРПОУ. Також відповідач посилається на те, що відсутня інформація про даний період в Реєстрі застрахований осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що міститься в системі персоніфікованого обліку,
Суд такі доводи до уваги не приймає, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Як зазначалося вище, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Разом з тим, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів та ведення трудової книжки.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Зауважень чи претензій до записів трудової книжки, що підтверджують трудову діяльність позивача у спірний період, відповідачем не наведено.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 23.04.2000 по 20.12.2001 згідно трудової книжки від 28.08.1985 року НОМЕР_2 в повному обсязі.
Щодо відсутності інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформація про зазначений період, суд зазначає про таке.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Підставою для не зарахування спірного періоду з 24.04.2000 по 20.12.2001 до страхового стажу позивача слугувало те, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про роботу за вказаний період.
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Як зазначалося вище, основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи є трудова книжка. Лише за відсутності необхідних записів або наявності некоректних чи неточних записів про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази.
Період трудової діяльності позивача з 24.04.2000 року по 20.12.2001 року відображений у трудовій книжці позивача та підтверджений відповідними записами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, не зараховуючи період роботи позивача з 24.04.2000 по 20.12.2004 до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак такий період має бути врахований до страхового стажу позивача, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046150015978 від 22.10.2024 року та №046150015978 від 23.05.2025 року підлягають скасуванню судом, як протиправні.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, суд вважає, що належним способом порушених прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 24.04.2000 по 20.12.2001 та повторно розглянути заяву позивача від 16.10.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі.
Позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають, як передчасні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частокову задоволенню.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 1937,92 грн, що підтверджується квитанцією від 10.07.2025 року.
На підставі ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046150015978 від 22.10.2024 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046150015978 від 23.05.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.04.2000 року по 20.12.2001 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.08.1985 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській (вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна