06 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9380/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо обмеження з 01 березня 2025 року виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність; зобов'язання здійснити з 01 березня 2025 року виплату пенсії без обмеження максимальним розміром (з врахуванням проведених платежів).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що є особою з інвалідністю І групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ). Зазначила, що на виконання рішення суду від 23 грудня 2024 року у справі №140/11888/24 ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії, однак з 01 березня 2025 року при нарахованому розмірі пенсії 26312,64 грн виплату проводить у сумі 23610,00 грн. Тобто ГУ ПФУ у Волинській області виплачує їй пенсію, обмежуючи максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Як стверджує позивач, на її звернення про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром відповідач відмовив.
Позивач не погоджується із такими діями відповідача, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI) та першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ, тому з 02 квітня 2024 року у чинному законодавстві відсутні правові норми, якими передбачено обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с.16-19). В обґрунтування цієї позиції вказав, що на виконання рішення суду від 23 грудня 2024 року у справі №140/11888/24 позивачу проведено перерахунок пенсії з врахуванням максимального розміру - 23610,00 грн. Застосування обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №796-ХІІ, запроваджено Законом №3668-VI, статтею 2 якого встановлено, що максимальний розмір не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів доходів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (1 категорія), перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та відповідно до Закону №796-ХІІ отримує пенсію по І групі інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.6) та рішенням №907540127165 (а.с.8).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №140/11888/24 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 18 квітня 2024 року перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком (з врахуванням виплачених сум).
Виконуючи рішення суду від 23 грудня 2024 року, ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії позивача, обмеживши пенсійну виплату максимальним розміром - 23610,00 грн, що слідує з рішення від 22 липня 2025 року №907540127165 (а.с.8).
Так з цього рішення встановлено, що загальний розмір пенсії позивача з 01 березня 2025 року (в межах спірного періоду) становить 26312,64 грн, з них: 23610,00 грн - мінімальна пенсія особам з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС, 2361,00 грн - доплата, 341,64 грн - додаткова пенсія. Проте виплата пенсії проводиться з урахуванням максимального розміру у сумі 23610,00 грн.
Листом від 31 липня 2025 року №10045-8993/П-02/8-0300/25 відповідач на звернення ОСОБА_1 повідомив, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром відсутні, а рішення суду від 23 грудня 2024 року у справі №140/11888/24 не містить зобов'язання щодо обчислення розміру пенсії без обмеження максимальним розміром (а.с.7).
Публічно-правовий спір у цій справі виник щодо правомірності дій відповідача з обмеження перерахованої пенсії позивача, призначеної на підставі Закону №796-ХІІ, максимальним розміром.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначено Законом №796-XII.
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 54 Закону №796-XII визначає порядок обчислення та розмір державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.
Обмеження пенсії максимальним розміром вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №3668-VІ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічне положення з 01 жовтня 2011 року передбачено у частині третій статті 67 Закону №796-XII.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 січня 2023 року у справі №380/12268/20, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, норми пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності названого Закону та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу згаданого Закону.
З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ).
Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19.
За обставин цього спору позивач оскаржує протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024.
В контексті спірних відносин суд зазначає, що 20 березня 2024 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 визначено, що припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 20 березня 2024 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; так само, як і припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними.
На думку суду, відповідач не довів, що обмежуючи розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв відповідно до закону. Тому такі його дії є протиправними.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та меж позовних вимог суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 березня 2025 року без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 виплати пенсії по інвалідності із застосуванням обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк