Рішення від 07.11.2025 по справі 160/25327/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 рокуСправа №160/25327/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-3: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-4: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-5: військової частини НОМЕР_4 , відповідача-6: військової частини НОМЕР_5 , відповідача-7: військової частини НОМЕР_6 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 03.09.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-3: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-4: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-5: військової частини НОМЕР_4 , відповідача-6: військової частини НОМЕР_5 , відповідача-7: військової частини НОМЕР_6 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії з 11.05.2022 року по 12.09.2023 року включно: Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), військової частини НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , щодо неналежних: нарахування та виплати грошового забезпечення; нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- зобов'язати: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), військову частину НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), військову частину НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , грошове забезпечення із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 11.05.2022 року по 31.12.2022 року включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 11.05.2022 року, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- зобов'язати: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), військову частину НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), військову частину НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) належним чином нарахувати та негайно виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 01.01.2023 року по 12.09.2023 року включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 01.01.2023 року, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- стягнути солідарно з: Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), військової частини НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , моральну шкоду в сумі 100 000 гривень (сто тисяч) гривень 00 копійок;

- при винесенні рішення судові витрати стягнути солідарно з: Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), військової частини НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 ;

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій з 11.05.2022 року по 12.09.2023 року включно: Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), військової частини НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , щодо неналежних: нарахування та виплати грошового забезпечення; нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

29.09.2025 року від представника військової частини НОМЕР_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про те, що станом на момент подачі даного відзиву позивач не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 . Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 в період з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_5 по стройовій частині від 17.08.2022 року № 9 та від 21.12.2022 року № 180. Щодо вимог позивача, які охоплюють період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_5 (17.08.2022 року - 21.12.2022 року) представник відповідача зазначив наступне. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови 103, що в подальшому також підтверджено постановою Верховного Суду від 20.10.2022 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 року у справі № 826/9052/18, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 року, яка в свою чергу залишена без змін ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 року, вирішено: визнати дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21.02.2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 - неправомірними; зобов'язати Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. № 1644 і від 30.08.2017 р. № 704» (надалі - Постанова № 1038), внесено зміни до приміток додатків 1, 14 Постанови № 704, а саме: посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704; оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року № 870 затверджено «Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України» (надалі - Правила №870). Відповідно до п. 32 Правил № 870 визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування. Таким чином, розрахунок розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, проводиться за правилами Постанови № 704 із врахуванням відповідних змін до вказаної постанови, внесених Постановами № 103 та № 1038. Як зазначено в постанові Шостого апеляційного суду від 26.05.2025 року по справі 580/10058/24: оскільки визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом та дія такого акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування, вважаються невиконаними постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а також рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 року у справі №826/9052/18, залишене в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 року, яка в свою чергу залишена без змін ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 року. Так як вказані рішення судів Кабінетом Міністрів України не виконані, діючою правовою нормою, яку уповноважені органи зобов'язані брати до уваги при проведенні обрахування розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, є п. 4 Постанови № 704, (в чинній редакції на момент проходження військової служби Позивачем), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».В постанові Шостого апеляційного суду від 26.05.2025 року по справі 580/10058/24 зазначено, що «автоматичне» відновлення судом положень нормативного акта Кабінету Міністрів України також не узгоджується з положеннями Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 №503/97, який встановлює, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Крім того, законодавство не передбачає жодних випадків поняття «відновлення» в силі нормативних актів Кабінету Міністрів України, які внаслідок набрання судовим рішенням законної сили втратили чинність. Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 по справі № 700/668/16-а зазначено, що суб'єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов'язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов'язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів. Отже, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних спірних правовідносин. Обчислення сум грошового забезпечення позивача, на які він мав право під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_5 (17.08.2022 року-21.12.2022 року) здійснювалось посадовими особами в/ч НОМЕР_5 з врахуванням вимог нормативно-правових актів, які діяли на момент такого розрахунку та були абсолютно правомірними. Крім того, у своїй позовній заяві позивач посилається на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020 року (надалі за текстом - Постанова суду), як на підставу для визнання порядку обчислення протиправним. У справі № 826/6453/18 оскаржується пункт Постанови Кабінету міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.03.2018 року. Судом повністю та всебічно було розглянуто та досліджено правовідносини, що не тільки виникають під час реалізації положень Постанови № 103, а також інших нормативно-правових актів, що мають відношення до спірних правовідносин. Постанова суду стосувалась положень яким не окремо врегульовано питання щодо прав певної категорії осіб та відносин щодо їх соціального забезпечення (як зазвичай), а ним передбачено внесення змін до інших постанов Кабінету Міністрів України, які стосуються різного кола як технічних (процедурних) так і соціальних питань. Постановою суду були внесенні зміни до Постанови № 103, а не безпосередньо до Постанови № 704. Внесення змін до суміжних правовідносин, не може слугувати підставою для зміни порядку в інших, якщо це не буде встановлено належним чином. Предметом розгляду у справі № 826/6453/18 є колізія деяких нормативно-правових актів щодо здійснення перерахунку пенсійного забезпечення певної категорії осіб. Вирішення цього питання прямо або опосередковано не впливає на питання грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_5 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (відповідного календарного року) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 Порядку № 1078. Відповідно, з огляду на абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації. Розмір підвищення доходу в березні 2018 р. визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 р. та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 р. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз. 5 п. 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абз. 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Однак, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 в період з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року, що підтверджено в/ч НОМЕР_5 . Таким чином, саме з 17.08.2022 року він почав отримувати грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_5 . В той же час, необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок. Посадовий оклад позивача, який почав проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_5 у 2022 році, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка вже діяла на момент його призначення на посаду. Враховуючи те, що до березня 2018 року (часу підвищення посадового окладу і зміни базового місяця індексації) позивач не проходив військову службу, у нього не виникло права для нарахування й виплати індексації-різниці за період з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року відповідно до приписів абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено: в чому полягає ця шкода; якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно; якими доказами вона підтверджується. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення. Для вирішення питання щодо відшкодування шкоди обов'язково необхідно встановити наявність одночасно трьох складових: підтвердження факту заподіяної шкоди правам заявника саме внаслідок протиправного діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. В той же час, позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв'язку з протиправними діями відповідача-6 утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою в/ч НОМЕР_5 саме за період проходження ним військової служби у підрозділі (17.08.2022 року - 21.12.2022 року) або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди. Самі по собі твердження позивача про заподіяння йому шкоди не є підставою для стягнення з державного бюджету на його користь моральної шкоди, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

