07 листопада 2025 рокуСправа № 160/28597/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Злобінова Олексія Олеговича про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до відповідача-1: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-3: військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.10.2025 року (направлено засобами поштового зв'язку 30.09.2025 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_2 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
В мотивування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 в період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року. При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 01 липня 2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021, 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом. Листом від 12.08.2025 року відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 року зазначена вище справа розподілена та 03.10.2025 року передана судді Пруднику С.В.
07.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_2 : письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 07.11.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_2 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
10.10.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Станом на сьогоднішній день постанова КМУ № 704 чинна в редакції постанови КМУ № 481 від 12.05.2023, якою в свою чергу було внесено зміни в пункт 4 постанови КМУ № 704 (зміни, внесені постановою від 27 лютого 2024 року № 210, не торкнулися пункту 4 постанови КМУ №704), відповідно до якого розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, у зв'язку з чим нарахування позивачу грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», буде суперечити Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та Постанові Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Позивачем за змістом позовної заяви вказано, що він проходив дійсну військову службу у період з 01.07.2022 по 11.11.2022 у військовій частині НОМЕР_3 , при цьому, за змістом позовних вимог Позивач просить Суд визнати протиправним та зобов'язати вчинити певні дії саме військову частину НОМЕР_2 . Тобто, охоплений позовними вимогами період з 01.07.2022 по 11.11.2022 впливає на права і обов'язки військової частини НОМЕР_2 , яка в свою чергу не є належним відповідачем у вказаний період. Військова частина НОМЕР_3 перебуває на повному забезпеченні, в тому числі і на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 року №12653/з про включення Командування Сил територіальної оборони до мережі розпорядників коштів другого рівня та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року №248/1200 щодо надання права начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин та з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2022 №183 “Про створення об'єднаного фінансового господарства військової частини НОМЕР_2 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення» введено в дію Положення про об'єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_2 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення з 01.08.2022 року (далі - Положення). З огляду на норми Положення, військова частина НОМЕР_2 здійснює виплату грошового забезпечення виключно у разі отримання необхідних для розрахунків грошового забезпечення військовослужбовцям даних, зокрема, але не виключно витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_3 про виплату грошового забезпечення (накази про преміювання особового складу частини). З урахуванням того, що військовою частиною НОМЕР_2 не отримано відповідних даних, зокрема витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_3 про виплату: за період з 01.07.2022 по 11.11.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, така виплата позивачу як при проходженні служби так і при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 командиром військової частини НОМЕР_2 здійснена не була. Отже, на командира військової частини НОМЕР_3 покладено обов'язок забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни шляхом своєчасної передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 необхідних для розрахунків грошового забезпечення і заробітної плати даних. Отже, саме військовою частиною НОМЕР_3 де проходив службу позивач, має бути здійснено перерахунок та виплата грошового забезпечення позивача шляхом передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 необхідних для розрахунків грошового забезпечення та окремих виплат даних. Окремо представник відповідача звертає увагу суду, що саме наказами командира військової частини НОМЕР_3 встановлений розмір грошового забезпечення, який підлягає виплаті. На переконання представника відповідача, оскільки нарахування та виплата позивачу спірних сум грошового забезпечення відповідачем ще не проведена, тому відсутні підстави вважати, що під час проведення такого нарахування ним будуть порушені вищенаведені приписи чинного законодавства, у зв'язку з чим передчасним є покладення обов'язку на відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
15.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю. У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 про заміну неналежного відповідача відмовлено повністю. Залучено до участі у справі №160/28597/25 у якості співвідповідача як військову частину НОМЕР_3 . Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/28597/25 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами
16.10.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов уточнений відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Командуванням військової частини НОМЕР_2 помилково, за текстом первісно поданого 10.10.2025 року відзиву зазначено військову частину НОМЕР_3 , замість військової частини НОМЕР_1 . Отже, суду надається уточнений відзив на позовну заяву, який за своїм змістом аналогічний первісно поданому, лише змінено посилання з військової частини НОМЕР_3 на військову частину НОМЕР_1 . Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року, на підставі первісно поданого відзиву на позовну заяву, у прохальній частині якого командування військової частини НОМЕР_2 просило суд перевірити позовну заяву на дотримання позивачем процесуальних строків звернення до суду та за результатами перевірки, винести окрему ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем процесуальних строків звернення до суду, судом надано оцінку зазначеному клопотанню. Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. В свою чергу, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакціях до 20.05.2023 року встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, чим і керувалося командування військової частини під час встановлення окладу за військове звання та посадового окладу позивачу. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ № 751 від 21.07.2021 та постанови КМУ №159 від 25.02.2023) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Отже, спірним у справі є правомірність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такого показника, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.». Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - наказ МОУ № 260), разом з тим відповідно до пункту 1 розділу II якого, посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Однак, в пункт 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 відповідні зміни внесені не були до 20-го травня 2023 року. Станом на сьогоднішній день постанова КМУ № 704 чинна в редакції постанови КМУ № 481 від 12.05.2023, якою в свою чергу було внесено зміни в пункт 4 постанови КМУ № 704 (зміни, внесені постановою від 27 лютого 2024 року № 210, не торкнулися пункту 4 постанови КМУ №704), відповідно до якого розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, у зв'язку з чим нарахування позивачу грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», буде суперечити Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та Постанові Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб позивачем за змістом позовної заяви вказано, що він проходив дійсну військову службу у період з 01.07.2022 по 11.11.2022 у військовій частині НОМЕР_1 , при цьому, за змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправним та зобов'язати вчинити певні дії саме військову частину НОМЕР_2 . Тобто, охоплений позовними вимогами період з 01.07.2022 по 11.11.2022 впливає на права і обов'язки військової частини НОМЕР_2 , яка в свою чергу не є належним відповідачем у вказаний період. Військова частина НОМЕР_1 перебуває на повному забезпеченні, в тому числі і на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 року №12653/з про включення Командування Сил територіальної оборони до мережі розпорядників коштів другого рівня та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року №248/1200 щодо надання права начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин та з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2022 №183 “Про створення об'єднаного фінансового господарства військової частини НОМЕР_2 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення» введено в дію Положення про об'єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_2 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення з 01.08.2022 року (далі - Положення). Відповідно до п. 2.1. Положення Командирам військових частин НОМЕР_1 …, що зараховані на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 керує фінансово-господарською діяльністю своєї частини, забезпечує законне, цільове та ефективне використання коштів та матеріальних засобів в суворій відповідності з чинним законодавством, несе відповідальність за організацію обліку військового майна в місцях зберігання. Командири військових частин НОМЕР_1 …, що зараховані на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 зобов'язані: особисто підписувати фінансові документи, заявки на кошти, трудові угоди та службове листування з питань фінансового забезпечення, в частині що стосується - розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни шляхом своєчасної передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 необхідних розрахунків для грошового забезпечення і заробітної плати даних про чисельність особового складу і проходження ним служби, завірених витягів наказів про прибуття і вибуття, переміщення, прийом та звільнення особового складу (у день видання наказу), а також перевірки особистим підписом відповідності розрахунково-платіжних відомостей на видачу грошового забезпечення та заробітної плати обліковим даним і штату військової частини. Відповідно до п. 5.2 Положення Командири частин та відповідальні виконавці військової частини НОМЕР_2 та військових частин… НОМЕР_1 , що зараховані на фінансове забезпечення, несуть персональну відповідальність за правильне та своєчасне складання детальних розрахунків і розрахунків, які обґрунтовують показники видатків. Пунктом 6.1. Положення передбачено, що командирам військових частин НОМЕР_1 , що зараховані на фінансове забезпечення, відповідно до вимог Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженого наказу Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 (зі змінами в наказі Міністерства оборони України №104 від 22.04.2021 призначити відповідальних за своєчасну передачу начальнику фінансово-економічної служби необхідних для розрахунків грошового забезпечення військовослужбовцям і заробітної плати працівникам даних про чисельність особового складу, витяги з наказів, табелі обліку робочого часу, довідки та інші документи, які підтверджують зміни в проходженні ними служби (зарахування та виключення зі списків особового складу військової частини, переміщення на посадах, прийом на роботу та звільнення), право військовослужбовців, працівників на одержання додаткових видів та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і заробітної плати, на отримання грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, підписані посадовою особою, яка відповідає за облік особового складу частини, та скріплених відтиском гербової печатки військової частини. В термін до 5 числа поточного місяця надавати начальнику фінансово-економічної служби витяги з наказів про виплату премії, додаткової грошової винагороди за минулий місяць. Командирам військових частин … НОМЕР_1 що зараховані на фінансове забезпечення, подавати табель обліку робочого часу за першу половину місяця до 12 числа та повний табель за місяць до 25 числа поточного місяця. Забезпечити перевірку відповідності роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям і заробітної плати працівникам обліку особового складу, штату військової частини та завіряти підписами посадових осіб відповідальних за облік особового складу, в терміни: до 10 числа кожного місяця відомість на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям; до 13 та 28 числа відомість на виплату заробітної плати. Отже, військова частина НОМЕР_2 здійснює виплату грошового забезпечення виключно у разі отримання необхідних для розрахунків грошового забезпечення військовослужбовцям даних, зокрема, але не виключно витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення (накази про преміювання особового складу частини). З урахуванням того, що військовою частиною НОМЕР_2 не отримано відповідних даних, зокрема витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату: за період з 01.07.2022 по 11.11.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, така виплата Позивачу як при проходженні служби так і при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 командиром військової частини НОМЕР_2 здійснена не була. Отже, на командира військової частини НОМЕР_1 покладено обов'язок забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни шляхом своєчасної передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 необхідних для розрахунків грошового забезпечення і заробітної плати даних. Отже, саме військовою частиною НОМЕР_1 де проходив службу позивач, має бути здійснено перерахунок та виплата грошового забезпечення позивача шляхом передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 необхідних для розрахунків грошового забезпечення та окремих виплат даних. До того ж, саме наказами командира військової частини НОМЕР_1 встановлений розмір грошового забезпечення, який підлягає виплаті. До того ж, на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу. У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання. Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту. Тобто, у суду наразі відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідний обов'язок у відповідача виникає одночасно з виплатою спірного грошового забезпечення, тобто у майбутньому. Крім того, позивачу наразі не нараховано та не виплачено спірне грошове забезпечення, розраховане шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відтак, відповідні вимоги є передчасними, звернуті на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають.
17.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю. У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю. Залучено до участі у справі №160/28597/25 у якості співвідповідача як військову частину НОМЕР_1 . Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/28597/25 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
03.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов сформований 01.11.2025 року через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву представника військової частини НОМЕР_1 , в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатної особи складав - « 1762,00 грн.». Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Проте, скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не створює підстав для здійснення відповідного перерахунку. Так, відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005, визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування. Отже, визнання нормативно-правового акту таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акту (аналогічного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.11.2022 у справі № 560/3080/22). Тож, у Постанову № 704 відповідні зміни період з 29.01.2020 по 19.05.2023, внесені не були. Отже, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних спірних правовідносин. При цьому, згідно з частиною першою статті 117 Конституції України та частиною першою статті 49 Закону України “Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, враховуючи те, що до пункту 4 Постанови № 704 не були внесені відповідні змін у спірний період, то у відповідачів не було підстав для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704. У якості окремої самостійної та беззаперечної підстави необґрунтованості заявлених позивачем вимог, слід сприймати зміст пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (далі - постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, яким установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Відтак, пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481 підтверджує факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - « 1762,00 грн.». Наведена обставина неспростовно засвідчує, що у спірних правовідносинах відсутня подія прийняття Урядом України, як єдиним компетентним суб'єктом з даного питання, у період часу з 29.01.2020 по 19.05.2023, постанови Кабінету Міністрів України з приводу збільшення розмірів посадових окладів та окладів за званнями у порядку пункту 4 Закону. Тому, у силу дії відповідного рішення Уряду України нормативного характеру усі суб'єкти владних повноважень були зобов'язані призначати, обчислювати, нараховувати та виплачувати реальне (фактичне) грошове забезпечення діючих публічних службовців за постановою № 704 із використанням показника прожиткового мінімуму працездатної особи у « 1762,00 грн.». Відтак, позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 в період з 01.07.2022 року по 11.11.2022 року, є необґрунтованими. Отже, оскільки позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 в період з 01.07.2022 по 11.11.2022 є безпідставними, то є очевидним, що позовні вимоги щодо перерахунку позивачу зазначених одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є такими, що не підлягають задоволенню, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. Крім того, позивач не наводить жодного доказу та не наводить жодного доводу про виплату цієї спірної допомоги відповідачами, як і не вказує про звернення з рапортом, зокрема, щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік. Відповідно до довідки про нарахування грошового забезпечення № 8-43 від 12.08.2025 року військовослужбовця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) за 2022 рік виданої військовою частиною НОМЕР_2 за період з 01.07.2022 по 11.11.2022 позивач не отримував матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а отже в цій частині позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (наявна в матеріалах справи). Відповідно до приписів пунктів 1, 6 розділу XXIII Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Оскільки в цій справі є спірним питання щодо перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року, яке відповідно до пункту 2 Постанови № 704 складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то позовні вимоги щодо нарахування і виплати грошової допомоги для оздоровлення у вказаний період, які є похідними, є передчасними і не підлягають задоволенню. Окрім того, на переконання представника відповідача, суду наразі відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідний обов'язок у відповідача виникає одночасно з виплатою спірного грошового забезпечення, тобто у майбутньому. Отже, відповідні вимоги є передчасними, звернуті на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають. В свою чергу, в діях командування військової частини НОМЕР_1 відсутня будь-яка протиправна поведінка, стосовно позивача, під час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної зави без розгляду.
Аргументи даного клопотання зводяться до того, що позивача було розраховано 11.11.2022р., але до суду звернувся лише 02 жовтня 2025 тобто з пропуском 2-х років 11-х місяців після остаточного розрахунку. Крім цього позивач оскаржує виплати отримувані протягом 01.07.2022 року по 11.11.2022 рік, тобто жодним чином не обґрунтовуючи свою бездіяльність протягом проходження військової служби та отримування ним щомісячно грошове забезпечення, які на думку позивача, виплачені із порушенням. При цьому в матеріалах справи відсутні жодні обґрунтування бездіяльності позивача під час проходження служби протягом майже пів року та бездіяльність позивача протягом майже трьох років після виключення зі списків військової частини. Зазначена бездіяльність є підставою стверджувати про пропуск позивачем процесуальних строків звернення до суду. Зі змісту позовних вимог, позивач не згодний з розміром щомісячного основного грошового забезпечення з 01.07.2022 року по 20.05.2023, тобто без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2022 рік 2481 грн. та 2023 рік 2684 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум. На момент виключення позивача зі списків особового складу, 11.11.2022 року, діяла редакція частини другої ст. 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком. Позовну заяву з вимогами щодо перерахунку та виплату належного грошового забезпечення за період з 01.07.2022 року по 11.11.2022 року позивач подав до суду 02.10.2025 року, тобто поза межами встановленого строку. Варте уваги те, що основні види грошове забезпечення не є виплатою, яка виплачується виключно при звільненні, а нараховується щомісяця, тому позивачу мало бути відомо про її не нарахування або неправильне нарахування в складі грошового забезпечення, і він мав реальну можливість дізнатися про це раніше. Отже, з дня отримання виплати особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Командування військової частини НОМЕР_1 наголошує, що отримання позивачем відповіді відповідача-1 (від 12.08.2025 №8-43) на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. У даному випадку, отримуючи грошове забезпечення щомісяця, позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Розглядаючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.
За правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункт 8 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі “Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі №500/7140/23 з подібними правовідносинами, скасовуючи ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року щодо залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, серед іншого, зазначив, що судами не було досліджено питання коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 02 листопада 2023 року із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 грудня 2022 року.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважав, що причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Тому, як вже зазначено судом вище, 07.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відтак, вказане свідчить про відсутність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, а тому клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Злобінова Олексія Олеговича про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Злобінова Олексія Олеговича про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити повністю.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Суддя С. В. Прудник