Справа № 638/5617/24
Провадження № 2/638/3655/24
04 червня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова складі:
головуючого - Аркатової К.В.,
за участі секретаря судового засідання - Шевченко Т.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань в місті Харкові у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2019 року народження, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 серпня 2010 року сторони зареєстрували шлюб, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Шлюб між сторонами розірвано 19 травня 2015 року, згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .
Посилаючись на положення ст.ст. 180-184 Сімейного кодексу України позивач звернулася до суду з вимогою про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки, яка проживає разом з нею.
Ухвалою суду від 04 квітня 2024 року відкрито провадження по справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Повивач у судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду надала заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення.
Відповідач до суду не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений своєчасно та належним чином.
24 травня 2024 року представник відповідача - адвокат Саньков Ю.В. через електронний сервіс «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача. У вказаній заяві представник заперечував викладені у позові твердження позивача про ухилення відповідача (свого довірителя) від виконання батьківських обов'язків з утримання малолітнього сина, проте, проти задоволення позову не заперечував.
Технічна фіксація судового розгляду не здійснювалася на підставі положень статті 247 ЦПК України.
Питання про заочний розгляд справи вирішено ухвалою суду від 28 березня 2024 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.
07 серпня 2010 року сторони зареєстрували шлюб, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Шлюб між сторонами розірвано 19 травня 2015 року, згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .
Дитина проживає разом з позивачем, відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували зазначені обставини.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XIIта набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зазначена норма міститься і в національному законодавстві.
Так, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, визначаючи розмір аліментів, суд врахував стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, відсутність даних про перебування на утриманні у платника аліментів неповнолітніх дітей, інших непрацездатних осіб та дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З матеріалів справи вбачається що позовна заява прийнята канцелярією суду 27 березня 2024 року.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 березня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судовий збір на користь держави у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений 04 червня 2024 року.
Головуючий