30.09.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про те, що обчислення грошового забезпечення позивача здійснювалось на підставі положень діючих на момент такого розрахунку. В основі всіх позовних вимог відповідача знаходиться одна норма матеріального права, з якої розпочинаються усі розрахунки грошового забезпечення військовослужбовця, з приводу якої і виникли спірні правовідносини, а саме це положення п. 4 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704). В періоді проходження Позивача військової служби п. 4 Постанови № 704, було викладено у двох редакціях і відповідно до вимог чинного законодавства і здійснювались нарахування та виплати. У періоді з 20.05.2023 по сьогоднішній день зазначений пункт має таку редакцію: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Питання щодо нарахування в періоді з 20.05.2023 по день звільнення військовослужбовця не може підійматись, адже законодавець чітко врегулював дані правовідносини. А це стосується питань щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та частково щодо грошового забезпечення військовослужбовця. В періоді з 14.03.2022 по 20.05.2023 п. 4 Постанови № 704 був викладена у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017 р. № 2246-VIII, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становив 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. Тобто, при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовця, на підставі діючого законодавства, в обох календарних роках була за основу використана сума, що становить 1762 грн. та у відповідності встановленого порядку відбувалось множення на коефіцієнти. У своїй позовній заяві позивач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020 (надалі за текстом - постановою суду), як на підставу для визнання порядку обчислення протиправним. У справі № 826/6453/18 оскаржується пункт Постанови кабінету міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.03.2018 р. (надалі за текстом - Постанова № 103). Судом повністю та всебічно було розглянуто та досліджено правовідносини, що не тільки виникають під час реалізації положень Постанови № 103, а також інших нормативно - правових актів, що мають відношення до спірних правовідносинах, що виникли. Постаново суду було внесені зміни до положень яким не окремо врегульовано питання щодо прав певної категорії осіб та відносин щодо їх соціального забезпечення (як зазвичай), а ним передбачено внесення змін до інших постанов Кабінету Міністрів України, та які стосуються різного кола як технічних (процедурних) так і соціальних питань. Постановою суду були внесенні зміни до Постанова № 103, а не безпосередньо до Постанови № 704. Внесення змін до суміжних правовідносин, не може слугувати підставою для зміни порядку в інших, якщо це не буде встановлено належним чином. Предметом розгляду у справі № 826/6453/18 є колізія деяких нормативно правових актів щодо здійснення перерахунку пенсійного забезпечення певної категорії осіб. Вирішення цього питання прямо або опосередковано не впливає на питання грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, позовні вимоги позивача в частині перерахунку грошового забезпечення виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, за період з 11.05.2022 року по 12.09.2023 не підлягають задоволенню в повному обсязі. На думку військової частини з матеріалів позовної заяви позивачем, не наведено аргументів та не надано доказів, що діями відповідача нанесена позивачу моральна шкода. Крім того, позивачем не доведено, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, а також те, що його імпотенція стала наслідком можливих, на думку самого позивача, дій військової частини. Зазначення у позові про постійну психоемоційну напругу, депресивний стан, погане самопочуття, що виникли внаслідок порушення органом державної влади прав його прав, не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

07.10.2025 року та 22.10.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , на службі у військовій частині НОМЕР_1 не перебував і не перебуває. Отже, військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у вказаній адміністративній справі. Крім того, представник відповідача зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі надійшла до військової частини НОМЕР_1 лише 22.09.2025 року, тому просить суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заву. Копія відзиву направлена позивачу засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта».

Перевіряючи доводи клопотання представника відповідача-2 щодо поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що останнє підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною 5 ст.162 КАС України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до приписів ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

З метою реалізації права відповідача-2 на подання відзиву та, враховуючи повідомлені представником відповідача у клопотанні обставини, суд вважає необхідним задовольнити клопотання та поновити строк для подання відзиву.

28.10.2025 від представника Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про те, що враховуючи те, що до пункту 4 Постанови № 704 не були внесені відповідні змін у спірний період, то у відповідача не було підстав для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704. У якості окремої самостійної та беззаперечної підстави необґрунтованості заявлених Позивачем вимог, слід сприймати зміст пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (далі - постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, яким установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Відтак, пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481 підтверджує факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - «1762,00 грн.». Наведена обставина неспростовно засвідчує, що у спірних правовідносинах відсутня подія прийняття Урядом України, як єдиним компетентним суб'єктом з даного питання, у період часу з 29.01.2020 по 19.05.2023, постанови Кабінету Міністрів України з приводу збільшення розмірів посадових окладів та окладів за званнями у порядку пункту 4 Закону. Тому, у силу дії відповідного рішення Уряду України нормативного характеру усі суб'єкти владних повноважень були зобов'язані призначати, обчислювати, нараховувати та виплачувати реальне (фактичне) грошове забезпечення діючих публічних службовців за постановою № 704 із використанням показника прожиткового мінімуму працездатної особи у «1762,00 грн.». Відтак, позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, є необґрунтованими. Відтак, оскільки позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 10.01.2022, 01.01.2023, є безпідставними, то є очевидним, що позовні вимоги щодо перерахунку позивачу зазначених одноразових додаткових видів грошового забезпечення є також такими, що не підлягають задоволенню, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Таким чином, Міністерство оборони України прав позивача не порушувало, оскільки відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення. В спірних правовідносин слід звернути увагу на те, що 17.05.2023 року на веб-сторінці "Урядовий портал" (Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України) розміщено повідомлення про прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704" від 12.05.2023 року за №481 (надалі по тексту також Постанова № 481, постанова Уряду України № 481). Даною постановою Уряду України вирішено: 1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 року, №20, ст. 662). 2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 року, №77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. 3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів". Як слідує із офіційного веб-порталу Верховної Ради України коментована Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/481-2023-%D0%BF). Отже, вістуні правові підстави для нарахування і виплати з 20.05.2023 року грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Тому, вимоги позивача у частині зобов'язати Міністерство оборони України здійснити перерахування грошового забезпечення з 11.05.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 12.09.2023 задоволенню не підлягають. Таким чином, Міністерством оборони України діяло в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства, а отже жодної протиправної бездіяльності Міністерства оборони України не вбачається. Позивач просить стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду в сумі 50 000 грн. кожному, обґрунтовуючи такі позовні вимоги тим, що з вини Міністерства оборони України позивачем завдано значної моральної шкоди завданої протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_14 , Оперативне угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_15 ), що призвело до моральних страждань і потрясінь, що вимагає від додаткових зусиль для організації життя позивачів. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Матеріали справи не містять доказів факту заподіяння позивачам моральних страждань оскаржуваними діями, позивачами не надано належних та допустимих доказів заподіяння їм такої шкоди, а також не наведено належних мотивувань, з яких вони виходили при визначенні розміру цієї шкоди. Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, слід зазначити що матеріалами справи не підтверджено вчинення протиправних дій та порушення прав позивача Міністерством оборони України, що є підставою для відмови у їх задоволенні до такого відповідача. Позивач не обґрунтував своїх вимог щодо розміру моральної шкоди та не зазначили з яких міркувань вони виходять, не надали відповідних доказів щодо цих фактів, а також не надали жодних розрахунків розміру відшкодування. Також, позивачем не було надано жодного доказу щодо їх психологічного стану, негативних наслідків, пов'язаних з їх станом здоров'я, зміни побутових умов, які могли виникнути у них внаслідок обставин, що сталися. До матеріалів справи долучені фото ліків та висновок психолого-соціальної експертизи № 19-10-24 не є належним доказом. Адже надані фото ліків не можуть бути належним та допустимим доказом, адже не зрозуміло кому вони належать, коли було зроблено фото та з якою метою. Висновок психолого-соціальної експертизи № 19-10-24 моральної шкоди потерпілого взагалі належить іншій особі і жодного відношення до позивача не має. Позивач просить стягнути на його користь судові витрати солідарно з Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_5 , військової частини НОМЕР_6 , однак матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем таких витрат, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення таких вимог. Оскільки позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, слід дійти висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього рішення. Таким чином, Міністерство оборони України позовні вимоги не визнає в повному обсязі, Міністерство оборони України не видавало відносно Позивача наказів та не приймало рішень. Позивач не проходить військову службу в апараті Міністерства оборони України. Відтак, будь-якої вини чи протиправних дій з боку Міністерства оборони України стосовно позивача допущено не було. Крім того, представник відповідача просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки враховуючи, що особовий склад Міністерства оборони України переведений на воєнний штат, можна зробити висновок про наявність поважних підстав для поновлення пропущеного строку подання відзиву у даній справі у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та Закону України "Про Збройні Сили України" як військового формування, що переведене на воєнний стан, на підставі 191 Цивільного процесуального кодексу України.

Перевіряючи доводи клопотання представника відповідача-1 щодо поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що останнє підлягає до задоволення з огляду на наступне.

З метою реалізації права відповідача-1 на подання відзиву та, враховуючи повідомлені представником відповідача у клопотанні обставини, суд вважає необхідним задовольнити клопотання та поновити строк для подання відзиву.

Відповідачі: військова частина НОМЕР_3 , військова частина НОМЕР_4 та військова частина НОМЕР_6 не скористалися своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 05.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.

10.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), військової частини НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) письмові та вмотивовані пояснення щодо не нарахування та невиплати: грошового забезпечення із: із: застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 11.05.2022 року по 31.12.2022 року включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 11.05.2022 року, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; застосування для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; урахуванням індексації грошового забезпечення; за період з 01.01.2023 року по 12.09.2023 року включно, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», починаючи з 01.01.2023 року, доплативши з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 07.10.2025 року. Судом попереджено Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), військову частину НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), військову частину НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

10.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви представника військової частини НОМЕР_2 Вороніна Максима Ждановича про повернення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю.

17.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви-клопотання №1 представника позивача Чернеша Дмитра Сергійовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та проведення судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.

17.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви представника військової частини НОМЕР_2 Вороніна Максима Ждановича про закриття провадження відмовлено.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення від 21.11.2023 року (серія НОМЕР_16 ).

Як зазначає представник позивача у поданій до суду позовній заяві, що позивача з 11.05.2022 року, судячи з відміток у військовому квитку, зараховано до списків особового складу військова частина НОМЕР_4 . В подальшому, досліджуючи сторінки №№8-9 військового квитка позивача бачимо наступні відмітки про проходження служби: з 11.05.2022 року по 16.08.2022 року включно - військова частина НОМЕР_4 ; з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року включно - військова частина НОМЕР_5 ; з 22.12.2022 року по 12.09.2023 року включно - військова частина НОМЕР_6 . Досліджуючи офіційні документи на ім'я позивача, а саме: форма ок-5 позивача, на 2 сторінках; форма ок-7 позивача, на 1 сторінці; бачимо, що офіційно податки та грошове забезпечення сплачували зовсім не вказані військові частини та навіть не у зазначений період, бо грошове забезпечення, судячи з вказаних офіційних відомостей сплачувалося: з 01.06.2022 року по 31.07.2022 року включно - військова частина НОМЕР_1 ; з 01.08.2022 року по 12.04.2023 року включно - військова частина НОМЕР_2 ; з 13.04.2023 року по 12.09.2023 року включно - військова частина НОМЕР_3 . З 12.09.2023 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 , що бачимо з копія витягу із наказу командира про виключення зі списків особового складу. Отже, з 11.05.2022 року по 31.05.2022 року позивач відвоював «за безкоштовно», що вже є грубим порушенням ст.43 Конституції України, оскільки грошове забезпечення за вказаний період зобов'язані виплатити, виявивши вказане порушення, всі без винятку відповідачі, бо всі вони причетні до вказаного правопорушення.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до довідки командира 4 роти 3 батальйону Територіальної оборони Кривий Ріг, остання видана громадянину ОСОБА_1 , в тому, що він згідно Закону України №1702-ІХ від 16.07.2021 року (зі змінами, внесеними із Законом України 2024-ІХ від 27.01.2022) «Про основи національного спротиву» з 23.03.2022 року на добровільній основі виконує завдання по забезпеченню функціонування 4 роти третього батальйону територіальної оборони АДРЕСА_1 .

З протоколу за пенсійною справою - 0401043889 (Мінборони) від 13.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за його зверненням від 06.02.2025 року призначено пенсію за його зверненням від 06.02.2025 року за військовим званням як солдат старший стрілець-оператор відділення спеціального призначення. Дата і причина звільнення: 12.09.2023 ст. 26 Ч6Б п. відставку за віком або за станом здоров'я інвалідність в період проходження в/служби. Група інвалідності: 3. Дата встановлення інвалідності: 25.11.2024. Період встановлення інвалідності: 25.11.2024. Призначити згідно з Законом України №2262-ХІІ, 09.04.1992, загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі: 8475,19 грн. з 25.11.2024 довічно.

Відповідно до картки військової частини НОМЕР_2 особового рахунку військовослужбовця №___ за 05/2022-04/2023 ОСОБА_1 , водію, 04тр встановлено посадовий оклад 2730 грн. Дата, з якої нараховано оклад за військовим званням, посадовий оклад - 01.06.2022 року. Дата і номер наказу про вступу на посаду - 11.05.2022 року №28. Дата виключення із списків особового складу військової частини - 16.08.2022 року.

Відповідно до картки військової частини НОМЕР_2 особового рахунку військовослужбовця №___ за 05/2022-04/2023 ОСОБА_1 , солдату, саперу 03тр встановлено посадовий оклад 2640 грн. Дата зарахування до списків військової частини - 22.12.2022 року. Дата виключення із списків особового складу військової частини - 12.04.2023 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 17.08.2022 року №9 - 1.29. Солдата ОСОБА_1 , водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15 серпня 2022 року №64РС на посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 , який прибув із військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 з 17 серпня 2022 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 та на всі види забезпечення, і вважати таким, що з 17 серпня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730 гривень на місяць, 4 тарифний розряд, шпк «солдат», ВОС-790037А. Виплачувати на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 щомісячно премію у розмірі 289%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 17 серпня 2022 року. На підставі вимог наказу начальника Генерального штабу ЗС України від 07 квітня 2017 року №124 «Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України» допустити до документів, які мають ступінь обмеження доступу «Для службового користування». Згідно з пунктом 2.7.2 наказу Міністра оборони України від 28 січня 1998 року №20 вступний інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки пройшов 17 серпня 2022 року. Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15 серпня 2022 року №64РС.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 21.12.2022 року №180 -1.3. солдата ОСОБА_1 , водія 1-го стрілецького взводу 2-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 12 грудня 2022 року №128РС на посаду сапера саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби - АДРЕСА_1 . З 21 грудня 2022 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Виплатити на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 щомісячну грошову премію у повному обсязі, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 грудня по 21 грудня 2022 року. Вислуга років станом на 21 грудня 2022 року складає: календарна - 00 років 07 місяців 11 днів; пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів; загальна - 00 років 07 місяців 11 днів. Виплатити додаткову винагороду у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень 00 копійок з розрахунку на місяць пропорційну часу проходження служби з 01 грудня по 21 грудня 2022 року. Щорічна основна відпустка за 2022 рік невикористана, грошову допомогу на оздоровлення отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2022 року №30, за 2022 рік не отримував. Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів її сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались. Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений. На квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_5 не перебував. Підстава: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 12 грудня 2022 року №128РС.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 12.09.2023 року №261 вбачається наступне. 3. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» нижчепойменованих осіб рядового та сержантського складу звільнено з військової служби: У відставку за пунктом «б» (за станом здоров'я): Солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця- оператор 1 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_6 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України №392-РС від 05.04.2023, вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 12 вересня 2023 року виключити зі списків особового складу частини, зняти з усіх видів забезпечення, видати продовольчий, речовий та грошовий атестати. Вислуга років у Збройних Силах станом на 12 вересня 2022 року становить: календарна 03 роки 02 місяці 18 днів, пільгова 00 років 05 місяців 08 днів, загальна 03 роки 07 місяців 26 днів. Стаж безперервної військової служби рахувати з 11 травня 2022 року по 12 вересня 2023 року. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 513% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 01.09.2023 по 12.09.2023. Припинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю та до обробки персональних даних в межах своїх функціональних обов'язків. Щорічна основна відпустка за 2022 рік використана у кількості 10 (десяти) днів, невикористана відпустка - 8 (вісім) днів. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана. Виплатити компенсацію за 38 днів не використаної відпустки. Відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014 р. № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 не отримував. Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця не надавались. Постійним та службовим житлом не забезпечувався. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_3 №142-РС від 01.09.2023, обхідний лист.

З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України військової частини НОМЕР_17 від 16.11.2023 року №2726 вбачається, що солдат ОСОБА_1 , старший стрілець-оператор відділення спеціального призначення взводу спеціального призначення роти спеціального призначення дійсно в період з 17.04.2023 по 17.06.2023, з 22.06.2023 по 14.07.2023, з 20.07.2023 по 23.07.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н-п Невське, Сватівського р-н, Луганської області (адміністративний кордон Донецької і Луганської областей). Підстава: Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_6 №108 (по стройовій частині) від 17.04.2023 року. Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_6 №169 (по стройовій частині) від 17.06.2023 року. Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_6 №174 (по стройовій частині) від 22.06.2023 року. Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_6 №196 (по стройовій частині) від 14.07.2023 року. Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_6 №202 (по стройовій частині) від 20.07.2023 року. Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_6 №205 (по стройовій частині) від 23.07.2023 року. Витяг з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_6 (інв. №25 від 02.06.2022, №53т від 13.05.2023).

З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою

агресією Російської Федерації проти України військової частини НОМЕР_5 від 09.01.2024 року №03/83 вбачається, що солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 18.11.2022 по 23.11.2022 та з 25.11.2022 по 13.12.2022 року брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_2 . Підстава: бойове розпорядження командувача ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » №63/1/771 від 16.11.2022 року, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №55/1531дск від 17.11.2022 року, бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_5 №51 дек від 17.11.2022 року.

При цьому, як встановив суд, відповідно до військового квитка (Серія НОМЕР_18 ) від 11.05.2022 року (п. 17 Проходження військової служби), позивач, ОСОБА_1 в період з 11.05.2022 року по 16.08.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , в період з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , в період з 22.12.2023 року по 12.04.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та в період з 17.04.2023 року по 12.09.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 .

Як зазначає представник позивача у поданій до суду позовній заяві, про порушення прав позивачу стало відомо лише 13.08.2025 року, у зв'язку з отриманням протоколу за пенсійною справою від 13.08.2025 року, у якому виявлено невідповідність чинному законодавству зазначених розмірів грошового забезпечення для обчислення пенсії, а саме посадового окладу та окладу за військове звання, внаслідок чого лише 13.08.2025 року остаточно виявлено недоплату грошового забезпечення НОМЕР_2 , внаслідок чого ці ж показники занижено у довідці, оформленій ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вважаючи дій відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами ч.ч. 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.

На підставі пункту 4 Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до п. 4 Постанови № 704.

Отже, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені п. 6 Постанови № 103.

Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

На підставі частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому, відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів (п. 3).

Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили закону.

В свою чергу, Закони України «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень щодо застосування в 2021, 2022 та 2023 роках, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.

Таким чином, до 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не входили в суперечність з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, враховуючи, що з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить Законам України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Натомість, як встановлено судом та не заперечується відповідачами, виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704.

Суд звертає увагу, що у постановах від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 по справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 по справі №440/1185/21, від 15.03.2023 по справі № 420/6572/22 Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».

Відтак, з урахуванням вказаних висновків та, виходячи із заявлених позовних вимог: у період з 11.05.2022 по 31.12.2022 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» .

Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2023 по 12.09.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та шляхом множення розрахункової величини 2684 грн. 00 коп., суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 2 Постанови № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.

В свою чергу, з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1 762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови № 704.

При цьому частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №1540/3828/18, відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Отже, зважаючи на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 набрало законної сили 18.06.2025, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність 18.06.2025.

Таким чином, до 18.06.2025 (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/29450/25) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.

При цьому, визначаюсь із спірними періодами суд встановив, що відповідно до військового квитка (Серія НОМЕР_18 ) від 11.05.2022 року (п. 17 Проходження військової служби), позивач, ОСОБА_1 в період з 11.05.2022 року по 16.08.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , в період з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , в період з 22.12.2023 року по 12.04.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та в період з 17.04.2023 року по 12.09.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 .

За таких обставин, оскаржені дії відповідачів у наголошеній частині підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 01.01.2023 по 12.04.2023, з 17.04.2023 по 19.05.2023 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», оскільки після 20.05.2023 застосуванню підлягала розрахункова величина 1762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови № 704.

Щодо індексації.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці(грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина 1 статті 4 Закону № 1282-XII).

Частинами 1-2 статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік(частина 6 статті 5 Закону № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06 лютого 2003 року № 491-ІV.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справ № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.

Щодо врахування індексу інфляції.

Відповідно до викладеного, позивачу протиправно не було виплачено грошове забезпечення у вказаний період, позивач має право та стягнення такого забезпечення з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Крім того, кошти, які протиправно недоотримує позивач, в розумінні статті 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є майном, а саме "законними сподіваннями" ("правомірними очікуваннями") особи.

Саме вказаний правовий висновок надає Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року, справа № 185/515/16-а(2-а/185/5/17), провадження №К/9901/23886/18, де Верховний Суд зазначає:

«…33. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

34. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

35. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17)…».

Окрім того, у постанові від 08 листопада 2021 року, справа №460/8138/20, адміністративне провадження № К/9901/27589/21, Верховний Суд зазначив:

«… 53. Згідно з частиною першою-другою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.

54. Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, колегія суддів доходить висновку, що оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV.

55. Таким чином, у вказаній частині рішення суддів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з 7 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

56. Зазначені висновки суду узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 та Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 30 липня 2020 року у справі №461/5775/16-а, від 30 липня 2020 року у справі №802/798/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 0240/3646/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 806/1754/18.

57. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 46 Закону № 1058-IV та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 та постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №461/5775/16-а, від 30 липня 2020 року у справі №802/798/18-а, знайшли своє підтвердження…».

Щодо вимог позивача з приводу зобов'язання відповідача доплатити з вказаних сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то такі не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464-VI).

Так, в обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачі належним чином не сплачували єдиний внесок, внаслідок чого обмежили право на пенсійне забезпечення позивача, яке підлягає поновленню.

В той же час, частиною сьомою статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану.

Аналіз вказаних норм, свідчить про те, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

При цьому, не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, у даному випадку страхові внески (єдиний внесок) не нараховувалися та не сплачувались у зв'язку із звільненням від сплати такого податку в порядку статті 7 Закону наведеного Закону. Страховий стаж, необхідний для перерахунку пенсії, обраховується особам, що проходили військову службу, на підставі спеціальних норм права, у той час як норми Закону №1058-IV в частині обрахування страхового стажу на підставі персоніфікованого обліку і сплати внесків є нормами загальними і не регулюють спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом в постановах від 14.02.2019 у справі №308/8839/16-а, від 23.07.2019 у справі №346/6411/16-а, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 18.09.2019 у справі №347/1233/17 та від 04.03.2020 у справі №415/2135/17, від 25.03.2020 у справі № 377/201/17.

Щодо моральної шкоди.

У статті 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Позивачем жодними доказами не доведено суду, що бездіяльністю відповідача нанесена позивачу моральна шкода в такому розмірі.

Застосовуючи наведені вище правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Зазначення у позові про постійну психоемоційну напругу, депресивний стан, погане самопочуття, що виникли внаслідок порушення органом державної влади прав його прав, не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд враховує, що він повинен бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України згідно наказу Міністра оборони України №280 від 22.05.2017 року передбачено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , грошового забезпечення за період з 11.05.2022 року по 16.08.2022 року та за період з 22.12.2022 року по 12.04.2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , за період з 11.05.2022 року по 16.08.2022 року та за період з 22.12.2022 року по 12.04.2023 року включно виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_5 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , грошового забезпечення за період з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_5 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , за період з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року включно виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_6 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , грошового забезпечення за період з 17.04.2023 року по 19.05.2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_6 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , за період з 17.04.2023 року по 19.05.2023 року включно виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю, суд зазначає про таке.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено у ст. 382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Правові норми, закріплені у ч. 1 ст.382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, позивачем не доведено необхідності встановлення судового контролю під час ухвалення даного рішення, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

Оскільки, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, та позивачем не доведено, що відповідачем рішення суду не буде виконано, суд вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зауважує, що грошове забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-3: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-4: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-5: військової частини НОМЕР_4 , відповідача-6: військової частини НОМЕР_5 , відповідача-7: військової частини НОМЕР_6 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , грошового забезпечення за період з 11.05.2022 року по 16.08.2022 року та за період з 22.12.2022 року по 12.04.2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов'язати військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , за період з 11.05.2022 року по 16.08.2022 року та за період з 22.12.2022 року по 12.04.2023 року включно виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_5 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , грошового забезпечення за період з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов'язати військову частину НОМЕР_5 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , за період з 17.08.2022 року по 21.12.2022 року включно виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_6 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , грошового забезпечення за період з 17.04.2023 року по 19.05.2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов'язати військову частину НОМЕР_6 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_13 , за період з 17.04.2023 року по 19.05.2023 року включно виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник

Попередній документ

131625323

Наступний документ

131625325

Інформація про рішення:

№ рішення:	131625324
№ справи:	160/25327/25
Дата рішення:	07.11.2025
Дата публікації:	10.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без руху (11.12.2025)
Дата надходження:	08.12.2025

Учасники справи:

головуючий суддя:

ШАЛЬЄВА В А

суддя-доповідач:

ПРУДНИК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

ШАЛЬЄВА В А

суддя-учасник колегії:

ІВАНОВ С М

ЧЕРЕДНИЧЕНКО В Є