Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 644/5691/25
Провадження № 2/644/3533/25
06.11.2025
06 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8, ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1.Стислий виклад:
1.1. позиції позивача
25 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі за текстом - ТОВ «Діджи Фінанс»/позивач), в особі керівника Романенка Михайла Едуардовича, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, звернулося через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /відповідач), предметом якої є: стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 7824038 від 24.04.2024 у сумі 56 010,00 грн.
В обґрунтування позову ТОВ «Діджи Фінанс» зазначило, що 24.04.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 7824038 про надання споживчого кредиту. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки, зазначеної відповідачем, у сумі 17 000,00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання щодо надання грошових коштів виконав в повному обсязі
27.11.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до якого позивачем набуто право вимоги до ОСОБА_1 .
Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості, на момент подання позовної заяви, за вищевказаним договором у сумі 56 010,00 грн, а також, покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.
1.2.заперечень відповідача
Відповідач ОСОБА_1 не скористався процесуальним правом на пропозицію суду, викладену в ухвалі Індустріального районного суду м. Харкова від 08.07.2025, подати відзив на позов, спростувати наведені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві.
2. заяви, клопотання
28.07.2025 на адресу суду «Електронний суд» від представника ТОВ «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Від ОСОБА_1 жодних заяв та клопотань на адресу Індустріального районного суду м. Харкова не надходило.
3.інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 25.06.2025 справа № 644/5691/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 02.07.2025 судом сформовано засобами «Електронний суд» відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 1541089, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 08.07.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/5691/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка відповідачу ОСОБА_1 про виклик у судові засідання призначені на 22.07.2025, 18.08.2025, 30.09.2025, 06.11.2025 надсилалася судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з інформацією у позовній заяві та відповіді з ЄДДР.
Рекомендовані повідомлення про виклик ОСОБА_1 на виклик суду 22.07.2025 повернулося до суду, як неотримане відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання», така довідка поштового відділення вважається неналежним повідомленням сторони про дату судового розгляду, та «адресат відсутній за вказаною адресою» на виклик суду 18.08.2025 та 30.09.2025, що є належним повідомленням згідно з приписами п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09.08.12019 у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Заразом, відповідач повідомлявся про виклик у судові засідання, призначені на 22.07.2025, 18.08.2025, 30.09.2025, 06.11.2025 через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, розміщені 08.07.2025, 24.07.2025, 29.08.2025, 01.10.2025 за посиланням http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/, відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України.
За приписами ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, враховуючи вказане вище, відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибув до суду повторно без поважних причин, відзиву на позовну заяву не надав, жодних заяв та клопотань до суду не надходило.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (ст. 1 ЦПК, ст. 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.
З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача ОСОБА_1 та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів, про що суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
З огляду на те, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою представника позивача, розглядає справу за відсутності відповідача та, згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 06.11.2025 зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері споживчого кредитування, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.
Суд установив, що 24 квітня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали електронний договір № 7824038 про надання споживчого кредиту. Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку «CreditPlus». При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ Мобільного застосунку «CreditPlus». На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до договору № 7824038 від 24.04.2024 сторони погодили наступні умови кредитування: згідно п. 1.3 сума кредиту - 15 000,00 грн; тип кредиту - кредит; п. 1.4 строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит , що є Додатком №1 до цього Договору. П. 1.5.1 Стандартна процентна ставка - 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; п. 1.5.2. знижена процентна ставка - 1,275 % в день та застосовується відповідно до наступних умов; п. 1.7. Денна процентна ставка на дату укладання Договору складає: п. 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 1,50% в день, п. 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 1,48% в день. П.1.8. Загальні витрати на дату укладення Договору складають:
п. 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 81 000,00 грн;
п. 1.8.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 79 987,50 грн.
п. 1.9. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
п. 1.9.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9089,90% річних;
п. 1.9.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 7624,10% річних.
п. 1.10. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:
п. 1.10.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 96 000,00 грн;
п. 1.10.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 94 987,50,00 грн.
п. 2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .
п. 2.2. сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 24.04.2024 або 25.04.2024.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором C9875, 24.04.2024 21:37:49, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до підписання Договору.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Суд установив, що ТОВ «Діджи Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.
Суд установив, що позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав, та надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 20250519-630, виданою ТОВ «ПЕЙТЕК», з якої вбачається, що 19.05.2025 на номер платіжної картки НОМЕР_2 перераховано кошти у сумі 15 000,00 грн, в призначенні платежу зазначено - зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 7824038 від 24.04.2024 становить - 56 010,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 510,00 грн - заборгованість за відсотками; 8 500,00 грн - заборгованість за пенею.
