м. Вінниця
05 листопада 2025 р. Справа № 120/9995/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом військова частина НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 18718,54 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного залишення військової частини з 25.12.2024, що виражається у неприбутті, без поважних причин, до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 3 ст. 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суд 23.07.2025 направив запит до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1
05.08.2025 на адресу суду надійшла відповідь, згідно з якою інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 відсутня.
Ухвалою від 19.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Копія ухвали відповідачу направлена за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1 . Проте, судова кореспонденція повернулась відділом поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється, зокрема, шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Крім того, з метою інформування відповідача про надходження позовної заяви до суду, а також про його право на подання заяв по суті справи, опублікувано оголошення про цю справу на офіційному веб-порталі Судової влади України.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відтак, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в ній доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 05.03.2022 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №49 від 05.03.2022 матрос ОСОБА_1 прибув з ТЦК та СП, з 05 березня 2022 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №343 від 29.11.2024 відповідач призначений на посаду - оператором відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №359 від 15.12.2024 відповідач переведений до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 з 12.12.2024 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №7 від 07.01.2025 матрос ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину, не прибув з лікування.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2025 № 1871 "Про призначення службового розслідування за фактом неповернення з лікування матроса ОСОБА_1 " призначено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню частини військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
За результатами службового розслідування встановлено, що в період часу з 25.12.2024 р. по 06.01.2025 р. включно матрос ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення та відповідні виплати, які передбачені абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Відповідно до довідки-розрахунку переплата грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_1 за період часу з 25.12.2024 р. по 06.01.2025 р. становить 18718,54 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 54 копійки. Вказана сума вважається такою, що заподіяла шкоду державі, з огляду на те, що особа отримувала кошти, а територіально не перебувала в районі зосередження підрозділу та виконання завдання військовою частиною НОМЕР_1 , та не перебувала на лікуванні, не надала під час службового розслідування документів, які б могли підтвердити законність його відсутності на службі.
Помічнику командира частини з правової роботи-начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 наказано відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX, у випадку не відкриття кримінального провадження за фактом неправомірних виведеного в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , матроса ОСОБА_1 , що призвели до завдання з його вини державі шкоди на загальну суму - 18718,54 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 54 копійки організувати претензійно-позовну роботу з метою відшкодування завданої шкоди державі.
Відтак, з метою стягнення з відповідача майнової шкоди за переплату грошового забезпечення в сумі 18718,54 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 та абз. 1 ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абз. 2 ст. 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби), вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Абзацом другим статті 11 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці зобов'язані непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (стаття 27 Статуту внутрішньої служби).
Відтак, військовослужбовці, які вчинили правопорушення, можуть нести, зокрема, цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до п. 15 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Враховуючи, що спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок оплати праці військовослужбовців, не визначено підстав відрахувань з їх грошового забезпечення, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми Цивільного Кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Так, відповідно до матеріалів службового розслідування за фактом не повернення з лікування матроса ОСОБА_1 переплата грошового забезпечення за період з 25.12.2024 по 06.01.2025 становить 18718,54 грн.
Оскільки, відповідач був відсутній на службі без поважних причин, проте отримав грошове забезпечення, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного залишення військової частини з 25.12.2024, що виражається у неприбутті, без поважних причин, до військової частини НОМЕР_1 .
За нормами ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Судові витрати, сплачені позивачем при поданні позовної заяви, відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 кошти в сумі 18718,54 грн (вісімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 54 копійки) в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного залишення військової частини з 25.12.2024, що виражається у неприбутті, без поважних причин, до військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 );
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).
Повне судове рішення складено 05.11.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна