07.11.2025 Суддя Ізмайлов І. К.
Справа № 644/10333/25
Провадження № 2/644/5336/25
іменем України
07 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Індустріального районного суду м. Харкова Ізмайлов І.К., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житлового кооперативу «Алмаз» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
До Індустріального районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана за підписом представника за довіреністю ОСОБА_2 , до Житлового кооперативу «Алмаз» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали на відповідність вимогам ЦПК України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч. 1 ст. 47 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16; від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16).
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Обов'язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
У підпункті 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закріплено, що представництво відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року.
У ст. 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України у цивільному судочинстві представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За з ч. 2 ст. 60 ЦПК України лише під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо спадкування.
Звертаючись до суду з позовом від імені ОСОБА_1 , її представник за довіреністю ОСОБА_2 встановити факт спільного проживання та право власності на квартиру в порядку спадкування..
Враховуючи зазначене, представником позивача в суді у даній справі може бути лише адвокат і саме адвокат, як представник позивача, вправі підписувати від імені свого довірителя позовну заяву.
При цьому з доданих до позовної заяви документів вбачається, що позовна заява у справі, яка не є малозначною, підписана представником за довіреністю, посвідченою нотаріусом республіки Польща у м. Білосток, 12.05.2025.
Зі змісту вказаної довіреності не вбачається, що повноваження з представництва позивачем надані Мартиновій Л.О., як адвокату, зокрема, не надано доказів на підтвердження відомостей, що особа, яка підписала позовну заяву, має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Разом з тим, приписами ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Частинами 1 та 2 ст. 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
По своїй суті підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень із представництва, яке має здійснюватися адвокатами.
За відсутності ордера, довіреність повинна містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину. Така правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2018 року у справі № 910/15163/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 711/1666/21, від 13 вересня 2021 року у справі № 334/7632/20, від 13 вересня 2021 року у справі № 334/7632/20, яка підлягає застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Як зазначено вище на підтвердження повноважень Мартинової Л.О. на представництво інтересів позивача до матеріалів позовної заяви додано копію довіреності, посвідченої нотаріусом республіки Польща у м. Білосток, 12.05.2025.
Крім, вищевикладеного слід зазначити, що у порушення приписів ч. 9 ст. 62 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 2, 3, 4 Конвенція 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання з 22 грудня 2003 року не надано доказів, що вказана вище довіреність була легалізована в установленому законодавством порядку, а саме містила спеціальний штамп (апостиль), проставлений компетентним органом республікою Польща, яка також є країною-учасницею Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, тобто засвідчувало б справжність підпису особи під документом.
Аналіз норм ч. 7 ст. 177 ЦПК України свідчить про те, що саме на сторону позивача, як ініціатора судового розгляду, покладається обов'язок щодо подачі разом із заявою до суду відповідних доказів, що підтверджують право підписання такого позову.
Таким чином до матеріалів позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження процесуальної дієздатності представника позивача щодо представництва інтересів позивача у суді, зокрема, підписання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що представником заявника не додано належно оформлених документів, які б підтверджували її повноваження щодо представництва у Індустріальному районному суді м. Харкова інтересів позивача, та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, внаслідок чого зазначена заява має бути повернута заявнику.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави і в цьому випадку врегульовано ЦПК України.
Повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з вказаною заявою до суду, у тому порядку, який встановлений Законом, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ст. ст. 2, 60, 62, 175, 177, 185, 260, 261,274, 353-355 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Житлового кооперативу «Алмаз» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя: І.К. Ізмайлов