Справа № 638/5863/24
Провадження № 1-кп/638/1406/24
Іменем України
04 червня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 62024170020001516 від 18.03.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смільно, Золочівського району Львівської області, громадянина України, з середньою освітою, який на момент вчинення злочину проходив військову службу за мобілізацією на посаді гранатометника гранатометного відділення 1 гранатометного взводу військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
встановив:
У провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження № 62024170020001516 від 18.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
04 червня 2024 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , в якому прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 діб, без визначення суми застави.
Клопотання відносно ОСОБА_5 обґрунтовано необхідністю забезпечення його належної процесуальної поведінки шляхом запобігання ризикам, передбаченим п. п., 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто:
переховуватися від суду;
незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Прокурор зазначає, що у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Також прокурор у клопотанні вказав, що запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі по відношенню до ОСОБА_5 , не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також забезпечити належну йому поведінку.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 , обізнаний про можливе покарання у вигляді позбавлення волі та те, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , буде переховуватись від прокуратури та суду.
У зв'язку з чим, прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб.
Крім того, прокурор, керуючись ч.8 ст. 176, ст. 182 КПК України, просив залишити обвинуваченому раніше визначений розмір застави у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, розглянувши подане прокурором клопотання, заслухавши думку учасників провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Разом з цим Конституційний Суд України (рішення від 23.11.2017 справа № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України) вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для його застосування, за яких такий запобіжний захід був обраний на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.
Згідно ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 242240,00 гривень.
ОСОБА_5 , відповідно до ст.12 КК України, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та є особливо тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , судом враховується наявність ризиків, передбачених п.п. 3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання винуватим у кримінального правопорушення - злочину, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 02 серпня 2024 року.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
При цьому суд вважає, що застава у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків.
Враховуючи те, що обвинуваченим було вчинено особливо тяжкий злочин, суд вважає за можливе залишити раніше визначену заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 грн.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 314, 369, 372, 395 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
На час судового провадження продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 02 серпня 2024 року, з продовженням дії застави у розмірі 242240,00 грн., з порядком та умовами її внесення та встановленням відповідних обов'язків, визначених ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1