Справа № 643/19465/25
Провадження № 2-н/643/4042/25
07.11.2025
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Олійник О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
04 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Салтівського районного суду міста Харкова із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування заяви зазначила, ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї та ОСОБА_2 від фактичних шлюбних стосунків народилася дитина ОСОБА_3 . У шлюбі вони не перебували, мешкали спільно однією сім'єю з 2012 по 2017. У графі батько свідоцтва про народження дитини, за його згодою, вказаний ОСОБА_2 . З 2017 заявниця виховує доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно та мешкає з нею однією сім'єю. Батько дитини мешкає окремо від матері та дитини. Донька з матір'ю фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , де орендують квартиру без укладення договору оренди. Місця реєстрації ані вона ані дитина не мають, оскільки були зняті з реєстрації власником квартири, а у подальшому не були зареєстровані оскільки житла у власності вона не має та винаймає житло довгостроково. Крім іншого, для реєстрації неповнолітньої дитини, згідно вимог чинного законодавства, необхідна згода батька, але відносини ОСОБА_1 та донька із батьком не підтримують, коштів батько на утримання дитини не надає. Тому, на підтвердження місця мешкання її та дитини надає Акт що складений сусідами по будинку, оскільки інші документи надати не вбачається можливим на підтвердження спільного мешкання дитини з нею. В свідоцтві про народження дитини ОСОБА_1 записана матір'ю, а ОСОБА_2 батьком. Добровільно домовитися про порядок виховання та утримання доньки ОСОБА_4 сторони не можуть, оскільки наразі не спілкуються. Виїхати поза межи України, наразі, вона та дитина також не мають можливості, оскільки треба згода батька, одночасно, і зареєструвати місце мешкання дитини також неможливо за вказаних підстав.
Розглянувши надані суду матеріали, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так у відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже для підтвердження права стягувача за заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів необхідно додати до заяви докази на підтвердження проживання дитини саме разом із заявником (стягувачем).
Подані суду документи, як додатки до заяви про видачу судового наказу не містять таких доказів. Доданий до заяви Акт, не може вважатися допустимим доказом, оскільки складений неуповноваженими на це особами.
Згідно з положенням ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
За таких обставин суддя дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Одночасно суд роз'яснює, що у відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 165 ЦПК України, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку, встановленому розділом ІІ «Наказне провадження» Цивільного процесуального кодексу України, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя - О.О. Олійник