07 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/2416/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сорока Ю.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Ковтунець Юлії Сергіївни про винесення додаткового рішення щодо судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у даній справі, позов задоволено частково:
- визнано протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу про доплату позивачу 20% премії за жовтень 2024 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про доплату ОСОБА_1 20% премії грошового забезпечення за жовтень 2024 року;
- визнано протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу про виплату додаткової грошової винагороди позивачу у розмірі 100 000,00 грн. за період з 07 жовтня 2024 року по 03 листопада 2024 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про виплату ОСОБА_2 додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. за період з 07 жовтня 2024 року по 03 листопада 2024 року;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
29 вересня 2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій просить винести додаткове рішення, яким стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснено судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Дослідивши письмові докази, які подані на підтвердження понесених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить висновків.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №160/6899/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до заяви долучено ордер на надання правничої допомоги №03/2025-02 від 07 березня 2025 року, договір про надання правової допомоги №03/2025-02 від 07 березня 2025 року, додаток №1 від 07 березня 2025 року до договору про надання правової допомоги та акт №1 від 25 вересня 2025 року приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 25 вересня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 07 березня 2025 року адвокатським бюро було надано, а клієнтом прийнято юридичні послуги відповідно додатку №1 від 07 березня 2025 року до договору про надання правової допомоги №03/2025-02 від 07 березня 2025 року, а саме:
- ознайомлення з матеріалами справи (доказами наданими клієнтом);
- надання первинної правової консультації та повідомлення про всі ризики, можливі шляхи вирішення спору;
- .розроблення тактики ведення судового процесу (ознайомлення з практикою верховного суду у аналогічних справах);
- написання та подання до суду позовної заяви про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії.
Загальна вартість наданих послуг становить 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Аналізуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що заявлений до відшкодування, суд вважає, що заява про винесення додаткового рішення щодо судових витрат є необґрунтованим, неспівмірним з витраченими часом та наданими адвокатом послугами, їх обсягом.
При цьому, суд зазначає, що збір доказів для підготовки адміністративного позову, вивчення судової практики, включається до витрат пов'язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.
Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі до 5000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача - адвоката Ковтунець Юлії Сергіївни про винесення додаткового рішення щодо судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
У стягненні решти суми витрат відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя Ю.Ю. Сорока