Справа № 344/19673/25
Провадження № 1-кс/344/7613/25
06 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_2 ,
представника скаржника в режимі відеозв'язку - адвоката ОСОБА_3
старшого дізнавача ОСОБА_4
розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП ОСОБА_4 від 29.10.2025, про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілою, у кримінальному провадженні №42025000000000802 від 17.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, -
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , 03.11.2025 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із скаргою на старшого дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП ОСОБА_4 від 29.10.2025, про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілою, у кримінальному провадженні №42025000000000802 від 17.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
В обґрунтування скарги представник скаржника зазначає, що ОСОБА_6 заявляє речові права на нерухомість у с. Чукалівка, вул. Довбуша 38, 38а (Польова 2б), 38б; вул. Польова 26, Івано-Франківський район з приводу якого триває багаторічний цивільний спір, діють заходи забезпечення (арешт майна), вчинялись спроби його зняти, здійснювались реєстраційні дії щодо спірних об'єктів, що створює реальний ризик втрати/обмеження її прав. Задокументовано наслідки для здоров'я заявниці (анемія в динаміці; консультації психолога), що відображає моральну шкоду від тривалого протиправного втручання в її майнову сферу та затяжних процесів. Цих даних достатньо для попереднього висновку (prima facie) про можливість завдання шкоди саме їй унаслідок правопорушення. Крім того, оскаржувана постанова не містить конкретного аналізу наданих матеріалів: судових актів у цивільній справі, даних реєстрів (ДРРП/кадастр), обставин арешту та спроб його скасування, медичних довідок. Загальні формулювання на кшталт «шкода не доведена», «статус не набувається автоматично» - не відповідає вимогам до мотивованості процесуального рішення. Відмова у статусі блокує доступ до захисних інструментів: подання цивільного позову, клопотань про арешт майна, тимчасових доступів, призначення експертиз, та іншого. На підставі наведеного, представник скаржника просив: постанову скасувати, як незаконну та немотивовану; зобов'язати уповноважену службову особу органу дізнання повторно розглянути заяву з урахуванням правової позиції суду, з повним аналізом поданих доказів та наведенням конкретних мотивів. та визнати ОСОБА_6 потерпілою і прийняти та долучити заяву про залучення ОСОБА_7 до кримінального провадження як потерпілу з додатками до матеріалів кримінального провадження № 42025000000000802; вручити ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 , потерпілій у кримінальному провадженні № 42025000000000802, пам'ятку про процесуальні права та обов'язки, відповідно до статті 55 КПК України не пізніше 24 годин із моменту отримання копії цієї ухвали; витребувати у органу дізнання належно завірену копію постанови про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_7 для приєднання до матеріалів судового розгляду цієї скарги.
Представник скаржника в режимі відеозв'язку - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав, додатково пояснив, що йому не відомо який документ підроблений, і є це є обов'язком встановити слідства. ОСОБА_6 є потерпілою у даному кримінальному провадженні, оскільки з її власності незаконно вибуло нерухоме майно. Просив скаргу задовольнити.
Старший дізнавач сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_4 в судовому засіданні долучила до матеріалів скарги копію оскаржуваної постанови та надала суду для огляду матеріали кримінального провадження №42025000000000802. Щодо задоволення даної скарги заперечила, пояснила, що органом досудового розслідування не встановлено факту заподіяння шкоди ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), а також відсутні дані, що підтверджують безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями, які розслідуються та правами чи інтересами зазначеної особи. Також слідство не встановило який саме документ підроблений.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали скарги, встановлено такі обставини.
Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3). Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства (ч. 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно усталеної практики Верховного Суду (висновком Великої палати Верховного суду, викладеної в постанові від 16 січня 2019 року), поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Визначення статусу потерпілого настає з моменту вчинення щодо такої особи кримінального правопорушення, а не з моменту подання такою особою відповідної заяви, як це передбачено ч. 2 ст. 55 КПК.
Заразом, ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
За змістом цієї норми, слідчий або прокурор, у визначених випадках, має право винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Судом встановлено, що сектором дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025000000000802 від 17.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Постановою старшого дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 29.10.2025, відмовлено у визнанні ОСОБА_5 потерпілою, у кримінальному провадженні №42025000000000802 від 17.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Із змісту постанови встановлено, що досудове розслідування, у формі дізнання, здійснюється за фактом підробки документів з метою заволодіння майном в с. Чукалівка, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області. Досудовим розслідуванням не встановлено, які саме документи підроблено, а також не встановлено факту заподіяння шкоди ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ).
Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Згідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема процесуальне рішення у виді постанови повинно мати мотивувальну частину, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають можливість визнання особи потерпілою, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Проаналізувавши оскаржувану постанову дізнавача, слідчий суддя зазначає, що всупереч положеннямст.110 КПК України, вказана постанова не містить відомостей про зміст обставин, які стали підставами для її прийняття. Так, твердження дізнавача про відсутність підстав для визнання потерпілою не базується на аналізі встановлених слідством подій та обставин.
За таких обставин постанова дізнавача про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) підлягає скасуванню, та слід зобов'язати старшого дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП ОСОБА_4 повторно розглянути заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) від 27.10.2025 року про визнання її потерпілої у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025000000000802.
Щодо вимог скарги про зобов'язання визнати ОСОБА_13 потерпілою у кримінальному провадженні № 42025000000000802 та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки, відповідно до статті 55 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
До повноважень слідчого судді не входить вирішення питання про визнання особи потерпілим, з'ясування питань заподіяння особі певної шкоди, її розміру та перевірки всіх обставин кримінального провадження, оцінка в цій частині будь-яких доказів на даній стадії кримінального провадження. Слідчий суддя не може підміняти і приймати рішення, котрі віднесені до компетенції органу досудового розслідування або прокурора, які є самостійними у прийнятті таких рішень відповідно до положень статей 36,40 КПК України. Протилежне суперечило би принципу диспозитивності, згідно з яким слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 3ст. 26 КПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01 грудня 2022 року (справа № 522/7836/21, провадження № 51-2328 км22)
З огляду на викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість таких вимог скарги, у зв'язку з чим не вбачає підстав для їх задоволення у наведеній частині.
Керуючись ст. ст. 55, 303-307, 309, 174 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП ОСОБА_4 від 29.10.2025, про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілою, у кримінальному провадженні №42025000000000802 від 17.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Зобов'язати старшого дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП ОСОБА_4 повторно розглянути заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) від 27.10.2025 року про визнання її потерпілої у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025000000000802.
В іншій частині вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.11.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_14