Позивачем долучено до матеріалів справи Договір № 7824038 про надання споживчого кредиту від 24.04.2024, графік платежів, паспорт споживчого кредиту до договору № 7824038 від 24.04.2024, картку обліку Договору (розрахунок заборгованості) за договором № 7824038 від 24.04.2024.
Судом установлено, що 27 квітня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 7824038 про надання споживчого кредиту від 24.04.2024, згідно умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 2 000,00 грн, у зв'язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору, а саме: сума кредиту(загальний розмір) складає: 17000,00 грн; денна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1,48% в день. Загальні витрати зазначені в Договорі на дату його укладання, збільшаться та складуть: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 91 710,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 90 576,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9 112,51% річних. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 7 651,52% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в Договорі на дату його укладення збільшиться та складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 108 710,00 грн за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 107 576,00 грн. Дата надання кредиту: 27.04.2024 або 28.04.2024.
Відповідач підписав додаткову угоду до Договору № 7824038 про надання споживчого кредиту від 24.04.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором C9437, 27.04.2024 06:53:13, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до підписання Договору.
Отже, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Діджи Фінанс»
27 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №27.11/24-Ф від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 56 010,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10772 від 27.11.2024, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов'язків за вищевказаним Договором факторингу.
Суд установив, що реєстр прав вимог від 27.11.2024 підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 24.04.2024.
Суд наголошує, що ОСОБА_1 не надано доказів на спростування вище наведеної інформації та обставин, не надано доказів на підтвердження факту повного виконання умов договору і повернення кредиту, тому суд дійшов висновку, що право ТОВ «Діджи Фінанс» невиконанням у повному обсязі зобов'язання з боку відповідача порушено і підлягає судовому захисту, а позов підлягає задоволенню.
5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини у сфері споживчого кредитування, що регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі за текстом - ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII тощо.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Одним із видів договорів є договір приєднання, яким, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим, Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України вбачається, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, за договором кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України регламентує, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст. 599 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктами 1-1, 2, 10, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит - (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.14 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень (ч.1 ст.10 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис» (ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку, визначеному законом або договором (ч.1 ст.17 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про електронну комерцію», вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
За приписами пунктів 1, 10, 11, 14, 15 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб'єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги; електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронна послуга - будь-яка послуга, що надається через інформаційно-комунікаційну систему; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).
6.Висновки суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» правонаступником якого є позивач - ТОВ «Діджи Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 7824038 про надання споживчого кредиту.
ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав кредитні документи, отже, погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Цей договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.
Суд дійшов переконання, що підписавши проаналізований вище договір про надання споживчого кредиту № 7824038 та паспорт споживчого кредиту, які є складовими частинами кредитного договору, ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 3, 627 ЦК України, добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, який суд застосовує до спірних правовідносин, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
З урахуванням встановленого позивачем кредитного ліміту у сумі 17 000,00 гривень, згідно Договору факторингу сума боргу відповідача перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить 56010,00 гривень. Інших довідок стосовно наявної заборгованості в матеріалах справи немає.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Діджи Фінанс» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов переконання, що ТОВ «Діджи Фінанс» має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Суд зауважує, що відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, береться судом як достовірний, що відповідає висновкам викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 156/268/21 від 03.08.2021, з яких вбачається, що при вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, особливо при заочному порядку розгляду справи. Вказане є вірним.
Отже, оскільки фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, ТОВ «Діджи Фінанс» як правонаступник первісного кредитора вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку, шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів, тож суд дійшов переконання, що фактичне право ТОВ «Діджи Фінанс» невиконанням зобов'язання з боку відповідача порушено і підлягає судовому захисту, тому суд вважає за необхідне задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом.
7. Розподіл судових витрат
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.
Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 визначено, що обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
Отже, суд зобов'язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Руденком К.В. надано суду:
- договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 31.03.2025;
- додаткову угоду № 7824038 від 02.04.2025 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025;
- акт № 7824038 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 31.03.2025.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Враховуючи викладене вище, судом установлено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі становить 6 000,00 грн, що підтверджується вище переліченими доказами. Такий розмір витрат на правничу допомогу суд вважає співмірним розміру витраченого часу на надання правової допомоги та складності справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у даній справі у розмірі 6 000,00 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 43, 76-81, 83, 83, 84, 89, 133, 141, ст.178, 247, 258, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7824038 від 24.04.2024 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 7824038 від 24.04.2024 у сумі 56 010 (п'ятдесят шість тисяч десять) грн 00 коп, з яких: 17 000 (десять тисяч) грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту; 30 510 (тридцять тисяч п'ятсот десять) грн 00 коп - заборгованість за відсотками; 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп - заборгованість за пенею.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Повне ім'я/найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8, адреса місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 , ел. пошта info@dgfinance.com.ua, тел. НОМЕР_5.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4 .
Суддя Д.Г. Паляничко