Справа № 646/14307/24
Провадження № 2/646/878/2025
(ЗАОЧНЕ)
28.10.25 м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючий - суддя Серпутько Д.Є.
за участю секретаря судового засідання Соболь Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , 3 особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з відповідачем перебував в цивільному шлюбі з 2010 року та має малолітню доньку ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем та повністю знаходиться на його утриманні. З відповідачем вони почали сваритися через її недобропорядний спосіб життя, що почався після народження доньки, це безпосередньо негативно впливало на дитину. Відповідач не виконувала свої батьківські обов'язки належним чином, не цікавилася фізичним та психічним станом доньки, не спілкувалася з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, регулярно вживала алкогольні напої та забувала про дитину, після чого могла підняти руку на доньку та інших членів родини. Не задоволений таким положенням справ, позивач, розуміючи негативні наслідки від поведінки матері для дитини, розірвав стосунки із відповідачем та зайнявся вихованням доньки ОСОБА_3 самостійно.
Ухвалою суду від 09.01.2025 провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
03.06.2025 ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача 28.10.2025 подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи була сповіщена належним чином, у тому числі через оголошення на веб-порталі "Судова влада України", причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у її відсутність до суду не надходила.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин.
Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради просив розгляд справи провести за відсутності представника органу опіки та піклування. Рішення по справі прийняти з урахуванням наданого висновку від 17.10.2025.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 282-284 ЦПК України.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності та, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Відповідач ОСОБА_2 не надала суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.
Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 являються батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серіїї НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 08.12.2017.
Між позивачем та ОСОБА_4 , 12.01.2018 укладено шлюб, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 .
Позивач вказує на те, що його дружина із радістю прийняла доньку ОСОБА_3 на рівні із рідними дітьми, піклується та виховує її. Вони живуть всі разом, ведуть спільний побут та організовують родинний відпочинок, роблять все, щоб дитина почувала себе в безпеці та отримувала достатньо любові від родини.
Відповідач ОСОБА_2 самоусунулась від виховання та утримання доньки, стосунків з дитиною не підтримує, участі в житті дитини не бере, матеріально не допомагає, не цікавиться долею доньки та станом її здоров'я.
Відповідно до довідки Комунального закладу « Харківський ліцей №142 Харківської міської ради» ОСОБА_3 навчається у 8-Б класі, має високі досягнення у навчанні, бере активну участь у житті класу. Дуже дружня, добра дитина, по товариськи ставиться до усіх дітей у класі. Під час онлайн навчання вчасно приєднується до уроків, активно працює, не порушує дисципліну, вчасно здає завдання, з повагою ставиться до вчителів. Батько, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує онлайн батьківські збори, цікавиться життям дитини, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини. Дружина батька, ОСОБА_4 , бере активну участь у вихованні ОСОБА_5 слідкує за якістю навчання дівчинки, займається її всебічним розвитком. Дівчинка відвідує КДЮСШ №13 за напрямком спортивної аеробіки, художню студію та додаткові заняття з англійської мови. Дитина має окрему кімнату, забезпечена необхідною технікою для навчання (телефон, ноутбук) та іншими соціально-побутовими речами, що сприяють гармонійному розвитку особистості. В родині панує дружня та довірлива атмосфера. Рідна мати ОСОБА_6 у вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв'язок не виходила, на батьківські збори не з'являлася.
Згідно довідки КНП « ЦЕНТР СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ №2» № 144 від 11.09.2025 первинна медична допомога дитині надається на підставі укладеною батьком декларації про вибір первинної медичної допомоги, догляд за дитиною здійснює батько, рекомендації медичних працівників, проведення профілактичних щеплень та лікування виконує в повному обсязі.
Відповідно до характеристики виданої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тренером, Карасьовою Любов'ю, дитина тренується з 2016 в КДЮСШ № 13 на відділені спортивної аеробіки, з п'яти років. Батько, ОСОБА_1 , та його дружина, ОСОБА_4 , беруть активну участь у спортивному житті дівчинки, завжди присутні на змаганнях, де активно вболівають та радіють успіхам ОСОБА_6 . В родині дружня та довірлива атмосфера.
Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ОСОБА_2 самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, щодо піклування про фізичний, моральний, духовний розвиток дитини та таким чином порушує вимоги ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», тому існують підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку наданого Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради від 17.10.2025 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідно до акту обстеження умов проживання від 19.09.2025 створені умови для проживання дитини. Є окрема кімната, облаштована ліжком, шафою для речей, є письмовий стіл для навчання. дитина забезпечена одягом, взуттям, харчуванням, канцелярським приладдям.
Мати дитини, ОСОБА_2 , була запрошена до Департаменту служб з метою з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору, але за запрошенням не з'явилась, причини неявки не повідомила, відзиву на позов або пояснень до Департаменту служб не надходило.
Неповнолітня ОСОБА_1 , надала свої письмові пояснення, в яких зазначила, що не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав, тому що не спілкується із нею протягом всього життя, не пам'ятає як вона виглядає. Вона не хотіла підтримувати із ОСОБА_6 зв'язок протягом життя.
Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради та рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі заст. 164 СК України - підставою позбавлення батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Враховуючи положення п. 8 ст. 7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини.
Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов'язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.
Суд також зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь в її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі №331/5427/17).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишивши її без уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Щодо вимоги про стягнення аліментів на дітей, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 4 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» також передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
У відповідності до вимог абзацу другого частини другої статті 182 Сімейного Кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів судом враховуються положення статті 182 СК Українита те, що відповідач працездатна особа, не має виплат по іншим виконавчим документам.
Частиною 1 ст. 191 СК України, передбачено, аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів з відповідача.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-79, 81, 82, 95, 258, 259, 263-265, 284, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 164, 165, 166 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 24.12.2024, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд.№ 55, ЄДРПОУ 26489104.
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, адреса: 63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка, вул. Соїча, буд. 5А.
Суддя Д.Є. Серпутько