11 листопада 2024 рокуСправа №160/22245/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
16.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора, оформлене у формі повідомлення про відмову у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 19.04.2024 року №72712424, яким відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
- зобов'язати Державного реєстратора прийняти заяву від 16.04.2024 року та зареєструвати (внести зміни) до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку щодо якої розроблений проект землеустрою від 26.02.2009 року серія ЯЗ №305757, який поданий разом із заявою, Державному реєстратору шляхом зазначення теперішнього прізвища ОСОБА_2 , без змін кадастрового номеру.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав таке. 16.04.2024 року позивач звернулась до Державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про внесення відомостей до Державного земельного реєстру, а саме про підтвердження права власності та кадастрового номеру державної реєстрації на земельну ділянку, площею 0,5 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку у мене Державний акт на право власності на земельну ділянку від 26.02.2009 серія ЯЗ №305757 на дівоче прізвище ОСОБА_3 . 11.08.2007 позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 11.08.2007 серія НОМЕР_1 , згідно з яким позивач узяла прізвище чоловіка, але документи на оформлення земельної ділянки були подані перед укладанням шлюбу, а саме у 2006 році, відповідно до яких було оформлено Державний акт на право власності на земельну ділянку на дівоче прізвище - ОСОБА_5 . У 2016 році виник збій системи Державної реєстрації Міністерства Юстиції України та у Актових записах реєстру з'явились помилки, а саме: накладення кадастрових номерів на інші земельні ділянки. Вказана помилка у відомостях Державного земельного кадастру підтверджується листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.03.2024 №31-28-0215-3237/2-24. На звернення позивача до Державного реєстратора щодо надання витягу з Державного земельного кадастру, позивач отримала рішення від 19.04.2024 №72712424, у якому відмовлено у проведені реєстраційних дій, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з тих підстав, що прізвище власника в початкових документах реєстрації дівоче позивача, а саме: ОСОБА_3 .
На думку позивача, зміна прізвища не несе зміни права власності, а наведені підстави для прийняття оскарженого рішення не узгоджується з приписами Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку №1051, які чітко визначають підстави та порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв'язку з чим спірне рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 21.08.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
03.10.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не порушувало прав позивача та не є стороною спірних у цій справі правовідносин, оскільки ведення Державного реєстру речових прав не віднесено до повноважень Держгоекдастру та його структурних підрозділів, а фактична відмова позивачу у здійсненні реєстраційних дій за матеріалами справи винесена Державним реєстратором прав на нерухоме майно Коноваленком Анатолієм Володимировичем Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Окрім того, з заявами чи зверненнями про внесення змін до Державного земельного кадастру позивачка до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області чи Державних кадастрових реєстраторів не зверталась, а матеріали позовної заяви та викладені позивачкою відомості позовною заяви цього не спростовують. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у п.5.23 Постанови Верховного суду від 07.03.2023 у праві №911/632/19, а також Постановах Великої Палати Верховного суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц, та №372/51/16-ц від 11.09.2019 у справі №910/7122/17). Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовільнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві. Відтак, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношенння. Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (п.5.23 Постанови Верховного суду від 07.03.2023 у праві №911/632/19, див. також Постанову ВСУ від 27.02.2022 у справі №Б-39/02-09). Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17 та п. 5.29 Постанови Верховного суду від 07.03.2023 у праві №911/632/19).
Ухвалою від 11.10.2024 року заяву ОСОБА_1 про залучення співвідповідачів - повернуто без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Як встановлено з матеріалів справи, 11.08.2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів 11.08.2007 року зроблено актовий запис №668. Прізвище після реєстрації шлюбе: чоловік - ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_2 . Означене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №305757 від 26.02.2009 року, який виданий ОСОБА_3 №198 на підставі розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації №142-р-08 від 04.04.2008 року, яка є власником земельної ділянки площею 0,500 га на території Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до Рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій №72712424 від 19.04.2024 року позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв'язку із зазначеними обставинами, а саме:
Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_6 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровська обл., розглянувши заяву від 16.04.2024 за реєстраційним номером 60501262 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій:
- наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме:
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження органу державної реєстрації прав визначені статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до яких, у тому числі, належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також зазначаю, що відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор встановив наступне:
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі. Заяву про державну реєстрацію подала ОСОБА_1 . Натомість, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №305757 від 26.02.2009 р. та відомостей в Державному земельному кадастрі власником даної земельної ділянки є земельної ОСОБА_3 . Заявником надано Свідоцтво про шлюб серія та номер: НОМЕР_1 від 11.08.2007 р., виданий Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області. ТОБТО у 2007 році ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_2 . Також, згідно поданої заяви Заявник отримав паспорт 12.02.2008 р. ТОБТО з 12.02.2008 р. документ, що посвідчує особу був вже на прізвище ОСОБА_2 . Державному реєстратору не зрозуміло, яким чином особа, яка вже у 2008 році отримала документ на нове прізвище отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №305757 від 26.02.2009 р. на прізвище ОСОБА_5 .
Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Державного реєстратора від 19.04.2024 року №72712424, яким відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
При вирішенні спору суд виходить із того, що проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі - Закон № 1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі по тексту - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.
Пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно з п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІV підставами для відмови в державній реєстрації прав є: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Згідно з частиною п'ятою статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Так, відповідно до оскаржуваного Рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій №72712424 від 19.04.2024 року позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв'язку із зазначеними обставинами, а саме:
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Коноваленко Анатолій Володимирович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровська обл., розглянувши заяву від 16.04.2024 за реєстраційним номером 60501262 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій:
- наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Однак, суд вказує, що Державний реєстратор прав на нерухоме майно не є відповідачем по справі, а Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не порушувало прав позивача, так як спірне рішення прийнято іншим органом. Окрім того, з заявами чи зверненнями про внесення змін до Державного земельного кадастру позивач до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області чи Державних кадастрових реєстраторів не зверталась, а матеріали справи не містять доказів протилежного.
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у Постановах Великої Палати Верховного суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц, та №372/51/16-ц від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовільнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача.
Так, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17 та п. 5.29 Постанови Верховного суду від 07.03.2023 у праві №911/632/19).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача, то означене є підставою для відмови у його задоволенні.
Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко