07 листопада 2025 рокуСправа №160/24244/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить суд:
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку з 14.02.2022 на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" згідно інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 14.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 лютого 2022 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на підставі протоколу №7/144 від 14.02.2022 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до гр. ІІ статті 21 «а» наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 та виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про це були внесені до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 14.02.2022. 25 жовтня 2024 року після уточнення позивачем облікових даних у мобільному застосунку Резерв +, був сформований в електронній формі військово-обліковий документ, в якому було відображено, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку, підстава для виключення - непридатні; категорія військового обліку - не військовозобов'язаний.
29 травня 2025 року після уточнення облікових даних у мобільному застосунку Резерв +, в електронному військово-обліковому документі також було зазначено, що ОСОБА_1 не військовозобов'язаний та виключений з військового обліку. В подальшому, 15 червня 2025 року позивачем був сформований військово-обліковий документ у мобільному застосунку Резерв +, в якому було зазначено, що останній перебуває на військовому обліку (дата взяття на облік - 07.06.2025), категорія обліку - військовозобов'язаний, постанова ВЛК: непридатний з виключенням з військового обліку (дата ВЛК 14.02.2022). Отже, 07 червня 2025 року позивач повторно був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 без наявних для цього підстав. Такі дії відповідача, які полягають у повторному взятті на військовий облік військовозобов'язаних позивача, є протиправними та такими, що порушують його конституційні права та свободи, з наступних підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач правом на подання відзиву у встановлений строк не скористався, заяв та клопотань до суду не подав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
14 лютого 2022 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на підставі протоколу № 7/144 від 14.02.2022 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до гр. ІІ статті 21 «а» наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 та виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про це були внесені до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 14.02.2022.
25 жовтня 2024 року після уточнення позивачем облікових даних у мобільному застосунку Резерв +, був сформований в електронній формі військово-обліковий документ, в якому було відображено, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку, підстава для виключення - непридатні; категорія військового обліку - не військовозобов'язаний.
29 травня 2025 року після уточнення облікових даних у мобільному застосунку Резерв +, в електронному військово-обліковому документі також було зазначено, що ОСОБА_1 не військовозобов'язаний та виключений з військового обліку.
В подальшому, 15 червня 2025 року позивачем був сформований військово-обліковий документ у мобільному застосунку Резерв +, в якому було зазначено, що останній перебуває на військовому обліку (дата взяття на облік - 07.06.2025), категорія обліку - військовозобов'язаний, постанова ВЛК: непридатний з виключенням з військового обліку (дата ВЛК 14.02.2022).
Отже, 07 червня 2025 року позивач повторно був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 .
23 червня 2025 року адвокат Чередниченко О.С. в рамках надання правничої допомоги ОСОБА_1 направила на адресу відповідача адвокатський запит, в якому зазначила, що позивач згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 14.02.2022, виключений з військового обліку, та просила повідомити підстави для внесення змін до облікових даних позивача щодо визначення ступеню його придатності до військової служби та статус (категорію обліку) згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».
У відповідь на адвокатський запит 27 червня 2025 року відповідач листом № 6158 повідомив, що на виконання доручення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.06.2025 року № 1951/2307, ІНФОРМАЦІЯ_6 було проведено перевірку наявності медичних документів, на підставі яких було внесено запис до протоколу № 7/144 від 14.02.2022 року, яким ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до гр. ІІ статті 21 «а» наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 та виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки медичні документи, на підставі яких був внесений запис до вищезазначеного протоколу, не зберігаються в архіві ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідачем до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» були внесені дані про перебування позивача на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вищезазначеним листом рекомендовано ОСОБА_1 надати відповідні медичні документи/повторно пройти ВЛК або підтвердити факт наявності законних підстав для виключення з військового обліку шляхом звернення до суду.
18 липня 2025 року представником позивача засобами поштового зв'язку на адресу відповідача було надіслано лист з проханням актуалізувати персональні дані позивача в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», зокрема про те, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до гр. ІІ статті 21 «а» наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 та виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . До листа були додані копії наступних медичних документів: виписной епікриз № 562 від 14.02.2022; направлення від 07.02.2022; висновок відділення функціональної діагностики; медична карта стаціонарного хворого № 3183.
Згідно даних, які містяться на офіційному сайті АТ «Укрпошта», поштове відправлення за № 4900100302344 було вручено відповідачу 22.07.2025.
Оскільки персональні дані позивача Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» не були актуалізовані відповідачем, позивач вважає такі протиправними, тому за захистом свої прав звернувся з цим позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Частинами 1-4 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. (частина дев'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина п'ята статті 33 Закону № 2232-ХІІ).
Частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» № 1951-VIII від 16.03.2017. (тут і далі Закон № 1951-VIII в редакції станом на 14.02.2022 ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ведення військового обліку громадян України; 2) забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку. (стаття 2 Закону № 1951-VIII).
Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення.
Частиною 5 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування володільця Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII)
За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) (стаття 8 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені у цій частині. (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII)
Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
На момент проходження позивачем військово-лікарської комісії був чинним Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 (далі Порядок №921).
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку №921, цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.
Відповідно до пункту 16 Порядку №921, військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Абзацами 17-18, 20 пункту 56 Порядку №921 передбачено, що персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних ведеться районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки шляхом обліку персональних та службових даних призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.
Про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що 03.06.2005 ОСОБА_1 був взятий на військовий облік військоврзобовязаних.
Згідно запису в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 до графи 7 щодо придатності до проходження військової служби за станом здоровя внесено наступні дані6 протокол 7/144 від 14.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 непридатний до військової служи з виключенням з військового обліку за гр.. ІІ ст.. 21а Наказу МОУ № 402-2008 року (в редакції Наказу МОУ № 402-2008, яка діяла на момент видачі довідки).
У зв'язку з цим, позивач був знятий з військового обліку з відміткою «ВИКЛЮЧЕНО», тобто був виключений з військового обліку у зв'язку з непридатністю його до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 37 п.6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на момент виключення). Вказані написи засвідчені печаткою ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після оновлення військово-облікових даних у застосунку «Резерв+» 07.06.2025 з'явилась інформація про те, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7
При цьому суд звертає увагу, що у за стосунку «Резерв +» міститься інформація про постанову ВЛК від 14.02.2022 про непридатність з виключенням з військового обліку (протокол 7/144).
Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа".
Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
У пункті 8 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності), зокрема: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (підпункт 7); відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку) (підпункт 12).
Проте суд зауважує, що ані доказів спростування висновків ВЛК згідно протоколу 7/144 від 14.02.2022, ані відомостей щодо проведення перевірки компетентними органами правомірності її видачі, або доказів її скасування, суду під час розгляду справи не надано, і судом не здобуто.
Також, відповідачем не надано будь-яких доказів, що встановлений 14.02.2022 в результаті медичного огляду позивача діагноз не був підставою для визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
І як вже зазначалося вище, відповідачем не надано доказів, що виснвок ВЛК від 14.02.2022 та рішення/запис про виключення позивача з військового обліку були скасовані (визнані нечинними) у встановленому законодавством порядку.
При цьому посадові особи відповідача, відповідальні за оформлення та заповнення військового квитка позивача, проставленням свого підпису, скріпленим печаткою цього територіального центру, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо непридатності позивача до військової служби та виключення з військового обліку, дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність за станом здоров'я.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зауважує, що згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов'язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов'язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
Тому суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткові обов'язки, в тому числі щодо повторного проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленого та діючого висновку ВЛК про непридатність позивача до військової служби за станом здоров'я.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на технічну неможливість чи не збереженість документів в архіві як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Водночас, суд звертає увагу, що повноваження державних органів не можуть вважатися дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що прийняття рішення про внесення змін або про відмову у внесенні змін до відомостей щодо військовозобов'язаного у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вищенаведених норм Закону № 1951-VIII та Порядку №921, є дискреційними повноваженнями позивача.
Разом з цим, у даній справі суд не перебирає повноваження ВЛК та не надає власну оцінку поставленому діагнозу щодо наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби, а лише перевіряє дотримання процедури внесення відомостей щодо позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно поданих документів, щодо оформлення яких відповідач не висловив жодних зауважень.
Таким чином, суддя висновує про те, що відповідач допустив протиправні дії щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних.
З огляду на те, що відповідачем суду не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку з урахуванням відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, а мотиви відмови у внесенні відповідних відомостей, на переконання суду, не залежать від волі позивача, а зумовлені неузгодженістю внутрішнього порядку зберігання документів, суд вважає за необхідне, з метою захисту прав та інтересів позивача, зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку з 14.02.2022 на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" згідно інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 14.02.2022.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку з 14.02.2022 на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" згідно інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 14.02.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_2 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 968,90 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 90 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев