07 листопада 2025 р.Справа № 160/31887/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради про визнання відмови неправомірною і зобов'язання вчинити певні дії,
05.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради, в якій позивач просить суд:
звільнити від сплати судового збору;
забезпечити позов таким чином:
відновити строк дії ордеру №0000000950 від 14.08.2025 на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення справи у судовому порядку;
подати запит до міграційної служби для встановлення факту відсутності на території України батька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 1985 року народження, ІНН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 05.08.2004, Амур-Нижньодніпровськи РВ ДМУ УМВС;
визнати неправомірною відмову Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/31887/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Отже під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2014 року, виконавчого листа №2-2163/11 та на підставі ордера, виданого Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, позивач отримав право на проживання в квартирі АДРЕСА_2 . В цьому ордері вписано склад сім'ї: наймач - ОСОБА_3 і син ОСОБА_1 , 2010 року народження. Оскільки мати позивача, ОСОБА_3 , має ще двох неповнолітніх дітей, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , але не вписані в ордер, в Центрі надання адміністративних послуг їй відмовили у реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачу також відмовили у реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови КМУ від 07.02.2022 №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», не зважаючи на те. Що позивач вписаний в ордер і має право на вільний вибір місця проживання відповідно до ст.ст. 2, 13 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання», мотивуючи це тим, що необхідна згода обох батьків відповідно до п.32 Постанови. Але батько позивача, ОСОБА_2 , вже більше шести років, як виїхав з України у Польщу, місця його знаходження позивач не знає.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з указаним позовом з вимогами про визнання неправомірною відмови Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язання Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради зареєструвати ОСОБА_1 за вказаною адресою.
Надаючи правову оцінку вимогам апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Суд зазначає, що Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Тобто, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 640/549/21 зазначено, що враховуючи, що предметом спірних правовідносин є рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.07.2020 про відмову позивачу в реєстрації місця проживання та зобов'язання зареєструвати місце її проживання цей позов подано на поновлення права позивача у сфері житлових відносин і він має приватноправовий характер.
Дослідивши зміст позовних вимог та матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказаний спір стосується права користування житловим приміщенням, відповідно має приватноправовий характер, тому цей спір підлягає розгляду за правилами та в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція, висловлена верховним Судом у постанові від 27.07.2023 по справі № 420/13945/22.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин і їх суб'єктний склад, суд зазначає про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/31887/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради про визнання відмови неправомірною і зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із матеріалами позовної заяви.
Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України, роз'яснити позивачу, що розгляд цієї позовної заяви має розглядати місцевий суд у порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна