07 листопада 2025 рокуСправа №160/21737/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьона А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 28 липня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині невиконання вимог нормативних актів щодо актуалізації бази даних Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 ;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) актуалізувати дані Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі довідки військово-лікарської комісії та виключити його з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача 24.06.2022 виключено з військового обліку за наслідками визнання непридатним за станом здоров'я до військової служби. Згодом позивач дізнався з мобільного додатку «Резерв+» про те, що його поновлено на військовому обліку, та він є особою, яка з 09.06.2025 є порушником правил військового обліку. На цій підстав позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про внесення відомостей до реєстру «Оберіг» про виключення позивача з військового обліку, однак відповідач вказав, що для виключення з військового обліку йому необхідно з'явитись до ТЦК особисто. Не погоджуючись з відмовою відповідача актуалізувати дані Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення позивача з військового обліку, останній звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, письмових заперечень, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог не надано, як і заяви про визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 24.06.2022 №348 позивача ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 39а графи ІІ Розкладу хвороб, завтердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'яного від 24.06.2022 №276/22, позивача ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі пп.3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як такого, що визнаний непридатним до військової служби.
Згідно з військово-облікового документа, сформованого за допомогою застосунку «Резерв+» 23.11.2024, ОСОБА_1 є виключеним з військового обліку за непридатністю до військової служби, категорія обліку - не військовозобов'язаний.
У військово-обліковому документі, сформованоиу за допомогою застосунку «Резерв+» 16.12.2024, зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, при цьому в графі «Постанова ВЛК» зазначено «непридатний з виключенням з військового обліку», дата ВЛК 24.06.2022.
У військовому-обліковому документі, сформованому за допомогою застосунку «Резерв+» 09.06.2025, міститься відмітка про порушення позивачем правил військового обліку, при цьому, як і раніше, в графі «Постанова ВЛК» зазначено «непридатний з виключенням з військового обліку», дата ВЛК 24.06.2022.
11 липня 2025 року позивач через свого представника звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 була направлена заява з вимогою внести/актуалізувати відомості в реєстр «Оберіг», що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , виключений з військового обліку на підставі рішення ВЛК від 24.06.2022.
17 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_9 надав відповідь №195/1/3190, в якій вказав, що за даними ІНФОРМАЦІЯ_10 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_11 ) відповідно до ухвали слідчого Київського районною суду м. Харкова від 14.05.2024 усі наявні документи стосовно ОСОБА_1 , що знаходилися у ІНФОРМАЦІЯ_12 були вилучені СУ ГУНП України в Харківській області, тому підтвердити факт проходження військово-лікарської комісії немає можливості.
Отже, інформацію щодо «непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку» до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 5м відділом ІНФОРМАЦІЯ_7 не внесено, що підтверджується відомостями військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+», щодо категорії обліку - військовозобов'язаний.
З листа ІНФОРМАЦІЯ_13 №195/1/3190 також вбачається, що позивачу задля вирішення питання по суті запиту, об'єктивного та всебічного дослідження ситуації, що склалася, корируванню або внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів рекомендовано особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Не погодившись із відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_13 і вважаючи протиправними дії відповідача щодо поновлення на військовому обліку, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд зважає на таке.
Щодо внесення відомостей до реєстру «Оберіг» про виключення позивача з військового обліку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону №2232-XII).
Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону № 2232-XII (на день постановки позивача на військовий облік та визнання його не придатним до військової служби Закон №2232-XII діяв у редакції від 14.01.2006).
У відповідності до частини першої статті 33 Закону №2232-XII усі військовозобов'язані та призовники підлягають військовому обліку.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №2232-XII військовий облік усіх військовозобов'язаних та призовників провадиться за місцем їх проживання, а також за обсягами та деталізацією і поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (на момент виключення позивача з військового обліку Закон №2232-XII діяв у редакції від 14.03.2022) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Аналогічні норми містить пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції від 03.03.2025, згідно якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487(далі - Порядок №1487).
Відповідно до пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимогЗакону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Стаття 14 Закону №1951-VIII регламентує ведення Реєстру.
Так, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом п. 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 24.06.2022 №348 позивача ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 39а графи ІІ Розкладу хвороб, завтердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаногоного № НОМЕР_2 , позивача ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з даними військово-облікового документа, сформованого за допомогою застосунку «Резерв+» 23.11.2024 ОСОБА_1 виключено з військового обліку, категорія обліку - не військовозобов'язаний.
За таких обставин, у зв'язку з визнанням військово-лікарською комісією позивача в 2022 році непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку позивач підлягав виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ.
Так, суд зазначає, що поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. Аналіз змісту відповідних положень статті 37 Закону №2232-XII свідчить про те, що громадяни які підлягають виключенню з військового обліку втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відповідної відмітки про виключення із військового обліку до військового квитка повинні існувати відповідні підстави.
Так, підставою для виключення з обліку може бути висновок ВЛК, тому оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі статті 39а графи ІІ Розкладу хвороб, завтердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, то беззаперечним є факт проходження позивачем ВЛК, адже на основі даного ВЛК приймалося рішення про виключення позивача з військового обліку, і такі дані підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») без особистої явки до ТЦК та СП.
Отже, вимога позивача про актуалізацію даних Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервисів в частині внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку підлягає задоволенню.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з п.1 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 червня 2025 року між Адвокатом Івановим Олексієм Андрійовичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №б/н.
Відповідно до умов Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 18.06.2025 Підгайний А.Г. доручає, а адвокат приймає до виконання доручення про надання правової допомоги в обсязі і на умовах, передбачених цим Договором у якості направлення запиту до ТЦК та СП, МОУ, а також бути його представником у справі за його позовом про визнання незаконними дій на стадії розгляду справи у суді першохї інстанції. Розмір гонорару за виконання вказаного Договору обчислюється сторонами відповідно до вище наведеної норми та становить 9000,00 грн.
Попереднім розрахунком послуг з надання правничої допомоги від 18.06.2025 визначено запланований перелік послуг: Надання усних консультацій - 1 година; Ознайомлення з докуметами, які мають відношення до справи- 1 година; Аналіз судової практики - 1 година; Розроблення правової позиції - 1 година; Складення та направлення позовної заяви- 8 годин; Складення відповіді на відзив - 3 години.
Погодинна оплата гонорару встановлюється у сумі 1500,00 грн. за 1 (одну) годину роботи адвоката по виконанню доручення клієнта.
При цьому, сторони дійшли згоди, що гонорар Адвоката буде мати фіксований розмір 9000,00 грн.
Згідно з Актом виконаних робіт від 24.07.2025 станом на 24.07.2025 Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: Надання усних консультацій - 1 година; Ознайомлення з докуметами, які мають відношення до справи- 1 година; Аналіз судової практики - 1 година; Розроблення правової позиції - 1 година; Складення та направлення позовної заяви- 8 годин.
На підтвердження отримання оплати за адвокатські послуги позивачем надано до суду Довідка про оплату юридичних послуг адвоката від 18.06.2025.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 Суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 у справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих до суду документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, не є пропорційним до предмету спору, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Також суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є значно складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Зі змісту позовної заяви вбачається, що її написання не потребувало від фахівця у галузі права значних зусиль та знань, так як наслідок сума витрат на її написання є значно завищеною, здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду публічно-правових спорів. При цьому сам адвокат участі у судових засіданнях не приймав, надсилання процесуальних документів до суду здійснювалось у електронному вигляді без витрат часу на явку до суду особисто.
Суд вказає, що зазначені в Акті від 24.07.2025 види послуг: надання усних консультацій, ознайомлення з докуметами, аналіз судової практики, розроблення правової позиції охоплюється послугою складення позовної заяви.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення витрат на правову допомогу частково, стягнувши на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Також, сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині невиконання вимог нормативних актів щодо актуалізації бази даних Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) актуалізувати дані Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі довідки військово-лікарської комісії та виключити ОСОБА_1 з військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон