м. Вінниця
07 листопада 2025 р. Справа № 120/12479/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про відвід судді в справі
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області; за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури
про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2025 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області; за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2025 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката Криворучко Лариси Сергіївни
Ухвалою від 09.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 13.10.2025 року заяву представника ОСОБА_1 - Карповича Андрія Петровича про відвід судді Слободонюка М.В. задоволено. Відведено від розгляду справи №120/12479/25 головуючого суддю Слободонюка М.В..
Адміністративну справу №120/12479/25 передано для повторного автоматизованого розподілу справ у порядку ст. 31 КАС України.
За результатами повторного автоматизованого розподілу, адміністративну справу №120/12479/25 передано на розгляд судді Крапівницькій Н.Л.
Ухвалою від 15.10.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу №120/12479/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області; за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2025 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката Криворучко Лариси Сергіївни.
Судове засідання призначено на 06.11.2025.
В судовому засіданні 06.11.2025 представником позивача - Карповичем А.П. заявлено про відвід головуючому судді. Зазначив, що з метою належної реалізації даного процесуального права та необхідності викладення відводу у письмовій формі у відповідності до вимог статті 39 КАС України, в судовому засіданні за клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 12.11.2025.
07.11.2025 від представника позивача надійшла заява про відвід судді Крапівницькій Н.Л. Обґрунтовуючи відвід, представник позивача зазначив, що головуючим в судовому засіданні 06.11.2025 не роз'яснено йому в повному обсязі його процесуальні права та обов'язки, передбачені п. 6 ч. 3, п. 7 ч. 5 ст. 44 КАС України та відмовлено у роз'ясненні інших процесуальних прав та обов'язків і безпідставно визнано заяву представника позивача про виконання вимог ст. 203 КАС України зловживанням процесуальними правами. Як зазначає представник позивача, неможливість роз'яснення йому з боку головуючого судді конкретизованих прав, передбачених міжнародними договорами, як у нього особисто так і в будь-якого іншого стороннього спостерігача викликає сумнів у компетентності судді.
Також представник позивача вказав, що як показало попереднє судове засідання, головуючий суддя не зможе забезпечити здійснення правосуддя у відповідності до міжнародних стандартів здійснення правосудді та норм міжнародного права, а тому, представник позивача недовіряє даному судді в забезпеченні справедливого розгляду справи та в будь-яких прийнятих ним процесуальних рішень.
Так, порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу врегульовано статтею 40 КАС України.
Зокрема, частинами третьою та четвертою зазначеної норми передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.
Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
З приводу заявленого клопотання про відвід судді, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 цієї Статті, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
В силу положень частини 1, 2 статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Як на підставу для відводу судді, представник позивача посилається на те, що головуючий суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), оскільки, на думку сторони позивача, головуючим в судовому засіданні 06.11.2025 не роз'яснено йому в повному обсязі його процесуальні права та обов'язки, передбачені п. 6 ч. 3, п. 7 ч. 5 ст. 44 КАС України та відмовлено у роз'ясненні інших процесуальних прав та обов'язків і безпідставно визнано заяву представника позивача про виконання вимог ст. 203 КАС України зловживанням процесуальними правами. Як зазначив представник позивача, неможливість роз'яснення йому з боку головуючого судді конкретизованих прав, передбачених міжнародними договорами, як у нього особисто так і в будь-якого іншого стороннього спостерігача викликає сумнів у компетентності судді.
Водночас для розкриття змісту вказаних правових підстав доцільно звернутись до Кодексу суддівської етики, міжнародних стандартів поведінки судді та практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до статті 15 зазначеного Кодексу неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а метою самовідводу є запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Більш повний критерій об'єктивності пояснюється у Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року №2006/23.
Згідно з пунктом 2.5 вказаних Принципів суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. До числа таких справ належать, серед інших, випадки, коли:
(a) суддя насправді відчуває прихильність або упередженість щодо однієї зі сторін або має особисту інформацію щодо спірних доказових фактів, пов'язаних зі справою;
(b) раніше при розгляді того ж самого спору суддя виступав як юрист або залучався як важливий свідок; або
(c) суддя або хтось із членів сім'ї судді матеріально зацікавлений у певному результаті розгляду справи.
У справі "Газета Україна-Центр проти України", заява №16695/04, рішення від 15.07.2010 року, пунктом 28, 31, 32, Європейський суд з прав людини вказав на те, що:
- існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 року, пунктом 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42);
- у контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07.08.1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).
Отже, при наданні оцінки об'єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії:
1) об'єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді;
2) суб'єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.
При цьому, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42).
Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно встановити наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв. Інакше, особиста безсторонність суду (судді) презюмується.
При цьому, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Розвиваючи вказане, суд зазначає, що у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку із здійсненням ними своїх функцій.
Так, у рішенні у справі "Бочан проти України" від 3 травня 2007 року Суд нагадує, що безсторонність, у значенні, наведеному в пункті 1статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У зв'язку із цим навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
У рішенні 15 жовтня 2009 року у справі "Мікаллеф проти Мальти", ЄСПЛ вказав, що "будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись" (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж "Межнаріч проти Хорватії" ЄСПЛ звернув увагу на те, що "слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною" (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року) зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Згідно пунктів 10, 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. При винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, тощо).
Суд звертає увагу, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Таким чином, викладені представником позивача доводи є безпідставними, оскільки містять тільки припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.
Зазначення представником позивача того, що головуючим суддею не роз'яснено його інших прав та обов'язків, передбачених п. 6 ч. 3, п. 7 ч. 5 ст. 44 КАС України не заслуговують на увагу, оскільки судом чітко повідомлено представнику позивача, як учаснику справи, те, що наведені вище правові норми надають йому можливість користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, як і виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. При цьому вжиті в наведеному випадку слова «іншими» чи «інші» вказують на те, що такі права чи обов'язки не є вичерпними, а тому додаткового застереження з посиланням на конкретний нормативно-правовий акт чи міжнародний договір не вимагається.
Суд зауважує, що посилання заявника на прийняті процесуальні рішення та надання оцінки діям судді під час розгляду справи, не може свідчити про упередженість та заінтересованість судді, а лише вказує про його незгоду з прийнятими рішеннями/діями.
З огляду на те, що обставини, на які посилається представник позивача, не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді, не підтверджені жодними доказами, а їх встановлення не належить до повноважень суду при вирішенні питання про відвід, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді та як наслідок, на необхідність вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу та передання справи для вирішення питання про відвід в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, -
Визнати необґрунтованою заяву представника ОСОБА_1 - Карповича Андрія Петровича про відвід судді.
Передати адміністративну справу №120/12479/25 для визначення у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України, судді, яким буде здійснено вирішення питання про відвід.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: