Справа № 344/19945/25
Провадження № 1-кс/344/7699/25
07 листопада 2025 року м.Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025090000000432 від 14.07.2025,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025090000000432 від 14.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що на початку вересня 2025 року ОСОБА_5 діючи умисно, підшукав ОСОБА_6 (особа, залучена до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження), яка звернулась до останнього для сприяння її близькому військовозобов'язаному родичу у незаконному перетині державного кордону - громадянину України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особа, яку також залучено до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження).
Відтак, 04.04.2025 в ранковий період часу ОСОБА_5 за допомогою мобільного інтернет зв'язку зв'язавшись із ОСОБА_6 надав їй вказівку прибути для зустрічі із ним біля будівлі по вул. Незалежності, 20, в м. Івано-Франківську.
В той же день, близько 12 год 40 хв ОСОБА_6 виконуючи вказівку ОСОБА_5 , прибула на визначене ним місце зустрічі та в ході їхнього спілкування останній запропонував за грошову винагороду в сумі 12 000 Євро посприяти у незаконному переправленню ОСОБА_7 через державний кордон України, поза прикордонними пунктами пропуску, а також надавав вказівки та поради щодо поведінки останнього під час організації ним його транспортування в напрямку кордону за допомогою наданих ним транспортних засобів, у супроводі нього та інших, наразі невстановлених його співучасників, яких він буде залучати до вказаної протиправної діяльності.
В подальшому, 05.09.2025 ОСОБА_5 за допомогою мобільного інтернет зв'язку також зв'язувався із ОСОБА_8 та надав йому вказівку прибути в той же день о 19 год 00 хв для зустрічі з ним на територію відпочинкового комплексу «Лелеч», розміщеному в с. Угринів, по вул. Галицькій, 22А, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.
У ході вказаної зустрічі ОСОБА_5 провів з ОСОБА_9 додатковий інструктаж щодо його поведінки при подальшому русі в напрямку кордону що ним організовується та буде реалізований після отримання вище вказаної суми грошових коштів, зокрема вказував на необхідність придбання останнім нового мобільного телефону та нової сім-картки оператора мобільного зв'язку, які він повинен використовувати для зв'язку з ним безпосередньо при його транспортуванні в напрямку державного кордону України та при його подальшому незаконному перетині поза пунктами прикордонного контролю, що є необхідним для дотримання заходів конспірації та з метою недопущення викриття його злочинної діяльності.
Після вказаного, а саме 05.11.2025 близько 12 год 30 хв ОСОБА_6 за допомогою мобільного інтернет-зв'язку сповістивши ОСОБА_5 про зібрану нею суму грошових коштів в сумі 12 000 Євро, які, на попередньо висловлену вимогу вона повинна йому передати за послуги організації незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов'язаного ОСОБА_7 , отримала від нього вказівку, в той же день, через годину часу, прибути до прилеглої території ресторану «Fabbrica», що в м. Івано-Франківську, по вул. Вірменській, 1, для чергової зустрічі з ним та передачі зазначеної суми грошових коштів.
Надалі, під час вказаної зустрічі, що мала місце близько 13 год 40 хв ОСОБА_6 передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 12 000 Євро за організацію незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов'язаного ОСОБА_7 , що згідно курсу НБУ станом на 05.11.2025 становило 579 960 грн.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками вчингеному з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
За вказаним фактом вчиненого кримінального правопорушення, 05.11.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селища Істи-Су, Азербайджанської Республіки, азербайджанця, громадянина України, із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та 06.11.2025 йому повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України.
Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, розсекреченим протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 260 КПК України, протоколами огляду та вручення грошових коштів, протоколом затримання, протоколом обшуку та іншими доказами, у їх сукупності, а отже, повідомлена їй підозра є обґрунтованою.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) зазначено, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину».
- п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, так як йому можуть бути відомі їхні анкетні дані та він може, змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. Також ОСОБА_5 може здійснювати переслідування щодо вказаних учасників кримінального провадження, з метою створення у них враження можливості застосування насильства, тим самим впливати на їх показання;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягувати строки досудового розслідування чи судового розгляду. Окрім того, ОСОБА_5 обізнаний із методами та способами незаконного перетину кордону України, а також маючи законні підстави за віком, може залишити межі України чи завадити належному та об'єктивному досудовому розслідуванню.
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (продовжити займатися незаконним переправленням осіб через державний кордон України). Крім того джерело існування ОСОБА_5 не відоме, на даний час він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів, а тому з метою отримання прибутку останній, перебуваючи на волі, може продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні вчиненим.
Врахувавши характер кримінального правопорушення, вчиненого підозрюваним ОСОБА_5 яке має високий ступінь суспільної небезпеки, та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
Враховуючи вищенаведені ризики, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не являється за можливе.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки останній вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому, як тільки ОСОБА_5 буде звільнено з під-варти, останній одразу ж може вчинити спробу втечі, враховуючи той факт, що останній обізнаний із методами та способами незаконного перетину державного кордону України.
Обставин, які є перешкодою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.
Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.
Беручи до уваги суми грошових коштів, які підозрюваний ОСОБА_5 отримав за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість, вид злочинної діяльності, яким підозрюваний займався у період введеного на території України воєнного стану та впровадження загальної мобілізації у зв'язку із військовою агресією рф, наявність вказаних ризиків, сторона обвинувачення вважає за необхідним визначити заставу в розмірі 185 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (560 180 гривень), що буде достатньо гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На основі викладеного, враховуючи неможливість застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 інший запобіжний захід, тяжкість покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а саме - позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобіганню ризикам, вказаним у пунктах 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні посилаючись на недоведеність ризиків, просив врахувати характеризуючі дані підозрюваного, та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п»ять років.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів клопотання вбачається, що 05.11.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
06.11.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, розсекреченим протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 260 КПК України, протоколами огляду та вручення грошових коштів, протоколом затримання, протоколом обшуку та іншими доказами, у їх сукупності, а отже, повідомлена їй підозра є обґрунтованою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Однак, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчинення злочину, за яке судом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, це створює ризики переховуватися від досудового розслідування.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані: його вік, стан здоров'я, раніше не судимий.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, виключні обставини визначені нормами ч.5 ст.182 КПК України прокурором не доведені та слідчим суддею не встановлені.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує доведені прокурором ризики, майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з визначенням застави - 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 03 січня 2026 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Визначити заставу - 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 211 960 ( двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 03 січня 2026 року обов'язки:
1) прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1