Справа № 346/2996/25
Провадження № 2/346/1834/25
06 листопада 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю секретаря - Дутчак Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
13.06.2025р. ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» через систему «Електронний суд» звернулося до Коломийського міськрайонного суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №168851213 від 22.07.2022р. в розмірі 44176,86 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Ухвалою суду від 08.07.2025р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання з викликом сторін.
31.10.2025р. відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання в якому просив зупинити провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України до припинення його перебування у складі Збройних Сил України. Клопотання мотивовано тим, що в листопаді 2022р. він був мобілізований до лав ЗСУ та з 21.11.2022р. зарахований до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби. 06.06.2023р. під час участі в заходах з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії рф проти України на території Запорізької області, ним було отримано важке вогнепальне поранення, після якого він проходив лікування на території держави, а з 22.08.2023р. по теперішній час - перебуває на лікуванні в медичних закладах Німеччини. Посилаючись на вказані обставини, зазначає, що він позбавлений можливості брати участь в судових засіданнях при розгляді справи з об'єктивних причин.
Також 31.10.2025р. ОСОБА_1 подав до суду заяву в якій заперечив проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просив постановити ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. В обґрунтування своєї позиції послався на висновки КСУ викладені в рішенні №10-р (ІІ)2023 від 22.11.2023р., про те, що розмір ціни позову як критерій віднесення справи до категорії малозначних не відповідають розумінню справи та спору в ній як малозначного. Зазначив, що ціна позову для нього є значною, а справа - складною, оскільки подані позивачем докази не є належними, достовірними, достатніми та допустимими, що призводить до необхідності дослідження таких доказів та проведення судових експертиз.
31.10.2025р. ТОВ «ФК «ЕЙС» подало до суду відповідь на відзив в якому зокрема заперечило проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження та зазначило, що спір між сторонами відповідно до положень ст. 19 ЦПК України є малозначним, а тому повинен вирішуватися за правилами спрощеного позовного провадження. З приводу клопотання відповідача про зупинення провадження у справі своєї позиції не вказали.
В судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивача Тараненко А. в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи заявлених відповідачем клопотань, суд, взявши до уваги позицію позивача, дійшов наступного висновку.
Щодо зупинення провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Положеннями статті 251 ЦПК України передбачено випадки у разі яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зокрема, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався та діє до теперішнього часу.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст.263 ЦПК України).
Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Вказана правова позиція знайшла своє відображення в судових рішеннях Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19, від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19, тощо.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Таким чином, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань.
Звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідач на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі надав копію витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (про стройовій частині) смт. Гостомель від 21.11.2022 № 9 про зарахування ОСОБА_1 до вказаної військової частини на посаду радіотелефоніста-лінійного наглядача відділення управління взводу управління командира батареї 2 самохідної батареї 1 самохідного арт.дивізіону, копію довідки від 20.10.2025р. № 4053, виданої начальником штабу - заступником командира в/ч НОМЕР_1 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі за призивом по мобілізації та довідку про обставини травми (поранення), яке було отримано солодшим сержантом ОСОБА_1 06.06.2023р.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що військова частина в якій він проходить службу на теперішній час переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф на території України, а також, що ОСОБА_1 перебуває у зоні бойових дій у зв'язку з чим не має можливості приймати участь у розгляді справи.
Навпаки, відповідачем надано документи, які свідчать про його перебування на лікуванні в Німеччині. А відтак, на думку суду, вказані обставини не позбавляють відповідача змоги приймати участь в розгляді справи особисто в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів або ж через представника, залучити якого ОСОБА_1 також не позбавлений можливості. Крім цього, суд враховує, що відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву через систему «Електронний суд» тим самим письмово виразив свою позицію щодо суті спірних відносин і обставин, які б перешкоджали йому в подальшому користуватися своїми правами сторони в даній системі, не вбачається.
Таким чином, суд доходить висновку, що надані відповідачем докази не дають підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 2 ч. 1 першої статті 251 ЦПК України. До того ж, необґрунтоване зупинення провадження у справі призведе до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
В частині 2 ст. 19 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду зокрема малозначних справ (п. 1 ч.4 ст. 19 ЦПК України). Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (ч.9 ст. 19 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема малозначні справи.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Перелік категорії спорів, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження наведено в ч.5 ст. 274 ЦПК України.
В частині 5 ст. 274 ЦПК України, суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача належним чином подано зустрічний позов або позов третьої особи із самостійними вимогами, або за первинним позовом відбулося збільшення розміру позовних вимог або зміна предмета позову, і відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (ч.7 ст. 274 ЦПК України).
Отже, ч. 1 ст. 274 ЦПК України визначає перелік справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Серед інших, це малозначні справи. Водночас, частина друга цієї статті допускає можливість розгляду в порядку спрощеного позовного провадження будь-якої іншої справи, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Таким чином, в силу вимог статті 274 ЦПК України справи поділяються на дві категорії, ті які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження і ті, які можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Положення частини четвертої статті 277 ЦПК України допускають можливість суду за клопотанням відповідача перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Разом з тим, частини друга шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина сьома статті 277 ЦПК України).
Оскільки у даній справі ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, така в силу вимог закону є малозначною згідно п. 1 ч.6 ст. 19 ЦПК України, а відтак вона підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, зважаючи на імперативну заборону переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, визначену ч.7 ст. 277 ЦПК України, суд, на підставі п. п.1 ч. 4 ст. 277 ЦПК України, залишає заяву відповідача без задоволення.
На підставі зазначеного, керуючись 19, п.2 ч.1 ст.251, ст. 253, 274, 277 ЦПК України, суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду в частині відмови в зупиненні провадження у справі може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає на набирає чинності з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду в оскаржуваній частині набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 06.11.2025р.
Суддя: Третьякова І. В.