15 липня 2024 рокуСправа №160/11871/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДНІПРА» до Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області про скасування рішення,-
08.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДНІПРА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області, в якій просить:
- скасувати рішення № 30/24 від 19.04.2024 року Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, яким на ТОВ «ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДНІПРА» накладено штраф у розмірі 5083,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 21, ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 року № 270/96-ВР;
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що дії відповідача при прийнятті рішення про накладення штрафних санкцій не відповідали законодавству, оскільки здійснювалися поза межами Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідач не дотримався вищезазначених вимог Закону України № 877-V та Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», а тому проведений ним контрольний захід не є правомірним, у зв'язку з чим і рішення, прийняте за результатами такого заходу підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 13.05.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
19.04.2024 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, в якому зазначено, що на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 19.04.2024 року № 30/24 встановлено з боку ТОВ «ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДНІПРА», порушення вимог ч. 2 ст. 21 Закону України «Про рекламу», при розміщенні реклами у приміщенні аптеки № 55 ТОВ «ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДНІПРА»: «Комбіспазм знижка -10%», «Зотек знижка -10%» згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.07.2023 року № 1295 «Про затвердження Переліку лікарських засобів, заборонених до рекламування, які відпускаються без рецепта» препарати віднесено до переліку заборонених до рекламування. Реклама аптеки № 55 ТОВ «ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДНІПРА» розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, 14-А, прим. 152, 153. За зазначене порушення на позивача накладено штраф у розмірі 5083,00 грн.
Вважаючи вищевказане рішення протиправним та таким, що порушує права та інтереси ТОВ «ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДНІПРА», останнє звернулось з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Що стосується аргументів позивачки з приводу процедурних порушень, які полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю) без дотримання відповідачем порядку його проведення, встановленого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-У (далі - Закон №877-У), суд зазначає про таке.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996р. №270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №270/96-ВР передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Частина 2 статті 26 Закону №270/96-ВР визначає, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право:
вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;
приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Частиною 7 ст.27 Закону №270/96-ВР передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпункт 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 (далі - Положення №667) передбачає, що Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.
Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п.7 Положення №667).
А отже, Держпродспоживслужба, у тому числі, і його територіальні органи - Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами, у тому числі, щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.
Питання щодо накладення штрафів на осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу врегульовані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №693, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №693).
Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів - пункт 2 Порядку №693.
Згідно пункту 16 Порядку №693 передбачено, що у разі наявності підстав для накладення штрафу за результатами розгляду справи уповноважена особа приймає рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Тобто, саме нормами Порядку №693 врегульовано питання оформлення документів, на підставі яких порушується розгляд справи про порушення законодавства про рекламу.
А стаття 26 Закону №270/96-ВР визначає повноваження Держпродспоживслужби щодо контролю за дотриманням законодавства про рекламу, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання пояснень і документів, пов'язаних із рекламою та приймати рішення про визнання реклами такою, що порушує закон, і накладати штрафи.
Відтак, виходячи з аналізу положень ст.26 Закону №270/96-ВР та Порядку №693 слідує, що у провадженні у справах про порушення законодавства про рекламу оформлюються наступні процесуальні документи: протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками про порушення законодавства про рекламу, протокол засідання та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Водночас, виявлення ознак порушення законодавства про рекламу Закон №270/96-ВР не пов'язує з проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю, оформлення направлень на перевірку, повідомлень на перевірку, актів перевірок, тобто, оформлення таких документів згаданим Законом не передбачено.
Виходячи з терміну «реклама» Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням саме інформації (реклами), а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами.
А оскільки положення щодо регулювання питання контролю за дотриманням законодавства про рекламу містяться у Законі №270/96-ВР, є спеціальними нормами, тому саме вони мають застосовуватися пріоритетно порівняно із Законом №877-У.
Таким чином, саме Закон №270/96-ВР є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері реклами, включаючи контроль за її дотриманням.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що норми Закону №877-V не можуть поширюватися на норми Закону №270/96-ВР в частині проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).
А відтак, посилання позивачки на недотримання відповідачем процедурних порушень порядку проведення заходу державного нагляду (контролю), встановленого приписами Закону №877- V (не видання наказу, не оформлення посвідчення на перевірку, не складання уніфікованого акту та інше), є безпідставними.
З огляду на наведені вище висновки, посилання представника позивача на порушення відповідачем і приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022р. №303 за якою у період дії воєнного стану відповідач мав право на проведення позапланового заходу (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу лише за наявності та на підставі рішення центрального органу виконавчої влади у відповідній сфері, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки наведена Постанова КМУ стосується реалізації приписів саме Закону №877- V, які на дані правовідносини (які регулюються Законом №270/96-ВР), не поширюються, а відтак, і норми Постанови КМУ також на правовідносини у цій справі не поширюється.
Що стосується суті виявленого порушення вимог ч. 2 ст. 21 Закону України «Про рекламу», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про рекламу» забороняється реклама лікарських засобів, застосування та відпуск яких дозволяється лише за рецептом лікаря, а також внесених до переліку заборонених до рекламування лікарських засобів.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.07.2023 року № 1295 «Про затвердження Переліку лікарських засобів, заборонених до рекламування, які відпускаються без рецепта» затверджено перелік лікарських засобів, заборонених до рекламування, які відпускаються без рецепта.
Відповідно до вказаного переліку лікарські препарати: «Комбіспазм» та «Зотек» заборонені до рекламування.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача по суті встановленого порушення
Факт розміщення такої реклами позивачем не спростовуються, доводи щодо суті та спростування встановленого порушення матеріали справи не містять.
А відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що порушення ТОВ «ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДНІПРА» вимог ч. 2 ст. 21 Закону України «Про рекламу, є доведеним.
Тому накладення на позивача штрафу за вказане порушення законодавства про рекламу за оспорюваним рішенням є правомірним та законним, у зв'язку із чим, у адміністративного суду відсутні жодні обгрунтовані правові підстави для його визнання протиправним та скасування.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Однак, позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного рішення з урахуванням встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини.
Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного рішення за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що спірне рішення від 19.04.2024р. прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного рішення про накладення на позивача штрафу у розмірі 5083,00 грн. за порушення законодавства про рекламу, а позивачем таких доказів суду не надано, тому суд приходить до висновку, що спірне рішення визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.
Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ФАРМАЦІЯ ДНІПРА» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про скасування рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко