Справа № 346/5400/25
Провадження № 2-а/346/156/25
07 листопада 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Сольського В. В.
за участю секретаря судового засідання Біди Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Коломия адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення № 52/25 від 16 січня 2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Копію оскаржуваної постанови позивач отримав 10 жовтня 2025 року.
Оскаржувану постанову відповідача вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так у постанові зазначено, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Зазначає, що повістки про виклик не отримував, постанова не містить доказів належного повідомлення його про необхідність з'явитися для оновлення даних. Крім того у постанові не вказано, які саме ані він повинен був уточнити.
Тому зазначає,що ним не було допущено умисного порушення законодавства про оборону і мобілізаційну підготовку.
Таким чином не можливо об'єктивно встановити факт його належного повідомлення про виклик. Зазначає, що повістки він не отримував, жодних повідомлень з пошти він не отримував.
Тому позивач вважає, оскільки він не був належним чином повідомлений про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для уточнення даних, а також зважаючи на недоліки постанови, яка не містить часу та суті правопорушення, то вказане виключає в його поведінці склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Оскаржувану постанову просить скасувати, а провадження відносно нього закрити.
Ухвалою від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності, позов з вказаних підстав підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву не позовну заяву не подав, просить розгляд справи проводити у відсутності ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подав пояснення по справі до яких долучив докази.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відтак суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, розглянута відповідачем, як уповноваженою особою.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оборону України" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КУпАП.
Об'єктом такого правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, які з урахуванням частини 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частиною 13 ст. 2 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, полягають у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або відмови у проходженні обов'язкового медичного огляду.
Судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 52/25 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16 січня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Так, згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 26 листопада 2024 року не з'явився для уточнення даних за повісткою № 1174590, яка була централізовано сформована 13 листопада 2024 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів та надіслана засобами поштового зв'язку, у зв'язку із чим ІНФОРМАЦІЯ_4 подано до відділення поліції №2 Коломийського РВП в Івано-Франківській області звернення про доставлення вказаного громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізації, для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненому адміністративному правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн (а.с. 5).
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно повістки № 1174590 від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 год 26 листопада 2024 року.
В матеріалах справи наявний опис вкладення поштового відправлення № 0610206879630, адресат - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , вкладення: повістка від 13 листопада 2024 року № 1174590 на 1 арк.
Згідно трекінгу перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 0610206879630, дані про відправлення вказаного поштового відправлення відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
Оцінюючи вказаний доказ, суд приймає до уваги те, що позивач викликався для уточнення даних на 26 листопада 2024 року о 14 год, однак доказів надіслання вказаної повістки матеріали справи не містять поштове відправлення згідно трекінгу не зареєстроване, тому відслідкувати дати його вручення отримувачу ти повернення відправнику неможливо.
Згідно із п. 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 200 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) (далі - Правила №270) у разі невручення рекомендованого листа з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою “Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п. 82 Правил №270 рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Пунктом 85 Правил №270 передбачено, що рекомендовані листи з позначками "Повістка ТЦК", "Вручити особисто" підлягають врученню особисто адресатам.
З інформації про трекінг "Укрпошти" поштового відправлення № 0610206879630 встановити вказані обставини не можливо.
Вказане свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про направлення йому повістки з вимогою прибути до ТЦК. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
З інших досліджених судом доказів також не встановлено умислу позивача на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема за неявку на виклик до РТЦК, оскільки позивач оновив дані у ІНФОРМАЦІЯ_5 та отримав відстрочку від проходження військової служби, про що свідчить надана відповідачем інформація.
Позивач стверджує, що про винесення щодо нього постанвои не знав, копію оскаржуваної постанови отримав лише 10 жовтня 2025 року, що відповідачем не спростовано, доказів вручення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 в день її винесення судом не здобуто. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач дотримався встановленого законом десятиденного строку звернення до суду для оскарження постанови.
За встановлених у справі обставин, у діях позивача не встановлено складу правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову, визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 52/25 від 16 січня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Сольський В. В.