Справа № 344/19946/25
Провадження № 1-кс/344/7700/25
07 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання заступника начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025090000000432 від 14.07.2025
Прокурор звернувся з вказаним клопотанням в обґрунтування якого посилався на те, що Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025090000000432 від 14.07.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що на початку вересня 2025 року ОСОБА_4 діючи умисно, підшукав ОСОБА_5 (особа, залучена до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження), яка звернулась до останнього для сприяння її близькому військовозобов'язаному родичу у незаконному перетині державного кордону - громадянину України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особа, яку також залучено до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження).
Відтак, 04.04.2025 в ранковий період часу ОСОБА_4 за допомогою мобільного інтернет зв'язку зв'язавшись із ОСОБА_5 надав їй вказівку прибути для зустрічі із ним біля будівлі по вул. Незалежності, 20, в м. Івано-Франківську.
В той же день, близько 12 год 40 хв ОСОБА_5 виконуючи вказівку ОСОБА_4 , прибула на визначене ним місце зустрічі та в ході їхнього спілкування останній запропонував за грошову винагороду в сумі 12 000 Євро посприяти у незаконному переправленню ОСОБА_6 через державний кордон України, поза прикордонними пунктами пропуску, а також надавав вказівки та поради щодо поведінки останнього під час організації ним його транспортування в напрямку кордону за допомогою наданих ним транспортних засобів, у супроводі нього та інших, наразі невстановлених його співучасників, яких він буде залучати до вказаної протиправної діяльності.
В подальшому, 05.09.2025 ОСОБА_4 за допомогою мобільного інтернет зв'язку також зв'язувався із ОСОБА_7 та надав йому вказівку прибути в той же день о 19 год 00 хв для зустрічі з ним на територію відпочинкового комплексу «Лелеч», розміщеному в с. Угринів, по вул. Галицькій, 22А, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.
У ході вказаної зустрічі ОСОБА_4 провів з ОСОБА_8 додатковий інструктаж щодо його поведінки при подальшому русі в напрямку кордону що ним організовується та буде реалізований після отримання вище вказаної суми грошових коштів, зокрема вказував на необхідність придбання останнім нового мобільного телефону та нової сім-картки оператора мобільного зв'язку, які він повинен використовувати для зв'язку з ним безпосередньо при його транспортуванні в напрямку державного кордону України та при його подальшому незаконному перетині поза пунктами прикордонного контролю, що є необхідним для дотримання заходів конспірації та з метою недопущення викриття його злочинної діяльності.
Після вказаного, а саме 05.11.2025 близько 12 год 30 хв ОСОБА_5 за допомогою мобільного інтернет-зв'язку сповістивши ОСОБА_4 про зібрану нею суму грошових коштів в сумі 12 000 Євро, які, на попередньо висловлену вимогу вона повинна йому передати за послуги організації незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов'язаного ОСОБА_6 , отримала від нього вказівку, в той же день, через годину часу, прибути до прилеглої території ресторану «Fabbrica», що в м. Івано-Франківську, по вул. Вірменській, 1, для чергової зустрічі з ним та передачі зазначеної суми грошових коштів.
Надалі, під час вказаної зустрічі, що мала місце близько 13 год 40 хв ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 12 000 Євро за організацію незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов'язаного ОСОБА_6 , що згідно курсу НБУ станом на 05.11.2025 становило 579 960 грн.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
За вказаним фактом вчиненого кримінального правопорушення, 05.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селища Істи-Су, Азербайджанської Республіки, азербайджанця, громадянина України, із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та 06.11.2025 йому повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України.
05.11.2025 року проведено санкціонований обшук автомобіля марки «Land Rover Discovery», державний номерний знак НОМЕР_1 в ході якого вилучено вище вказаний автомобіль та ключі до нього.
Згідно реєстраційної картки РСЦ ГСЦ МВС України право власності на вищевказаний автомобіль зареєстровано на ОСОБА_9
Зазначений вище транспортний засіб визнано речовим доказам у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 його використовував під час злочинної діяльності, пов'язаної з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками з корисливих мотивів, його, необхідно зберегти як речовий доказ та знаряддя вчинення злочину, до нього може бути застосовано конфіскацію (спеціальну конфіскацію).
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розгляд клопотання здійснювати без його участі, клопотання задоволити.
Захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_4 подав заперечення на клопотання про арешт майна, зазначає, що вказаний автомобіль належить на праві приватної аласності дочці ОСОБА_4 - ОСОБА_9 , підозрюваний лише іноді користувався вказаним автомобілем за погодженням з власником.
Згідно матеріалів справи даних, які б свідчили про те, що вказаний автомобіль має відношення до обставин справи відстні. При проведенні обшуку в автомобілі будь яких даних які мають відношення до справи не виявлено та не вилучено.
Саме вилучення транспортного засобу відбулося незаконно так як воно не було передбачено відповідною ухвалою суду про надання дозволу про обшук у вказаному автомобілі. Зважаючи на викладене просить у задоволенні клопотання відмовити, розгляд клопотання здійснювати без участі ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_11 .
Влласник автомобіля ОСОБА_9 подала заперечення на клопотання про арешт майна, оскільки транспортний засіб належить їй на праві приватної власності. Будь яких даних які б свідчили про те, що вказаний автомобіль має відношення до обставин справи відсутні. При проведенні обшуку в автомобілі будь-яких даних які мають відношення до справи не виявлено та не вилучено. Саме вилучення автомобіля відбулося незаконно, так як воно не було передбачено ухвалою суду про надання дозволу на провдення обшуку у вказаному автомобілі. Арешт унеможливить використання атомобіля, а знаходження його на арешт-майданчику без належного обслуговування вплине на його технічні та якісні характеристики, відновлення яких спричинить їй додатковий матеріальний тягар по утриманню майна. Просить суд відмовити у задоволенні копотання про накладення арешту на автомобіль, розгляд клопотання проводити без її участі.
Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно з ч. 2 - документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається із матеріалів клопотання, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України 05.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України
05.11.2025 року проведено санкціонований обшук автомобіля марки «Land Rover Discovery», державний номерний знак НОМЕР_1 в ході якого вилучено вище вказаний автомобіль та ключі до нього.
06.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 право власності на автомобіль марки «Land Rover Discovery», державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстровано на ОСОБА_9 .
Отже, беручи до уваги вищенаведене, з метою збереження речового доказу та знаряддя вчинення злочину, запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого майна, оскільки існує сукупність підстав вважати, що воно в подальшому може мати доказове значення під час досудового розслідування та могло зберегти на собі сліди злочину або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження, тому клопотання слід задоволити.
Також слідчий, звертаючись до суду, посилається на те, що арешт майна необхідний з метою спеціальної конфіскації.
Разом з цим, під час розгляду клопотання, слідчий суддя не встановила підстав, які вказують на необхідність накладення арешту з метою конфіскації, оскільки майно належить третій особі.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві".
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Недоторканість права власності забезпечується у всіх сферах суспільного життя. Разом з тим право власності не є абсолютним. В інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
Зважаючи на вищевикладене суд виходить і з того, що стороною обвинувачення не було наведено достатнього обґрунтування в контексті ч. 4 ст. 170 КПК України, що власники (треті особи) знали чи повинні були знати, що вказаний автомобіль відповідає будь-якій з ознак, зазначених у п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, а матеріали клопотання не містять доказів, які б беззаперечно доводили обізнаність власника про неправомірну діяльність, яка є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні, а тому задоволенні клопотання в частині накладення арешту з метою спеціальної конфіскації слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України
Клопотання задоволити частково.
Накласти арешт з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання на автомобіль марки «Land Rover Discovery», державний номерний знак НОМЕР_1 з ключами до нього, яким фактично користувався ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який належить на праві власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою збереження речових доказів.
В задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1