07 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/3031/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання провести з урахуванням раніше виплачених сум перерахунок та виплату мені пенсії, без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 25.01.2025 року (тобто з часу звернення до пенсійного фонду).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року №2493-ПI з 05 травня 2011 року. З 28 липня 2021 року переведено на пенсію по ІІ групі інвалідності від захворювання, що пов?язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №140/32203/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29 вересня 2023 року пенсію по віку відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", на підставі довідок про заробітну плату, виданих Камінь - Каширською міською радою.
Позивач зазначає, що на даний час розмір його пенсії з обмеженням складає 23 610,00 грн, а згідно розрахунку ПФУ розмір пенсії без обмеження складає 38420,16 грн. На його письмове звернення до ГУ ПФУ у Волинській області, останнім було дано відповідь, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії та фактичну її виплату лише в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а не у повному обсязі. При цьому посилається на те, що Рішенням №2-р(ІІ)/2024 Конституційного Суду України приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
На думку позивача, з 20.03.2024, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов представник ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала. В обґрунтування своєї позиції вказала, що при обчисленні розміру пенсії позивача відповідно до Закону №796-ХІІ, підлягають застосуванню норми Закону №3668-VI щодо обмеження пенсій максимальним розміром. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ХІ встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з січня 2025 року в розмірі 2361 грн. Тобто, розрахункова величина для обчислення розмірів пенсій, які перевищують 10 прожиткових мінімум осіб, які втратили працездатність, становить 23610 грн.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 28 липня 2021 року отримує пенсію по ІІ групі інвалідності від захворювання, що пов?язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.
Розмір пенсійної виплати позивача з 01.01.2025 становить 23610,00 грн, що слідує з протоколу перерахунку пенсії відповідача від 07 січня 2025 року при цьому основний розмір пенсії визначено на рівні 38420,16 грн.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром.
Листом від 28 лютого 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило позивача, що з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 2361,00 грн. У зв'язку з цим, розмір його пенсійної виплати з обмеженням складає 23610,00 грн. Отже, для виплати пенсії без урахування норм щодо обмеження її максимальним розміром немає підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 14 Закону №796-XII визначено чотири категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсії таким особам встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що призначається після виникнення права на державну пенсію (частина перша статті 49 Закону №796-XII).
Відповідно до вимог статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
З матеріалів справи слідує, що розмір пенсії позивача визначений з 01.01.2025 на рівні 38420,16 грн, проте з урахуванням максимального розміру пенсійна виплата становить 23610,00 грн.
Вирішуючи питання наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд враховує наступне.
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набув чинності 01.10.2011 (далі - Закон №3668-VI), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 67 Закону №796-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796-XII (у редакції чинній до 20.03.2024) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Однак 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
Відтак з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позаяк рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач здійснив перерахунок пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
Таким чином дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром виплату пенсії ОСОБА_1 з 21.01.2025 є протиправними та не відповідають вимогам законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач - ГУ ПФУ у Волинській області як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів про правомірність дій щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 .
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити з 21.01.2025 виплату позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром (з урахуванням виплачених сум).
Керуючись статтями 243-246Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 з 21 січня 2025 року виплати пенсії із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 21 січня 2025 виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром (з урахуванням раніше виплачених сум).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Ю.Ю. Сорока