Справа № 345/6319/25
Провадження № 2-н/345/1595/2025
"07" листопада 2025 р. м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Кулаєць Б.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Монтаж» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу,
04.11.2025 до Калуського міськрайонний суд Івано-Франківської області надійшла заява подана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Монтаж», в якій він просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг в розмірі 5087,20 грн. та суму сплаченого судового збору.
Розглянувши матеріали заяви, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Частинами 1, 2 статті 32 ЦК передбачено, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільна дієздатність. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Відповідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
За приписами п. 99.2 ст. 99 Податкового кодексу України грошові зобов'язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов'язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
Суддею встановлено, що боржник по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється неповнолітньою особою, тому не здатний у повному обсязі здійснювати свої права самостійно та виконувати свої грошові зобов'язання, у зв'язку з чим не може за відсутності визначеного заявником належного представника відповідати за боргові зобов'язання по сплаті житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
З огляду на викладене, вважаю, що у видачі судового наказу необхідно відмовити.
Відповідно до положень ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст. 165 ЦПК України, суддя
у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Монтаж» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя: